Про «суцільну корупцію», або Як стентування у пацієнтів з гострим інфарктом стало втричі дешевшим

Це вдалося завдяки проведенню міжнародних закупівель напряму з виробниками. Більше половини цих стентів – з лікарським покриттям

Іще до початку новорічних свят Мережею пройшла малопомітна, але дуже важлива для української кардіології новина. Стало відомо, що МОЗ через міжнародні організації закупило понад 23 тисячі якісних стент-систем американського та європейського виробництва за значно нижчою ціною, ніж раніше для реперфузійної терапії інфаркту міокарду (відкриття інфарктної артерії). При цьому ціна одного стенту, який є головною складовою стент-системи і становить близько 40% її вартості, склала не більше $130 за одиницю. Зважаючи на те, що іще кілька років тому ця процедура обходилася пацієнту у $2-3 тисячі, таке здешевлення вже називають проривом у доступності української кардіології. Шкода тільки, що стільки років на людях, що стояли за крок до смерті, так нахабно наживалися. Тож Укрінформ вирішив детальніше дізнатися про те, як змінюється ситуація на цій ниві.

Стентів закупили достатньо, залишилося збільшити мережу медустанов

Варто нагадати, що серцево-судинні захворювання залишаються головною причиною смертності в Україні. Лише за рік у нас госпіталізується більше 40 тисяч випадків інфаркту. Щоб зрушити проблему з місця, з 2016 року уряд ініціював впровадження програми безоплатного стентування в екстрених випадках – для пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Тобто усі хворі, яким потрібно зробити цю процедуру в лічені години, отримують її безоплатно. Стентування – це процедура механічного усунення перешкоди (тромбу і атеросклеротичної бляшки) в судині з допомогою каркаса (стента), метою якої є відновлення кровопостачання серця. Стенти бувають двох видів – зі спеціальним лікарським покриттям, яке дозволяє знизити можливість повторного звуження або закриття артерії, і звичайні, без покриття. (Відео, як виглядає процедура стентування, можна побачити тут). Ця програма дала свої плоди – упродовж 2017 року, за даними Асоціації інтервенційних кардіологів України, в 11 областях України смертність від гострого інфаркту міокарду знизилася на 20% у порівнянні з 2015 роком.

Щоб стентування охоплювало якомога більше пацієнтів, які потребують цього втручання, потрібно забезпечити як мінімум дві складові. По-перше, достатню кількість закладів, які можуть проводити стентування. Тому зараз триває створення мережі реперфузійних центрів – спеціалізованих клінік і відділень, які працюють у режимі 24/7/365, мають необхідне обладнання і проводять процедури стентування при гострому стані. По-друге, достатня кількість стент-систем у центрах. Завдяки міжнародним закупівлям напряму у виробників, цього року це вдалося досягти – вперше за всю історію незалежної України. Деталі Укрінформ дізнавався у розмові з членом правління Асоціації інтервенційних кардіологів України, членом експертної групи «Кардіологія. Хірургія серця і магістральний судин» Міністерства охорони здоров'я України Максимом Соколовим.

Наскільки тепер зменшиться вартість стентування?

Максим Соколов: “Процедура стентування в минулому коштувала $3000. Справедливо сказати, що йшлося не про ціну самих лише стентів, а про всю процедуру, яка включала використання 9 різних пристроїв та розхідних матеріалів. Але вартість стенту у ній складала близько 40% від вартості усієї стент-системи. В результаті закупівля стентів за справедливою ціною дозволила зменшити загальну ціну стент-системи мінімум в 2,5-3 рази. Це уже відобразилося і на її приватних продажах – хоч і не втричі, але ціни все одно почали знижуватися. А покрити ж усі витрати пацієнтів наша держава не в силах – лише екстрені. Це не в силу і жодній іншій країні світу”.

Чи не постраждала якість від нижчої ціни?

Максим Соколов: “Основна умова тендеру – низька ціна, і через це ми могли потрапити в пастку низькопробної продукції. Але в більшості випадків нам вдалося закупили стенти цілком задовільної якості. Річ у тім, що ми виписали технічне завдання таким чином, щоб закупити стенти у різних виробників за різними вимогами, виставивши кілька лотів. Окремо – для солідніших компаній, окремо – для менш відомих, які могли запропонувати меншу ціну. І якщо раптом, якась компанія з середньою якістю проходила по тендеру, то вона могла б виграти тільки один лот, а не все постачання повністю. Тому з одного боку ми долучили велику кількість компаній і забезпечили серйозну конкуренцію серед виробників, а з іншого – в цілому, зберегли гідну якість продукції, що закуповується.

Зрештою нам трапилися компанії середнього рівня, але для стандартних випадків їхня продукція цілком підходить. А стандартних випадків у нас як мінімум половина. В результаті такого розподілу у лікарів з’являється вибір – у них є стенти найвищої якості для анатомічно і клінічно складних ситуацій, середньої, для рутинної роботи і стандартні, які лікар може використовувати в простих клінічних ситуаціях. Концентруватися лише на стентах найвищої якості ми не могли, бо потрапили б в інший капкан, коли б різко піднялися ціни. У підсумку нам і англійській компанії Crown Agents, що проводила закупівлі, вдалося знайти баланс – ціни зменшилися майже в три рази, а якість залишилася досить високою”.

Стенти, що закуповувалися, мають спеціальне лікарське покриття?

Максим Соколов: “Уже було три хвилі закупівель, і з кожною хвилею частка стентів із покриттям зростає, але поки що не є стовідсотковою через значно вищу вартість. Скажімо, стент без лікарського покриття коштує близько $70, а з покриттям – близько $130, тобто практично вдвічі дорожче. Зараз все ж таки наше головне завдання – досягнути потрібного об’єму, щоб стентів вистачило всім пацієнтам для екстреної допомоги, тому і маємо пропорцію. У першу хвилю закупівель у нас було співвідношення стентів з покриттям і без – 30% на 70%, потім 50% на 50%, а в останню хвилю вже закупили більше половини стентів з лікарським покриттям.

Щодо стентів з покриттям сьогодні існує багато маніпуляцій. Міністерство сьогодні концентрується на матеріалах саме для екстреної допомоги. І коли ми починаємо лікувати невідкладного хворого, то для нього важлива не стільки якість стенту – з лікарським покриттям чи без, скільки те, щоб він був встановлений своєчасно. Головне, щоб пацієнт вижив і зберіг свій потенціал. А якщо в той момент, коли стент був терміново потрібен, його просто не було в лікарні, то людина просто може загинути або стати інвалідом, і тоді вже неважливо – був він з покриттям чи ні.

Стенти з покриттям звісно кращі, але враховуючи, що наша країна знаходиться на етапі подолання фінансових труднощів, то для нас як лікарів така пропорція цілком нормальна. Зараз нам треба забезпечити достатню кількістю стентів для лікування інфаркту міокарда, сформувати надійну систему своєчасної доставки в спеціалізовані кардіоцентри і реабілітації пацієнтів, а збільшення пропорції стентів з лікарським покриття, з часом, просто, посилить ефект сучасної системи надання допомоги пацієнтом з інфарктом міокарда”.

Як вирішується, які стенти встановлюють екстреним пацієнтам?

Максим Соколов: “В останніх поставках пропорція така: приблизно 40% звичайних стентів та 60% – з лікарським покриттям. Половина пацієнтів мають прості ураження, і звичайні стенти їм цілком підходять. А стенти з покриттям розраховані на пацієнтів зі складними внутрішньосудинним дефектами. Тобто що складніше ураження судини – то більше хворому показаний стент з покриттям. Якщо б ми всі стенти закуповували з покриттям, їх би було вдвічі менше. Але кожного року частка стентів з покриттям зростає.

Скільки українців потребують стентування?

Максим Соколов: “В Україні зафіксовано більше 42 тисяч інфарктів міокарду на рік (ті, які звернулися в лікарню). Із них 25 тисяч – це ті, які мають складнішу форму (із елевацією сегменту ST) і потребують негайної допомоги в найближчі години. Із 25 тисяч пацієнтів стентування показане мінімум 70%. Забезпечити усіх стентуванням в усьому світі не вдається – через те, що хворі надто пізно приїхали, або їм поставили неточний діагноз. Тобто загалом забезпечити стентами потрібно 18-19 тисяч людей. У нас закуплено 24 тисячі стентів. Тобто потребу для безкоштовного лікування хворих з інфарктом міокарду ми покрили стовідсотково”.

Тобто всі, кому потрібно негайне лікування, зараз отримують стенти безоплатно?

Максим Соколов: “Не зовсім. Останні дані за 2017 рік свідчать, що кожен третій невідкладний хворий з інфарктом отримував безкоштовний стент. І це відбувається не тому, що стентів не вистачає. Головне – щоб пацієнта вчасно доставили до клініки, яка здійснює процедуру стентування, а це буває не завжди. Ціни можна змінити за одну закупку, але щоб поміняти систему треба багато часу. Скажімо, 7 років тому лише 3% хворих отримували стенти при інфаркті. Сьогодні таких 33%. Тобто кількість таких хворих збільшилася в 11 разів, але на це пішло 5 років. Іще 16% хворих, яких не встигли привезти вчасно до клініки, отримують тромболітичну терапію, коли вводяться ліки, що розчиняють тромб. Та важливо, що з кожним роком кількість хворих, яким проводять цю терапію, зменшується, а кількість стентувань зростає.

Але проблема у тому, що близько половини хворих, на жаль, не отримують ніякої реперфузійної терапії. Це пов’язано з несвоєчасними зверненнями і нестачею кількості центрів, які можуть проводити цю процедуру. Тому в 2017-му, за рішенням уряду України, розпочалася закупівля спеціальної техніки – ангіографічних установок. Міністерство охорони здоров'я підготувало накази по створенню спеціальних відділень інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії (терапії з відновлення кровотоку). Усього за три роки буде встановлено 39 нових ангіографічних установок (з їхньою допомогою лікарі визначають, де саме у судинах порушений кровообіг) за сприяння Кабміну (половину цієї суми оплатить місцевий бюджет), іще 10 апаратів встановлять за рахунок Світового банку. Тобто ми практично в два рази збільшимо кількість центрів і та половина пацієнтів, яка не могла доїхати вчасно, буде охоплена”.

Юлія Горбань, Київ