Чотирьох капеланів нагородили відзнакою імені Омеляна Ковча
Четверо військових капеланів різних конфесій стали лауреатами міжнародної відзнаки імені отця Омеляна Ковча за видатний гуманітарний внесок.
VIII Церемонія вручення відзнак відбулась у середу в Національній опері України, повідомляє кореспондент Укрінформу.
"Метою вручення відзнаки отця, блаженного священномученика Омеляна Ковча є, з одного боку, популяризацією його постаті, бо він є загальнонародним скарбом, але з іншого боку, ми хочемо показати, що ця постать є голосом сумління українського народу і віруючих людей так само й сьогодні. Отець Омелян уособлює ідею міжнаціонального та міжрелігійного діалогу та примирення. Він увійшов в історію тим, що в часи Голокосту рятував євреїв - і за це був арештований і вбитий нацистами у концтаборі "Майданек". Врученням цієї відзнаки ми хочемо звернути увагу на ще одну грань постаті Омеляна Ковча - як військового капелана, бо якраз цього року минає сторіччя з моменту його капеланського служіння в тодішній Українській галицькій армії", - зазначив глава Української Греко-Католицької церкви Блаженніший Святослав (Шевчук).
Від Президента України лауреатів відзнаки привітав його радник Ростислав Павленко, оголосивши вітання від глави держави.
"У ці дні минає 75 років від дня мученицької смерті в концтаборі "Майданек" священика, суспільного діяча й патріота Омеляна Ковча. Його безкомпромісна позиція на захист добра і милосердя у найважчих ситуаціях - це взірець людяності, яка вкрай важлива й сьогодні. Радий бачити, що спадок Омеляна Ковча втілюється у величезній волонтерсько-соціальній роботі церковно-релігійних організацій, що надається українській армії й усім постраждалим від російської агресії. На передовій поруч із військовими стоять священики-капелани, які наближають нашу спільну перемогу і мир", - наголошується у зверненні президента.
Цьогоріч лауреатами відзнаки стали отець-капелан Іван Ісайович (Мукачівсько-Ужгородська Єпархія Української Греко-Католицької церкви, отець-капелан Юрій Казміренко (Православна Церква України), отець-капелан Павло Гончарук (Кам’янець-Подільська дієцезія, Римо-Католицька церква в Україні) та голова ГО “Об’єднання християн-військовослужбовців України”, пастор-капелан Василь Хіміч (Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів).
Отець Іван Ісайович є засновником і і керівником дитячого будинку. З перших днів війни добровільно став капеланом 128-ї гірсько-піхотної бригади. Був поранений. Продовжує душпастирську опіку учасників бойових дій і всіх, хто потребує допомоги в зоні спротиву російській агресії. Відзначений нагородою "Народний герой України".
Отець Юрій Казміренко у вересні 2014 року добровільно обрав справу служіння тим, хто на фронті. Працював водієм швидкої допомоги батальйону "Айдар". Був поранений під час обстрілу в місті Щастя. Продовжує душпастирську опіку в зоні бойових дій.
Отець Павло Гончарук місію служіння обрав як капелан Християнської служби порятунку. В умовах бойових дій був душпастиром для бійців 128, 10, 72, 57 бригад. Продовжує працювати з демобілізованими воїнами та їхніми родинами. Організовує благодійну допомогу для військових підрозділів на передовій.
Отець Василь Хіміч присвятив себе душпастирській місії в зоні бойових дій восени 2014 року. Опікувався військовослужбовцями 57-ї механізованої бригади та 73-го Морського центру Сил Спеціальних Операцій. Допомагає військовим вдовам. Його душпастирська місія для українських воїнів і їхніх родин триває й сьогодні.
Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча одностайно ухвалив рішення про відзначення цих чотирьох капеланів.
Комітет було засновано в 2010 році. Його Почесним головою був Кардинал Любомир Гузар. Діяльність Комітету здійснюється під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава Шевчука.
Омелян (Еміліан) Ковч — священномученик УГКЦ, праведник України. Греко-католицький священик, що все своє життя присвятив допомозі ближньому. Будучи капеланом в Українській галицькій армії завжди перебував із вояками на передовій, щоб підтримати їх морально та й фізично. На парафіях, де він служив, одразу брався за організацію громадського та культурного життя парафіян. Проводив прощі та євхаристійні здвиги (собори) навіть у час радянської окупації.
Був активним у суспільно-політичному житті українців, за що неодноразово переслідувався польською, радянською і нацистською владами. Під час одного із своїх ув'язнень написав книгу — «Чому наші від нас втікають». Під час нацистської окупації допомагав євреям, врятував більше десятка осіб, зокрема відомого белзького рабина Арона Рокеаха.
Його допитували у тюрмі на Лонцького у Львові, де вимагали визнання вини і відмови від подальшого хрещення євреїв, а також відмови від протестів засудження дій нацистської влади. За свої дії був ув'язнений та відправлений до концтабору Майданек, де й помер та був спалений у крематорії.
27 червня 2001 року у Львові Папа Римський Іван Павло II проголосив його блаженним мучеником разом з іншими мучениками греко-католицької Церкви.