Закарпатці з ромами – понад півстоліття. Ворожнеча ж – не українська ідея

Палити, бити та вбивати, прикриваючись великими ідеями – це низько, підло. Це не українська ідея

Знаєте, я з регіону, де роми – буденне явище, це не страшне втілення бабусиних лякалок, це просто люди, які щодня поруч. І так, у нас їх ніхто на загал не називає толератно ромами, це – цигани, але це не приниження і не образа. 

У мене вулицею щодня їздять чоловіки на возі, запряженому кіньми, і збирають старі речі на метал з таким пронизливим криком "Жееліізооо куупууєємееееее!", що без гучномовця чути навіть у полі чи в лісі, й люди скидають непотріб їм на воза, за мінімальну ціну – якщо самому немає часу везти в приймальний пункт. 

Часом ще ходять по дворах жіночки з такими величезними слінгами – у нас на це кажуть "зайди": там турецька постільна білизна, на чверть дешевша, аніж в магазинах, чи тюлі, чи якийсь там спортивний одяг. Кому треба – купує. Ну а роми і фіранки – це взагалі у нашому розумінні нерозривні поняття (бігме, усі знайомі купують одяг на вікна саме у ромів на базарчику в Мукачеві, який у народі так і називається – "циганський базар" і знаходиться в ромському кварталі міста).

І я пам'ятаю, як раніше, ще в дитинстві вулицями ходили старі циганські діди – такі колоритні, в калапах і з піпою, яких газдині чекали, як манни небесної, бо вони носили продавати тепші, а ще – ремонтували цівки (роми – знані бляхарі) й амбрели. 

Ходять, звісно, попрошайки: "паніко, дайте ми дашто в ташку", тут вже – хочеш давай, не хочеш – кажи "йди геть", і чимало сусідів так роблять, або просто замикають капуру – і вони собі йдуть мирно, без криків.

А, ну й на Різдво уже кілька років поспіль у селі висаджується десант ромських чуваків, які ламаною українською під гітару забойно колядують – з такими цікавими інтонаціями й акцентами. 

Словом, народ, ми тут на Закарпатті з ромами уже понад піввіку якось спокійно співвіснуємо. От вони просто є – від них ніхто не сподівається надто великих звершень, але ворожнечі при тому нема. І нам, українцям, при такому укладі корона з голови не падає.

Звісно, є нюанси. Були нещодавно випадки хуліганства в Ужгороді, й от нещодавнє весілля в ромському кварталі Мукачева наробило шуму (поставили шатро й перегородили вулицю) – але на те все є поліція!!! Дзвоніть, викликайте, змушуйте реагувати – і все. Але палити, бити та вбивати, прикриваючись великими ідеями – це низько, підло. Мені прикро в цих випадках вважатися співвітчизниками з цими людьми. Це не українська ідея. Це покруч і спотворення взагалі будь-яких людських ідей.

Тетяна Когутич
Фото - Сергія Гудака