26 березня. Пам’ятні дати

Сьогодні День Національної гвардії України.

Свято встановлено згідно з Указом Президента від 18 березня 2015 року «…враховуючи значення та роль Національної гвардії України у виконанні завдань із забезпечення державної безпеки та оборони держави, захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку».

Як відомо, Національна гвардія України як самостійна силова структура існувала з 1991 по 2000 рік. Але у зв’язку з загостренням ситуації в Криму та у східних регіонах України, було прийнято рішення відновити Національну гвардію.

13 березня 2014 року Верховна Рада ухвалила закон «Про Національну Гвардію України», відповідно якого ця структура – це військове формування з правоохоронними функціями. Базою для формування особового складу НГУ стали підрозділи Внутрішніх військ, а також добровольці.

Вже з квітня 2014 року особовий склад Нацгвардії у взаємодії зі Збройними Силами України брав участь у Антитерористичні операції на сході і півдні нашої держави.

Нині, крім участі в Операції об'єднаних сил, підрозділи НГУ щоденно виконують і ряд інших важливих завдань по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку, охороні особливо важливих об'єктів, охороні органів державної влади, супроводі засуджених і осіб взятих під варту, охороні дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав у різних куточках України. А від недавна на Нацгвардію було покладено й охорону судів, органів та установ системи правосуддя.

За весь період виконання завдань у ході Антитерористичної операції та Операції об'єднаних сил загинуло 219, поранено та травмовано 812, рахуються зниклими безвісти 14 військовослужбовців Національній гвардії України.

За мужність і героїзм, проявлені у боротьбі за територіальну цілісність та Незалежність України 1364 нацгвардійця нагороджено державними нагородами, з них 188 – посмертно.

Ювілеї дня:

536 років від дня народження Рафаеля (Раффаелло Санті; 1483–1520), італійського живописця, архітектора. Представник Високого Відродження, творець дивовижних «Мадонн». Був на тридцять років молодшим за Леонардо да Вінчі, а помер майже одночасно з ним, проживши всього тридцять сім років. Життя недовге, але досить плідне й щасливе, без жорстких криз і зламів (як у Мікеланджело чи Леонардо). Рафаель встиг здійснити майже всі свої починання і задуми. Характер його мистецтва – втілення ясної домірності, строгої врівноваженості й чистоти стилю. З трьох корифеїв Високого Відродження Рафаель тривалий час був найшанованішим – художні академії світу зробили його своїм кумиром. Починаючи з другої половини ХІХ ст. і до нашого часу любов до Рафаеля дещо охолола. Тепер надають перевагу Леонардо, Мікеланджело, навіть Ботічеллі. Проте варто подивитися на його «Сікстинську мадонну», аби впевнитися, що Рафаель не такий вже й «прилизаний» класик (яким його сприймали епігони), а живий, земний і прекрасний. Це ще в 80-х роках ХІХ ст. відчув молодий Врубель: «Он глубоко реален. Святость навязана ему позднейшим сентиментализмом… Взгляни, например, на фигуру старика, несомого сыном, на фреске «Пожар в Борго» – сколько простоты и силы жизненной правды!»

145 років від дня народження Роберта Фроста (1874-1963), американського поета, одного з найвидатніших поетів ХХ ст. Фрост був одним з улюблених поетів Йосифа Бродського. Російський поет так характеризував творчість американця: «Фрост – це колосальна стриманість:  жодного знаку оклику, жодного підвищення голосу… Ніякої лірики і ніякого пафосу. Все названо своїми іменами. Єдина російська паралель, котра спадає мені на думку, це білі вірші Ахматової, її «Північні елегії». І Ахматовій, і Фросту до певної міри притаманна спільна риса – монотонність розміру, монотонність звучання. В «Північних елегіях ніхто не кричить, ніхто не задихається. Ми чуємо звук самого часу…». У Фроста було трагічне життя. Перший його син помер ще немовлям від холери, другий – наклав на себе руки; одна донька померла молодою, друга – опинилася в божевільні. Несподівано померла дружина, з якою він прожив майже 40 років разом. Проте поетична доля склалася навдивовижу вдало. Він отримав усі можливі поетичні нагороди, а книжка, до якої увійшли вибрані вірші, залишається найчитабельнішою поетичною збіркою Америки. Фрост був запрошений на церемонію інавгурації Джона Кеннеді, де читав вірш «Дар назавжди». На прохання того ж таки Кеннеді – посланцем доброї волі відвідав Латинську Америку і Радянський Союз (1962). У графі «професія» Фрост завжди скромно писав «учитель», або «фермер». І ніколи – «поет».

Сьогодні святкує свій день народження популярна англійська кіноакторка Кіра Найтлі (1985). Відома за фільмами «Пірати Карибського моря», «Король Артур», «Гордість і упередження», «Анна Кареніна». Дворазова номінантка на «Оскар» (2006, 2015). Фільмографія актриси нараховує понад 70 фільмів. Знімається Кіра з семи років. Її батьки теж актори, а мати до того ж, ще й досить успішний драматург. Британська актриса рік за роком упевнено будує зіркову кар’єру в Голлівуді попри скептицизм тих, хто називав її лише копією, двійником Наталі Портман. «Я пройшла чималий шлях від одвічних «вона зовсім не вміє грати» до номінацій на «Оскар», і, як на мене, це пречудово», - не без гордощів заявляє Найтлі в одному з інтерв’ю. Донедавна актриса стверджувала, що дуже любить міцні слівця й міцні напої, зовсім не цікавиться здоровим харчуванням і ніколи не відвідує спортзал, але відтоді, як вона вийшла заміж, подібні заяви зникли. Втім, цілком можливо, що то були лише слова, така собі показна м’яка брутальність, покликана на догоду звичайному глядачеві трохи «розбавити» надто правильний образ акторки. Актриса у шлюбі з музикантом Джеймсом Райтоном, у 2015 році у пари народилася донька.

Роковини смерті:

355 років з дня смерті Івана Остаповича Виговського (?-1664), українського державного, політичного і військового діяча, гетьмана України (1657–1659, обраний одразу після смерті Богдана Хмельницького). Під керівництвом Івана Виговського українська армія разом з татарськими загонами розгромила московські війська в липні 1659 року. (Конотопська битва). Був розстріляний поляками за підозрою у зраді під Вільхівцем (тепер Черкаська обл.). Похований у Великому Скиті біля с. Руда у Галичині. На думку деяких дослідників, у Скиті Манявському.

110 років з дня смерті Миколи Миколайовича Аркаса (1852-1909), українського композитора, музично-громадського діяча, історика. Засновник і керівник миколаївської «Просвіти», активний і наполегливий збирач українського музичного фольклору. Товаришував з Кропивницьким і Лисенком. Великий вплив на Миколу Аркаса справило спілкування з професорами Мечниковим, Сєченовим, Ковалевським. Мав величезну власну бібліотеку з українознавчої проблематики, глибоко студіював документальні матеріали та праці професійних істориків. У 1908 році в Петербурзі вийшла друком його «Історія України-Русі» – одна з перших написаних і надрукованих українською мовою книжок з історії України. Тираж її (7 тисяч примірників) розійшовся протягом кількох місяців. Відомі українські письменники та науковці схвально сприйняли сам факт її появи. Євген Чикаленко зауважував, що праця читається з великим інтересом, пробуджує любов до рідного краю, його минулого і надії на майбутнє. Автор отримав багато відгуків, йому дякували  за книгу, написану українською мовою, доступну для розуміння навіть малоосвіченим читачам. Микола Аркас відомий і як талановитий композитор, хоча спеціальної музичної освіти не мав. Його оперу «Катерина» (1891), написану на основі власного лібрето за поемою Шевченка, можна віднести до української оперної класики. 

Перше фото: ngu.gov.ua