Віктор Муженко, генерал армії, начальник Генерального штабу ЗСУ

Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України доволі важко застати на місці. Нашому кореспонденту вдалося «дістати» генерала армії України Віктора Муженка в літаку, коли той повертався в Київ після завершення виїзного засідання Військового Комітету НАТО. Сам факт того, що цей захід у форматі з Україною на рівні постійних представників країн НАТО відбувся на Яворівському полігоні під Львовом, свідчить про увагу, яку союзники по Північноатлантичному Альянсу приділяють подіям в Україні, довкола неї та, відповідно, процесам реформування Збройних Сил нашої країни. Саме про це, про реформи та перетворення, Віктор Муженко розповів Укрінформу.

- Вікторе Миколайовичу, нещодавно ресурс GFP (2018 Military Strength Ranking – Global Firepower) оприлюднив рейтинг потужності армій світу, в якому Україна піднялася на одну сходинку – з 30 на 29 місце. Чи можна вважати це досягненням і чи збираєтеся ви рухатися далі?

- Ви розумієте, що участь у рейтингах не є метою Збройних Сил, які опікуються, в першу чергу, проблемами безпеки держави, питаннями війни та миру. Але рейтинг, про який ви згадали, є доволі показовим, оскільки охоплює багато показників – від економічної та мобілізаційної потужності держави, до характеристик озброєння і якості підготовки військ.

У цьому контексті цей рейтинг відображує, серед іншого, зусилля Збройних Сил з нарощування власних спроможностей, які системно докладаються протягом останніх кількох років. 

Що більше озброєння і військової техніки, що більш сучасною є ця техніка – тим вищими є спроможності. Плюс до цього – укомплектованість персоналом, навченість особового складу Збройних Сил. Йдеться, насамперед, про підвищення якості підготовки, про введення нових методик і нових програм. Цей процес здійснюється постійно, принаймні, з 2014 року. Зміни в програму підготовки військ вносилися щорічно, і навіть частіше, з урахуванням бойового досвіду, який ми отримували в ході Антитерористичної операції. Нові форми та способи застосування сил та засобів напрацьовуються і зараз. Ми досягли гнучкості у внесенні таких змін, відповідно до набутого бойового досвіду.

Корективи, які вносяться у програми підготовки, стосуються всіх категорій. Мова йде про особовий склад, про індивідуальну підготовку, як основу підготовки військ взагалі. Ще одне важливе питання – злагодження підрозділів тактичного рівня від відділення і взводу до батальйону і бригади.

- Але підготовка військ – така собі «буденна» категорія, як схід сонця або зелена трава. Чи є приклади принципових змін, які свідчать, що Збройні Сили України остаточно відійшли від застарілих «пострадянських» шаблонів?

- Таких прикладів більш ніж достатньо. Один із найбільш показових – це формування професійного сержантського і старшинського корпусу. Це явище нове, така система будується, виходячи з кращого досвіду країн НАТО. Можемо говорити, це інша філософія військового будівництва, докорінно відмінна від «пострадянської».

Взагалі, створення професійного сержантського корпусу є одним із головних завдань та напрямів розвитку Збройних Сил. Мова йде, насамперед, про багаторівневу систему підготовки сержантів.

Сержант є основою згуртованості підрозділу. Він – основний носій традицій підрозділу. Офіцери змінюються, переміщуються на посадах, в той час як сержанти завжди залишаються з особовим складом.

У цьому вимірі сержанти – більш стабільна категорія, яка дозволяє формувати бойовий дух підрозділу. Саме сержанти повинні бути тим цементуючим ядром, яке піднімає показники військової дисципліни, підтримує позитивно-морально-психологічну атмосферу, піклується про навченість та персональну готовність кожного з підлеглих до виконання завдань. Головна їхня задача – це індивідуальна підготовка військовослужбовців.  Сержанти – перші помічники офіцерів і лідери серед солдатів.

- Але сержант без офіцера навряд чи здатен виграти битву…

- Вірно. Але ця теза лише підтверджує, що офіцерський корпус також проходить етап якісних перетворень.

Програми змінюються й у вищих військових навчальних закладах. Це дає нам можливість більш якісно готувати офіцерів, зокрема, збільшити терміни військового стажування, більше уваги звертати на їхню практичну підготовку.

Поступово ми наближаємося до оптимальної системи підготовки офіцерів. Вона повинна стати універсальною та відповідати нашим реаліям.

Наприклад, у цьому році вже не було потреби здійснювати достроковий випуск, тож курсанти змогли продовжити навчання. Відповідно, з'явився додатковий ресурс навчального часу, який використовується саме для набуття більш практичних навичок майбутніх випускників.

Ще один серйозний показник – це наявність бойового досвіду, і він є головним для будь-якого офіцера.

Хочу нагадати – у цьому році у нас взагалі випускаються офіцери, які поступали на навчання в 2014-му році. Тобто, більшість із цих людей – з числа військовослужбовців строкової служби або служби за контрактом, які брали участь у бойових діях в 2014-му році. Ці люди прийшли у військо свідомо. Вони обирали свою професію, точно знаючи, що на них очікує, якими є загрози і які можуть виникнути проблеми під час служби. До 25 відсотків з випускників поточного року мають бойовий досвід, який набули ще в статусі солдатів та сержантів.

- Інколи говорять, що у 2014 році Україну врятувало диво, адже армію було практично знищено до того часу… Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням?

- Україна встояла завдяки Збройним Силам, які прийняли та витримали перший підступний удар, а також завдяки свідомому організованому спротиву російській агресії від усього українського суспільства. Це була дійсно всенародна боротьба. Ми винесли з тих подій необхідні уроки.

Зараз бойова спроможність Збройних Сил знаходиться на принципово іншому рівні. З кожним роком армія все більше насичується технікою і озброєнням, зокрема – сучасними зразками. У цьому, 2018 році, ми плануємо серйозно посилити нашу протитанкову оборону, здатність протидії танковим ударам. Мова йде про сучасні комплекси, перш за все, вітчизняного виробництва, які надійдуть на озброєння бойових підрозділів Збройних Сил.

Ще один напрямок – оптимізація та вдосконалення організаційно-штатної структури. Здійснюється значна кількість організаційних заходів, які проводяться в Збройних Силах України – на рік припадає близько 3-4 тисяч таких заходів. Це велика робота, яка проводиться штабами. Якщо дивитися ззовні, може здаватися, що ця робота «невидима», але вона дає свої результати. Головним є збільшення ефективності частин та підрозділів за умови оптимізації чисельності особового складу.

Серйозний показник оборонної стійкості держави – це наявність підготовленого резерву. У нас відпрацьовано систему мобілізації, яка вже показала свою життєздатність. За період шести хвиль мобілізації було призвано більше 200 тисяч людей, які потім звільнились, або заключили контракт. Значна частина з них вже завершили службу, і зараз складають основу підготовленого резерву.

В Україні створено унікальну систему підготовки резерву. Ми щорічно проводимо зборові заходи, які передбачають як індивідуальну підготовку резервістів у навчальних центрах, так і проведення бойового злагодження вже у складі «своїх» батальйонів і бригад, в яких резервісти колись проходили службу і куди будуть призвані за необхідністю.

Це також покращує боєздатність Збройних Сил. У випадку загострення ситуації ми маємо можливість залучити необхідну кількість підготовлених людей. Мова йде про більш ніж 100 тисяч таких людей, які готові швидко поповнити бойові частини.

Але це ще не вся робота. Важлива складова стійкості України, якщо йдеться про відсіч масштабної агресії, – це питання організації територіальної оборони, створення ефективної системи опору. Ці процеси йдуть. Це є показником стійкості держави й водночас – стримуючим фактором для російського агресора.

- Ви щойно брали участь у засіданні Військового Комітету НАТО. Яку роль партнери України по Альянсу відіграють у тих процесах, про які ми говоримо?

- Я вже зазначав, що під час засідання Військового Комітету НАТО на рівні постійних представників, яке відбулося в Україні, – а це само по собі є дуже показовим фактом, – ми відчули повну підтримку нашим зусиллям з реформування Збройних Сил. Є стійке та ґрунтовне враження, що союзники повною мірою усвідомлюють роль, яку Україна та її Збройні Сили відіграють у системі європейської  безпеки, зокрема, у стримуванні агресивності кремлівського режиму.

Ми обговорили широке коло питань – від обміну поглядами на розвиток ситуації в сфері безпеки до практичних аспектів двостороннього та багатостороннього військового співробітництва.

Зокрема, говорили про вдосконалення системи підготовки військ. Партнери по НАТО надають суттєву допомогу в цьому, адже не лише надсилають в Україну підготовлених інструкторів, а й допомагають нам у підготовці кваліфікованих інструкторів з числа українських військовослужбовців, які служитимуть у навчальних центрах Збройних Сил.

Цей процес ще не завершений, але він має свою позитивну динаміку. Кількість інструкторів збільшується, причому акцент робиться саме на людей, які мають бойовий досвід. Для тих з них, хто не має бойового досвіду, передбачено стажування у бойових частинах, які залучені до виконання бойових завдань, на період від 3 до 6 місяців.

Ще один напрямок, який ми обговорили з партнерами по НАТО – це формування українських Сил спеціальних операцій. Вони не по днях, а буквально по годинах набирають потужність, збільшується кількість відповідних підрозділів та підготовленого особового складу, як і якість, оснащення, яке вони отримують.

Найважливіше питання – це вдосконалення системи управління, яка є основою боєздатності і боєготовності будь-яких збройних сил. Це питання стосується як реформування самих органів управління, так і фахової підготовки офіцерського складу, який працює на пунктах управління.

Зараз актуальним є питання автоматизації такої системи управління, вона поступово вводиться у війська. У нас вже працюють різні системи такого автоматизованого управління, але, на жаль, ще немає цілісного та єдиного комплексу. Створення прообразу єдиної автоматизованої системи ми плануємо завершити десь до кінця поточного року. Але для комплексного запровадження системи автоматизованого управління військами можуть знадобитися роки. 

До речі, про це йшла мова і в ході засідання Військового Комітету, і під час спілкування з Головою Військового Комітету НАТО.    

Буквально вчора (18 квітня – авт.) вів розмову з партнерами також і про реформування системи управління, як на тактичному рівні – бригада, оперативне командування або Об'єднаний  оперативний штаб, – так і на стратегічному рівні – це вже рівень Генерального штабу та видів Збройних Сил.

Як бачите, картина доволі широка та різноманітна. Всі ці напрямки, про які ми говоримо зараз, у комплексі й дають позитивний результат.

- Чи продовжують Збройні Сили перехід на натівську «J»-структуру штабів*** у системі управління?

- Така робота продовжується. Цей процес організаційних заходів – переформатування і переходу на J-структуру, стосується командування видів Збройних Сил та Генерального штабу. Батальйони, які проходять підготовку за штабними процедурами НАТО з нашими партнерами на Яворівському полігоні, вони всі приведені до так званої S-структури – це структура штабів тактичного рівня.

- Серед російських і частини українських експертів вирує така думка, що маленька «радянська» армія ніколи не переможе «велику» радянську армію. Таким чином вони пророкують Україні поразку в ймовірному зіткненні з Росією. Вони помиляються?

- Саме поняття «радянської армії» – це та спадщина, яка нам дісталася ще з 90-х років. За цей період Збройні Сили проходили через серйозні трансформації, не говорячи вже про процеси суто механічного скорочення. Тож наші Збройні Сили вже давно не є «радянською» армією. У нас сформувалася, так би мовити, своя, українська ідентичність.

Головне, що змінилися підходи до процесу самого військового будівництва. Ми багато взяли, по-перше, із власного досвіду, особливо з 2014 року, а також – з досвіду наших західних партнерів, з урахуванням їхнього рівня підготовки та стандартів.

Хоча їхні стандарти також нами вдосконалюються, з урахуванням вже нашого досвіду. До речі, вони свої стандарти теж уточнюють, вже з урахуванням нашого досвіду.

- Тобто, це такий собі взаємний рух назустріч?

- Можна сказати й так. Питання, перш за все, у досягненні взаємосумісності, у тому, що обмін досвідом є взаємним. Ми беремо від НАТО краще. Але й вони також беруть багато від нас.

У нас є те, чого в них, на щастя, немає. Це досвід, за який українськими військовими не лише потом, але ще й кров'ю заплачено.

- Кілька днів тому ви проводили збори з командирами бригад. Ким є ці люди? За вашою оцінкою, чи досягли вони рівня, який дозволяв би вважати їх новим обличчям Української  армії?

- Це була зустріч не лише з командирами бригад. Мова йшла про підбиття підсумків, тож, у тому числі, там була така категорія, як командири бригад. Такий формат спілкування дозволяє отримувати від них інформацію, як ще кажуть, «з перших вуст».

Я вже якось згадував, що у нас за період з 2014-го року командири помінялися по 2-3 і більше разів у кожній бригаді. Всі вони отримали перспективу призначення на посади більш високого рівня. Ті колишні командири бригад – вони нині вже командують оперативними командуваннями, є заступниками командувачів видів. Особливо це стосується Сухопутних військ, Десантно-штурмових військ, менше – в Повітряних Силах. Це, перш за все, пов'язано з характером і специфікою їх бойового застосування.

Сучасні командири бригад – і їхній бойовий досвід – це основа успіху реформування й розвитку Збройних Сил України.

- Повітряні сили, якщо не помиляюся, застосовувалися лише на початку конфлікту. Там ситуація інша?

- Скажімо так, темп застосування там дещо інший. Але, до слова, один із найважливіших напрямків реформування Збройних Сил – це саме підвищення спроможностей Повітряних сил та ґрунтовне посилення протиповітряної оборони. Вони мають відповісти на загрозу, яка для нас є реальною, і їй необхідно протиставити адекватне реагування.

Для досягнення цієї мети маємо посилити технічну складову. Мається на увазі відновлення озброєння та військової техніки, їх модернізація. Це стосується системи управління, тобто, передбачає наявність сучасних засобів управління, зокрема, засобів зв'язку й передачі інформації. На жаль, на початку конфлікту це були, в основному, аналогові засоби, які були вразливими до ворожих впливів. Зараз йде процес оснащення військ вже цифровими засобами зв'язку, які, за визначенням, є більш стійкими з точки зору збереження інформації та щодо впливу засобів РЕБ.

До речі, саме переозброєння військ сучасними захищеними засобами зв'язку є основою для наших зусиль із створення єдиної автоматизованої системи управління військами. Такі засоби, які надходять у війська, вже зараз сумісні з подібною технікою, яка є на озброєнні в арміях НАТО.

- Після відомих подій довкола затримання українськими прикордонниками риболовецького судна «Норд» Росія почала брязкати зброєю в Чорному морі. Яке місце у реформах Збройних Сил посідає розбудова Українського військового флоту?

- Безумовно, цей процес – серед головних пріоритетів. Україна, поза сумнівом, була і залишається морською державою. Відповідно, її Військово-Морські Сили мають бути здатними адекватно реагувати на загрози, які виникають, у тому числі й ті, про які ви говорите.

При цьому ми маємо бути реалістами. Поки що ми лише прагнемо того, щоб вивести потужності ВМС на потрібний рівень. Варто розуміти, що це передбачає системні та планові витрати з державного бюджету, ретельне стратегічне планування. Зараз йдеться про створення Стратегії і Концепцій ВМС на середню і більш довгу перспективи, впровадження нової системи управління і структури ВМС за стандартами НАТО.

Виходячи з існуючих загроз, ми надаємо першочергової уваги розвитку спроможностей артилерійських підрозділів ВМС. У складі Військово-Морських Сил створено окреме Командування морської піхоти. Бригади і батальйони морських піхотинців гідно зарекомендували себе на фронті, в районах проведення АТО.

- За рішенням Президента України, у травні на Сході України розпочалася операція Об'єднаних Сил. В чому її головна відмінність від АТО і які нові результати вона може принести?

- Ми говоримо про зміну формату операції. Тобто, раніше це була антитерористична операція, яка, де-юре,  відбувалася під керівництвом АТЦ – Антитерористичного центру СБУ. Зараз операція вийшла за антитерористичні рамки.

Нині відбувається операція Об'єднаних Сил, що означає, в першу чергу, централізацію управління. Головним органом військового управління є Об'єднаний оперативний штаб, який очолює командувач Об'єднаних сил і через нього реалізує всі свої рішення. Командувачу підпорядковуються всі силові структури.

Відповідно, це дасть можливість зосередити усі ресурси – економічні, військові, матеріальні та інші – під єдиним управлінням. Це дозволить більш ефективно відновлювати райони, які ми контролюємо, і, відповідно, реагувати на ті загрози, які можуть виникати на лінії зіткнення.

Централізація управління під керівництвом Збройних Сил надасть можливість більш ефективно вирішувати цілий ряд важливих питань. Зокрема, це стосується впорядкування ротацій особового складу, дозволить уточнити деякі терміни й по виконанню завдань, і по відновленню боєздатності. Відповідно – передбачити можливість відновлення сил особового складу, його психологічної реабілітації та відпочинку, перш за все.

Важливо, і це теж одне з головних питань, що з початком операції Об'єднаних сил встановлюється чітке правове поле для застосування Збройних Сил України, що значно розширить їхні можливості. Це стосується й посилення правового захисту військовослужбовців. Щоб ніхто не ставив нам у вину те, що ми діємо, мовляв, поза рамками закону, і не погрожував відповідальністю за дії по захисту Батьківщини. 

- Зараз громадськість дещо збуджена повідомленнями про те, що Головний військовий прокурор подав судовий позов проти Генерального штабу, яким оскаржує рішення, за його формулюванням, про заборону для доступу військових прокурорів на військові об'єкти. Чи не могли б ви прокоментувати цю ситуацію?

- Мова не йде про заборону військовим прокурорам відвідувати військові частини. Мова йде про те, що всі ці допуски на територію військових частин повинні здійснюватися в рамках чинного законодавства. Конституція і Закони України чітко визначають порядок і правила роботи військової прокуратури, в тому числі, й у військових частинах. Виходячи з цього, і було доведено до командирів, опираючись на норми чинних законодавчих актів і Конституції, яким чином здійснюється допуск на території військових частин і яким чином повинні проводитися відповідні дії військової прокуратури стосовно військовослужбовців або по інших проблемах.

Інформація, яка була доведена до військ, обґрунтована у суворій відповідності до чинного законодавства.

Все це, на наше переконання, має відбуватися в рамках функціоналу військової прокуратури. І такий допуск військових прокурорів на військові об'єкти здійснюється в рамках закону, його ніхто не заборонив. Ми лише наполягаємо на дотриманні закону всіма, – і Збройними Силами, і прокуратурою, і всіма іншими структурами, які існують у правовій державі.

Дмитро Шкурко, Львів-Київ

*** У рамках реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року продовжується робота з наближення органів військового управління до типової структури штабів НАТО. Така система, головним призначенням якої є досягнення функціональної взаємосумісності військових штабів, має вигляд так званої J-структури, коли кожному штабному елементу присвоюється власне найменування.

Зокрема, в Генеральному штабі Збройних Сил реформовано Головне управління персоналу (J1),  Головне оперативне управління (J3), Головне управління оборонного та мобілізаційного планування (J5). Сформовано: Головне управління логістики (J4) та Головне управління підготовки (J7). Розпочато формування Головного управління розвідувального забезпечення (J2). Головне управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України має найменування J6, Центральне військово-медичне управління Збройних Сил – J8, Управління цивільно-військового співробітництва – J9.

У штабах тактичного рівня (батальйон, полк, бригада) також існує подібний розподіл, означений літерою  «S»  (S-структура).