Tinder-скандал: відверта “чорнуха” взагалі-то злочин

Арешт Петрова і Барабошка має стати для політтехнологів уроком про те, де межа між політичним креативом та відвертим криміналом

Скандал навколо Олександра Варченка, чоловіка заступниці голови Державного бюро розслідування (ДБР) Ольги Варченко, в соціальній мережі Tinder (мережа для романтичних знайомств) обернувся зовсім неочікувано. Поліція заарештувала політтехнолога Володимира Петрова та блогера Олександра Барабошка, причетних, на думку правоохоронців, до справи. Причому Барабошку суд обрав запобіжний захід – утримання під вартою терміном на два місяці з можливістю внесення застави у понад 3 мільйони гривень. Натомість Петров “відбувся” домашнім арештом.

Петрову інкримінують порушення ст. 383 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину), ст.162 (порушення недоторканості житла), ст. 182 (порушення недоторканності приватного життя) і ст.343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України. А блогеру Барабошку повідомили про підозру у порушенні ст. 368 (одержання хабара), ст. 162 (порушення недоторканності житла), ст. 182. (порушення недоторканності приватного життя), ст. 343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу) ККУ.

По великому рахунку обох звинувачують в організації компрометуючої “спецоперації” проти чоловіка у названій соцмережі. Із залученням підставних осіб та фальшивих акаунтів.

Між тим, Володимира Петрова не вперше раз ловлять на таких брудних справах. В 2009 році Петров вів блог Арсенія Яценюка, дозволяючи собі відверто образливі коментарі стосовно читачів. Також Петрову інкримінують “вкид” 2009 року про звинувачення окремих нардепів від БЮТ в педофілії. В 2013 році сталась мабуть одна з найвідоміших його витівок – друг і колега Петрова, Олексій Дурнєв вручив тому ж таки Яценюку моркву, натякаючи на його зовнішність. Отже, для політтехнолога подібні піар-технології на межі “фолу” – звична справа.

Якщо ж виявиться, що увесь цей скандал дійсно “заварили” Володимир Петров і Олександр Барабошко, то ми маємо унікальний прецедент – вперше в Україні за відверту “чорнуху” авторам висунуть реальні звинувачення, і вони мають усі шанси понести покарання. Раніше чорний піар й злочином взагалі-то не вважався.

Хоча в Кримінальному кодексі відповідна класифікація подібним діям передбачалася. Тож цікаво, про що свідчить нинішній “розворот” правоохоронців в оцінці таких злочинів? Враховуючи те, що жертвою скандалу став керівник департаменту захисту економіки Нацполіції України, чи не є це банальною помстою з боку правоохоронців за свого колегу?

Курячі лапки, Tinder і родина чиновників: усе, що відомо про скандал

Нагадаємо, скандал розпочався з посту у Facebook студентки 3 курсу Київського політехнічного інституту Наталі Бурейко, в якому вона розповіла про домагання і погрози з боку Олександра Варченка. "Спершу він здавався галантним чоловіком і джентльменом, обсипав компліментами і надсилав листівки, хвалився своїми зв'язками і положенням в суспільстві. Потім почав нав'язливо й агресивно наполягати на зближенні, за яке обіцяв мене "озолотити". Після того, як я відмовилась і дала зрозуміти, що подальше спілкування є небажаним, він почав писати образи і погрожувати мені розправою, писати, що я його власність, що я ніхто, що він може робити зі мною все, що дістане мене скрізь", – писала у пості Бурейко. За її словами, коли вона заблокувала чоловіка в Tinder’і, почались погрози від невідомих людей їй та її родичам. А потім Варченко нібито надіслав їй букет квітів та коробку... пташиних лап. Цей пост вмить розлетівся соціальною мережею (його вже видалили. – Авт.), і також його поширили ряд українських ЗМІ. Наступного дня Бурейко подала скаргу до прокуратури.

Олександр Варченко відреагував на звинувачення запереченням, мовляв ніколи не був знайомий і не вів ніяких листувань ні в яких месенджерах. “Не виключаю, що хакерами був створений акаунт з використанням моїх фотографій, і з нього велось це провокаційне листування з Наталею Бурейко. Думаю, що ця інформаційна атака пов’язана з тим, що моя громадянська дружина, Ольга Варченко займає посаду першого заступника голови Держбюро розслідувань і багатьом стала кісткою в горлі”, – писав Варченко.

Одразу ж після цього студентка видалила зі своєї facebook-сторінки усі дописи зі звинуваченнями Варченка і опублікувала вибачення. Мовляв, вона стала жертвою цинічної провокації, про що дуже шкодує і приносить вибачення родині Варченків. Після цього студентка зникла не лише з поля зору ЗМІ, а й з вишу. І ось лише нещодавно з’явилась інформація, що Бурейко перебуває під дією програми захисту свідків.

Не забарився з коментарями і радник міністра внутрішніх справ, народний депутат Антон Геращенко, назвавши цю ситуацію звичайним фейком і додавши, що Варченко та Бурейко стали жертвами добре продуманої і цинічної провокації. За його словами, вона мала дві мети: по-перше, втоптати в бруд родину Варченків, а по-друге, підняти в суспільстві чергову хвилю ненависті до Національної поліції.

Скандал вщух, але залишив по собі забагато питань. Наприклад, якщо це дійсно була провокація, то хто замовник? Кого намагались дискредитувати – безпосередньо Ольгу Варченко чи її чоловіка Олександра? Кому це було вигідно? Відповіді на ці питання, сподіваємося, тепер дасть слідство, яке підозрює, що авторами “спецоперації” були відомі мережеві провокатори Барабошко і Петров.

Політтехнологи мають чітко відчувати межу між політичним креативом і відвертим криміналом

Цікаво було поспілкуватися з колегами “по цеху” про ризики цього прецеденту. Політтехнолог Дмитро Бачевський в коментарі Укрінформу, наприклад, пояснив, що політтехнологів високого рівня, за неписаними правилами їхньої спільноти, зазвичай не чіпають. Принаймні ніколи не вплутують в це правоохоронців.

“Політтехнологи – просто інструмент політиків, їхня зброя, найманці, які сьогодні працюють проти тебе, а завтра – за тебе проти конкурента. Нічого особистого, тільки бізнес. Єдиний каральний захід, який до них застосовується, – це репутаційна дискредитація, яка спрямована в кінцевому рахунку більше проти “роботодавців”, аніж проти виконавців”, – пояснив Бачевський.

Водночас, ситуація зі скандалом навколо чиновника МВС Олександра Варченка, на думку політтехнолога, неординарна. Оскільки, швидше за все, вона стосується не боротьби за голоси електорату, а контролю над ДБР, в якому працює його дружина. Хоча не можна виключати і версію особистої помсти Олександру Варченку за його професійну діяльність. “Ані Олександр Варченко, ані його дружина Ольга не є політиками, що борються за голоси виборців, тому цей випадок не має політичного забарвлення – ніхто не стане в позу, мовляв, це політичне переслідування. У цій ситуації правоохоронці зможуть без перешкод з боку громадськості та ЗМІ провести слідчі дії та довести справу до логічного кінця”, – пояснив політтехнолог.

На думку Дмитра Бачевського, загальні “правила гри” на владному Олімпі ця ситуація не змінить, оскільки в ній дуже мало публічної політики і надто багато бруду. “Це – окремий випадок, який навряд чи стане прецедентом для подальших переслідувань піарників з різних політичних сил. З іншого боку, історія стане добрим уроком для політтехнологів, які повинні нарешті навчитися відчувати ту межу, де закінчується політичний креатив і розпочинається відвертий кримінал”, – резюмує Бачевський.

Дозволимо собі додати до слів експерта і власні зауваження. Враховуючи те, що Ольга Варченко – заступник голови українського “ФБР” – органу, який теоретично має розслідувати справи сильних світу цього, в тому числі, і осіб, які безпосередньо контактують з виборцями, то дискредитацію можна розглядати і як заполітизовану. Знову ж таки відповідь на це питання має дати суд.

Олександр Карпенко, Київ