Соціологи з’ясували, що українці думають про "чорний список" книжок із РФ
Більшість жителів українських міст підтримують необхідність регулювання ввезення російської літератури в Україну.
Про це свідчать результати соціологічного дослідження, яке провела на замовлення Українського інституту медіа та комунікації компанія Pollster, повідомила під час круглого столу в Укрінформі виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик.
"Стосовно ставлення до регулювання ввозу російської літератури, то 31,6% повністю підтримують, 21,2% - швидше підтримують. Тобто 52,8% опитаних міських жителів підтримують це питання. Повністю не підтримують 20,8% і швидше не підтримують 19,3% - разом 40%", - сказала Дуцик.
Вона додала, що найбільше підтримують регулювання на заході України, найменше - на сході.
За її словами, щодо ставлення до заборони ввозу іноземної літератури антиукраїнського змісту, то 47,6% опитаних жителів міст нічого не знають про таку заборону. Ще 33,5% сказали, що ця заборона ніяк на них не вплинула. І лише невелика кількість людей - 7,8% - сказали, що вони після цього стали читати більше української друкованої літератури, і 8% сказали, що вони стали більше шукати в інтернеті інформацію, яка недоступна в українських друкованих джерелах.
"Тих, хто не знає про заборону ввозу, найбільше на Сході - 64,4%, найменше у Центрі - 33,8%. Тих, на кого заборона ввозу іноземної літератури антиукраїнського характеру ніяк не вплинула, найбільше у Центрі - 43,5%, найменше на Сході - 24%. Тих, хто почав читати більше української друкованої літератури, найбільше на Заході і в Центрі - по 11,2%, а на Півдні та Сході - 6,6% і 4,1% відповідно. Почали шукати інформацію в інтернеті більше на Півдні - 12,4%", - уточнила Дуцик.
Вона підкреслила, що всі регіони об'єднало питання популяризації читання, воно отримало надзвичайно високу підтримку всіх опитаних.
"Повністю підтримують 43,6% і швидше підтримують 35% - разом 78,6%. Тобто великий відсоток людей вважають, що потрібні кампанії з популяризації читання. Регіональний розподіл фактично однаковий", - зазначила виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації.
Щодо питання, якої літератури потребують жителі міст, то тих, хто вважає, що їм вистачає книг українською мовою, виявилось 32%.
"Найбільше, 26,5%, вважають, що їм не вистачає сучасної літератури різних жанрів у перекладах українською; 23,8% потребують більше фахової та бізнес-літератури; 23,3% - науково-популярної; 19,2% - української та світової класики; 19,2% - дитячої літератури; енциклопедій та словників - 19%; фантастики, фентезі, містики - 15%; сучасних детективів - 12%; сучасних історико-пригодницьких романів - 11,3%", - сказала Дуцик.
Вона наголосила, що питання книжкового ринку і розвитку книгодрукування в Україні - це питання в тому числі й інформаційної безпеки сьогодні, воно важливе для гуманітарної політики держави.
"Натомість усі зараз зосередили свою увагу лише на медіа, на телебаченні. Книги не у фокусі уваги і медіа, і держави. Тож треба до цієї теми привертати увагу", - підкреслила Дуцик.
Соціологічне дослідження проводилося з 21 серпня по 2 вересня 2018 року. Методом онлайн-анкетування було опитано 1001 респондента у віці 18 років і старші, які мешкають у 120 містах в усіх областях України, за винятком тимчасово окупованих територій.
Як повідомляв Укрінформ, станом на 10 липня 2018 року, до Переліку антиукраїнських видань держави-агресора внесено 184 найменування книжкової продукції. Серед внесених книжок - опуси відомих українофобів - терориста Захара Прилєпіна, Едуарда Лімонова, ідеолога так званого "русского мира" Олександра Дугіна, полковника КГБ Анатолія Терещенка та інших. Назви "творів" говорять самі за себе - "Киевская хунта", "Кровавые преступления бандеровской хунты", "Киев капут", "Конец проекта "Украина", "Украина в огне евроинтеграции", "Сверхчеловек говорит по-русски", "Великая сталинская империя" тощо".
Перелік складається Держкомтелерадіо на основі власного моніторингу книжкового ринку держави-агресора та має рекомендаційний характер. Основне його призначення - застерегти суб'єктів господарювання від завідомо марних спроб отримати дозволи на ввезення цих видань, а також зорієнтувати правоохоронні органи на те, що розповсюдження такої продукції може містити ознаки злочинів, передбачених статтями 109, 110, 300 та 436 Кримінального кодексу України.