Суддя Гольник: Лінник не мав права відпускати вбивцю журналіста Веремія
Олег Лінник запевняє, за межі обвинувачення судді виходити не можна. А «придумувати» пом’якшувальні обставини - що, дозволено?..
Суспільне збурення навколо вироку в «справі Крисіна», одного з убивць журналіста В’ячеслава Веремія, не вщухає. А як може бути інакше, зважаючи на обставини цього жорстокого злочину часів Майдану, і «смішного» покарання, призначеного його організатору? І головною дійовою особою стає суддя Олег Лінник, що безпосередньо виносив вирок вбивці – 4 роки ув’язнення з іспитовим терміном в 2 роки. Тобто, фактично, вбивця покарання уникнув. Через два дні, вже в вівторок, 26 грудня, суддя Лінник виніс ще одне скандальне рішення – відпустив з під варти двох “тітушок” - поплічників Крисіна. Після цього усі ми зацікавились: а хто ж такий цей Олег Лінник, що виносить рішення, які інакше ніж антиукраїнськими не назвеш?
Укрінформ з’ясував, що Лінник – друг генпрокурора режиму Януковича Віктора Пшонки, має сторінку у «ватних» «Однокласніках», а серед його інтернет-друзів – прихильники та мешканці так званої ДНР. А ще згадали, що Лінник – один з тих суддів, що виносили покарання активістам Майдану, зокрема, він позбавляв водійських прав учасників Автомайдану.
28 грудня, суддя Лінник зустрівся з громадськістю щоб пояснити свої рішення, які суспільство збурили, бо схожими були на відверте знущання. І він пояснив. Зокрема, вирок Крисіну, вбивці журналіста Веремія, він вважає справедливим. “Я не можу вийти за межі пред’явленого обвинувачення. Про те, що Крисін збирав людей, в обвинуваченні не зазначено, це він вказав у своїх показаннях. Також нема й статті про умисне вбивство або замах на умисне вбивство. В обвинуваченні було лише про хуліганство і легкі тілесні”, - виправдався Лінник.
Зрештою, ми маємо право сумніватись в його словах – але не в нашій компетенції вважати їх цілковитою маніпуляцією і окозамилюванням. Ми, не спеціалісти і не знаємо, чи має право суддя вказувати на, м’яко кажучи, недоліки слідству, яке кваліфікує діяння організатора «тітушні», які закінчилися вбивств, як «хуліганство» . Відтак, необхідно перевірити, що ж є правдою, а що ні в словах судді Лінника: чи дійсно вирок Крисіну (4 роки ув’язнення з іспитовим терміном в 2 роки) є справедливим, чи мав повноваження суддя Лінник відправити справу на дорозслідування і чи виправдано він надав справі гриф “секретно”? (Втім, на тлі резонансу і суспільного обурення, у другій половині дня четверга вирок Крисіну було «розсекречено». - Авт.)
Аби знайти відповідь на ці запитання, Укрінформ звернувся до добре відомого в Україні фахівця – до Лариси Гольник, судді Октябрського районного суду міста Полтави:
1. Вирок, винесений Лінником, занадто м’який. Тому є всі підстави для того, щоб апеляційний суд його скасував
Складно давати фахову юридичну оцінку цьому вироку. Головне питання – чи правильно застосований умовний термін покарання і чи заслужила ця особа реальне ув’язнення. На жаль, ми не бачимо цього вироку в реєстрі – доступ до нього поки що закритий. Тому на основі інформації зі ЗМІ та зі слів юристів, що брали участь у процесі, Крисін обвинувачувався за хуліганські дії – це частина 4 статті 296 (хуліганські дії із нанесенням тілесних ушкоджень) і отримав вирок в 4 роки ув’язнення із відстрочкою виконання в 2 роки. Тобто якщо він не вчинить злочин, то через 2 роки вважатиметься таким, що відбув покарання.
Але суддя був зобов’язаний враховувати усі обставини справи. Смерть потерпілого – журналіста Веремія наступила не внаслідок дій Крисіна, але тілесні ушкодження - мали місце. І на мою думку, судячи з вироку, цього враховано не було. 4 роки, нехай і не умовно, - це покарання, близьке до найнижчої межі, адже за “хуліганство” передбачене покарання від 3 до 7 років за ґратами. Позбавлення волі на 4 роки суд міг встановити вже з урахуванням пом’якшувальних обставин, а підстав для застосування умовного терміну покарання, скоріш за все, не було.
2. Хіба ж таке можна вважати «пом’якшувальними обставинами?
З пом’якшувальними обставинами – окрема історія. У вироку зазначені такі: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину. І я з цим абсолютно не погоджуюсь. По-перше, в тому, що встановив суд і в показаннях самого обвинуваченого помітні великі суперечності – наприклад, не встановлені принципово важливі особи. Тоді в чому ж полягає активне сприяння розкриттю злочину? Обвинувачений навіть не повідомляє про осіб, які його найняли та заплатили йому. По-друге, щире каяття полягає в тому, що особа, крім визнання своєї провини, виявляє бажання виправити ситуацію. Так, настала смерть, але ми не бачимо якихось дій Крисіна взагалі – він просто визнає вину. Ніби немає осиротілої сім’ї – вдови, сироти, матері. І по-третє, раніше ця особа притягувалась до кримінальної відповідальності. Так, судимість погашена, але це ж і дає йому характеристику. Відтак, очевидно, що вирок занадто м’який, порівняно з тими обставинами, які були відомі суду. І апеляція, на мою думку, цілком обґрунтована. Я думаю, є всі підстави для того, щоб застосований судом випробувальний строк скасували.
3. Виносити рішення про перекваліфікацію справи суддя не міг. Це компетенція лише прокуратури
Чи міг суддя вийти за рамки пред’явленого звинувачення, або відправити справу на додаткове розслідування? Ні, не міг. Суддя в даному випадку сказав правду. Він розглядає в межах пред’явленого обвинувачення – тобто те, що надала прокуратура. Суддя може пом’якшити звинувачення, а перекваліфікувати на більш тяжкий злочин – не може. Ані апеляційна, ані касаційна інстанції цього також не можуть зробити, бо такі повноваження має лише прокуратура.
Справа була засекречена. Закон каже, що справи розглядаються в закритому судовому засіданні тільки в окремих випадках. Одним із таких випадків – для забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні. Можемо припустити, що саме це стало підставою для проведення закритого судового засідання.
Микола Романюк, Київ
На фото: В'ячеслав Веремій