З архіву: німецько-радянська війна: відступ, евакуація і... "фунікульор" (1941-1943)

Проект Укрінформу з нагоди сторічного ювілею агентства: «100 років – 100 новин»

22 червня 1941 року гітлерівські війська перейшли радянський кордон і вторглися на територію Радянської України. Німецька авіація бомбардувала Київ. Одразу після початку війни десятки журналістів та інших працівників РАТАУ були мобілізовані до лав збройних сил. А ті, хто залишився у Києві, продовжували висвітлювати хід бойових дій на території України, а потім і оборону Києва. З вересня 1941 року РАТАУ перебувало в евакуації. Однак, матеріали працівників агентства широко використовувались у тогочасній пресі і у передачах радіостанції «Радянська Україна».

Воєнний стан і мобілізація

22 червня 1941 року. РАТАУ поширило указ Президії Верховної Ради СРСР, зокрема, «Про воєнний стан», який встановлював, що за непокору розпорядженням і наказам військової влади, а також за злочини, вчинені в місцевостях, де оголошено воєнний стан, винні підлягають кримінальній відповідальності за законами військового часу. Іншим указом - від 23 червня була оголошена мобілізація військовозобов'язаних 14 вікових груп (1905-1918 рр. народження) у 14 військових округах.

Довідково: вранці 22 червня всі газети вийшли ще з мирними заголовками та інформацією за минулий день. Цього дня у Києві було заплановано відкриття Республіканського стадіону імені Хрущова. Напередодні РАТАУ повідомило, що «почався прийом заяв у вищі навчальні заклади країни»...

Перший день війни був для журналістів РАТАУ надзвичайно напруженим. Передплатникам агентства було підготовлено і передано серію матеріалів про бомбардування Києва, розповідалося і про перші жертви.

Того дня нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Однак, український напрям, за гітлерівським планом «Барбаросса», був одним з найголовніших.

Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу і людських ресурсів зумовила вкрай жорстокий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла від гітлерівської агресії та від згубних прорахунків сталінського керівництва. Нищівний вал війни двічі прокотився по Україні, не оминувши найменшого населеного пункту.

Вже на початок грудня 1941 року війська вермахту окупували практично всю українську територію. Вона вкрилася мережею таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей було розстріляно в Києві, Харкові, Дніпрі, Рівному та інших містах. Страшною трагедією часів окупації стало винищення мирного населення (переважно євреїв) у Бабиному Яру в Києві. Усього за роки окупації в Україні загинуло 3,9 млн цивільних людей. На роботу в  Німеччину було примусово вивезено близько 2,4 млн українців. Десятки тисяч з них загинули.

Україна не тільки серед радянських республік, а й з усіх країн світу зазнала найбільших втрат за роки Другої світової. На руїни перетворилося 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 10 млн людей залишилися без житла.

А людських втрат у Другій світовій війні українці понесли  більше, ніж Велика Британія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальна кількість загиблих у тій війні оцінюється у 8-10 мільйонів життів, як серед військових, так і серед цивільного населення. Такими виявилися наслідки зіткнення двох тоталітарних режимів.

Визволення Києва

В серпні 1943 року РАТАУ повертається з евакуації і починає свою роботу у вже визволеному Харкові. З перших днів агентство почало готувати матеріали для центральної і місцевої преси та радіоредакцій. Вже 21 вересня 1943 року РАТАУ повідомило про визволення Чернігова, у наступні дні - про форсування радянськими військами Дніпра та створення плацдармів на його правому березі. Згодом, у жовтні - про визволення Запоріжжя та Дніпропетровська, на початку листопада - Києва.

У січні 1944 року РАТАУ перебралося до Києва. З архівних матеріалів відомо, що агентство відновлювало свою діяльність і в регіонах. Так, у серпні 1944 було прийнято рішення про створення філії у Львові.

28 листопада. Київ. РАТАУ «З 27 листопада після детальної перевірки всього обладнання почав працювати київський фунікульор. Затверджено тариф: червоноармійський квиток - 20 коп., цивільний - 40 коп. та вантажний - 1 крб. Фунікульор працює від 7 до 18 години».

Довідково: 6 листопада 1943 року Київ був визволений від гітлерівських окупантів. Київська наступальна операція тривала з 3-го по 13 листопада 1943 року і була складовою Битви за Дніпро - однієї з наймасштабніших і найкровопролитніших воєнних операцій у світовій історії. У ній було задіяно до чотирьох мільйонів людей з обох сторін, а втрати складали більш як два мільйона загиблих.

Радянські війська зазнали величезних втрат через те, що за негласним наказом Сталіна столицю України треба було взяти до чергової річниці Жовтневої революції.

Ніч з 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги) у місто прорвалися перші танки. До четвертої ранку опір противника в місті було зламано. По обіді до Києва увійшли основні частини Червоної армії, а з ними і деякі керівники партійно-державних органів на чолі з членом Військової ради І Українського фронту Микитою Хрущовим.

Звільнене місто було зруйнованим  і майже порожнім. В центрі - самі обгорілі руїни, серед яких де-не-де можна було побачити окремих виснажених, деморалізованих киян. Більше мешканців зустрічалося в робітничих кварталах Подолу, Шулявки, Деміївки. Усього в місті на цей час залишалося близько 100 тисяч мешканців - десята частина довоєнного населення. Так закінчилась 778-денна окупація Києва.

Відразу по визволенню міста через Дніпро було наведено понтонний міст, розгорнуто сили протиповітряної оборони, відновлено випуск газети «Київська правда». 7 листопада на Софійській площі відбувся військовий парад.

Майже з наступного дня РАТАУ почало готувати матеріали про відновлення мирного життя у Києві. Так, 12 листопада було повідомлено про відновлення роботи водогону у центральних районах, 15 листопада - про перший концерт у Державному академічному театрі опери і балету, присвячений визволителям столиці України.

(далі буде)

Фото вгорі: Пам'ятник на могилі Тараса Шевченка в Каневі. Фото: Укрінформ

Хроніка попередніх років: 1918,  1919,  1920-1921,  1922-1923, 1924-1925, 1926-1927, 1928-1929, 1930 -1932, 1933-1934, 1936-1937