Смерть Ірини Ноздровської - вирок усій судовій системі

Або правоохоронці розслідують за два тижні, як обіцяли, цинічне вбивство правозахисниці, або доведеться визнати – право в Україні померло набагато раніше Ірини

З “чистим” аркушем 2-го етапу реформи правосуддя в Україні, з якого мав початися 2018 рік, не склалося. Дуже “символічно” його перекреслила вишгородська трагедія – вбивство правозахисниці Ірини Ноздровської. Ірина, як професійний юрист, в останні роки займалася справою про загибель своєї рідної сестри, яку в 2015 році на смерть збив нетверезий Дмитро Россошанський, племінник екс-голови Вишгородського райсуду Сергія Купрієнка. Розслідування та судовий процес йшли туго – потерпіла сторона буквально змушувала слідчих та суддів виконувати свої прямі обов’язки, отримуючи при цьому погрози з боку звинуваченого та його родичів. Врешті, судове свавілля мало не привело до звільнення винуватця за амністією. 27 грудня Ноздровська змогла в апеляційному суді відбити чергову спробу звільнити вбивцю сестри від відповідальності. А за три дні її саму знайшли у річці вбитою. Про зухвалість злочину свідчить і той факт, що загибла активно спілкувалась зі ЗМІ, привернула до справи увагу широкої громадськості. Тобто, злочинці розуміли, що вбивство такої людини стане резонансним. Але їх це не злякало. Чому? Можливо її життя і діяльність становили небезпеку для них, можливо, вона знала, що сказати про масштабні схеми зловживань у “реформованій” системі, або ж злочинці були впевнені, що уникнуть кримінальної відповідальності, бо в них є необхідні зв’язки. Або ж ціль була ще вищою – залякати, посіяти хаос і зневіру, переключити увагу суспільства.

Занадто дорога ціна права на справедливість

Громадськість шокована наглою смертю Ірини Ноздровської, яка в прямому сенсі поклала життя заради пошуку справедливості в українському суді. Обурені кияни прийшли до поліцейського главку з вимогою відставок і громадського контролю слідства. Начальник Головного управління поліції в Київській області Дмитро Ценов мусив пообіцяти пікетчикам, що добровільно піде у відставку, якщо через два тижні не буде ніяких результатів розслідування справи. Відомий британський фінансист Вільям Браудер закликав покарати вбивць правозахисниці Ірини Ноздровської за всією суворістю закону, інакше пригрозив включати українських чиновників до "списку Магнітського". А посольство США закликало негайно притягти до відповідальності винних.

Якщо вже на такому рівні заговорили про ганебний прецедент, то маємо, по суті, міжнародну оцінку нинішніх “досягнень” правоохоронної системи України. З усього виходить її колапс – через її бездіяльність, заангажованість і тотальну гнилість - українців демонстративно вбивають за те, що вони намагаються законними методами відстояти право. І хто б це не був - злочинці, впевнені у своїй повній безкарності, чи таємні вбивці-провокатори (за наявних внутрішніх та зовнішньополітичних обставин і таку версію не потрібно виключати), висновок очевидний - система не працює належним чином і віри в неї немає. А раз немає віри – буде самосуд. Усі пам’ятають, як у листопаді минулого року батько Руслана Тапаєва підривав вбивць сина в суді Нікополя , та як кількома роками раніше громили райвідділ міліції у Врадіївці Миколаївської області після знущань мажорів у погонах над Іриною Крашковою. Декому і цього виявилось замало, щоб зрозуміти, що терпінню настає кінець.

Репутацію судової реформи ще не пізно врятувати

У своєму інтерв'ю "Обозревателю" в червні минулого року Ірина Ноздровська докладно розповідала про абсолютне свавілля на всіх рівнях правоохоронної системи в справі трагічної загибелі своєї сестри. Зокрема, як “збиралися” докази, “проводилися” експертизи, вимагалися хабарі, та відбувалися засідання у Вишгородському суді, де на найвищій посаді працював рідний дядько звинуваченого, і таке інше. Справа зрушила з місця, коли Ірині та її адвокатам вдалося перевести справу до Обухівського суду. Гучного розголосу історія набула після ряду публікацій Володимира Тимофійчука та телепередач.

Але такий розвиток подій ніхто навіть уявити не міг.

“...Якщо це просто бандити-беззаконники, то "правоохоронні органи" мають накинутися на них як голодні пси: такий шанс хоча б частково відмити свою репутацію в суспільстві випадає нечасто. Якщо ж справу стануть спускати на гальмах - значить, дійсно, система собі підписала вирок. Нехай нарікають на себе. Втім, не можна виключити і провокацію спеціально з метою викликати обурення (...), однак, відразу скажу, що в такому випадку розслідування повинно бути ще більш рішучим. І звинувачення в загрозі вбивства, а також тиску на Ірину в цьому випадку набувають особливого звучання. Я взагалі-то не прихильник карального підходу до корупції (...), але всі причетні до подібних випадків повинні отримувати по заслугах. Інакше нас чекають суди Лінча, не завжди праведні і завжди жорстокі”, - зауважив на своїй сторінці в Фейсбук Володимир Дубровський, учасник Несторівської групи.

Отже, струна вже натягнута.

Попри всю загадковість обставин злочину (з одного боку, простежується нагнітання емоцій, а з іншого – існує певний сумбур в деталях та інформації щодо родинних проблем самої постраждалої) , слово за поліцією. Знайти справжніх злочинців і довести справу до кінця - справа честі (якщо вона, звичайно, залишилася). І тепер десятки, сотні тисяч людей будуть стежити за кожним кроком слідчих і суддів.

Марина Нечипоренко, Київ

***

Хронологія битви за справедливість

- 30 вересня 2015 року племінник судді Вишгородського районного суду Дмитро Россошанський, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, на своїй автівці збив 26-річну Світлану Сапатинську, яка йшла узбіччям.

- Справа про ДТП слухалася два роки. Спочатку вона перебувала на розгляді у Вишгородському суді, в якому на той момент вже понад 20 років працював суддею дядько винуватця ДТП, проте потім справу направили до Обухівського суду.

-Перше слухання про ДТП проходило у Вишгородському суді, який незважаючи на факти тиску на свідків з боку обвинуваченого, його спроби залякування родичів загиблої і крадіжки речового доказу, автівки, на якій він скоїв ДТП, ухвалив рішення про утримання підозрюваного під домашнім арештом.

- Проте після оприлюднення всіх фактів заангажованості Вишгородського суду в ефірі програми «Люстратор» колегією суддів Апеляційного суду було прийнято рішення про переніс розгляду справи до Обухівського районного суду.

- За фактами неодноразових погроз родичам загиблої з боку Дмитра Россошанського, тиску на свідків і факту крадіжки речового доказу, відкрито було п'ять кримінальних справ. Беручи до уваги все це, голова Обухівського суду прийняв рішення обрати Россошанському запобіжний захід «тримання під вартою».

- 25 травня 2017 року Обухівський суд засудив Дмитра Россошанського до 7 років позбавлення волі. Захист подав апеляцію.

- Адвокат Россошанського намагався оскаржити вирок і підвести свого клієнта під амністію, використовуючи порушення, допущені судом першої інстанції. Справа в тому, що в суді першої інстанції прокуратура не внесла всі особливості справи в обвинувальний акт.

- Проте 27 грудня 2017 року Апеляційний суд Київської області своїм рішенням скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив рішення обрати Россошанському запобіжний захід «тримання під вартою» на 60 діб.

- Дядько Россошанського – Сергій Купрієнко з 2007 по 2012 рр. був головою, потім просто суддею, а в 2015-2016 рр. виконуючим обов'язки голови Вишгородського суду. У вересні 2016 року Купрієнко подав заяву про звільнення. 11 травня 2017 року, за два тижні до винесення вироку Россошанському, Вища рада правосуддя задовольнила прохання про відставку судді Купрієнка.