4 липня. Пам’ятні дати

Сьогодні в Україні відзначається День Національної поліції

Свято встановлено згідно указу Президента від 4 квітня 2018 року. Як відомо, після Революції Гідності в українському суспільстві виникла нагальна потреба у реформуванні силових структур, зокрема і в реформуванні правоохоронної системи.

Вже восени 2014 року було представлено концепцію реформи Міністерства внутрішніх справ, в якій передбачалось створення Національної поліції. Зрештою, 2 липня 2015 року Верховна Рада ухвалила закон «Про Національну поліцію». Відповідно до цього, основні завдання Нацполіціі - реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримки громадської безпеки і порядку, надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або через надзвичайні ситуації потребують такої допомоги.

4 липня 2015 року нова українська поліція склала присягу. Першим містом, у якому вона запрацювала, став Київ. Цього дня на Софійській площі співробітники нової поліції склали присягу на вірність Україні. Майже місяць патрульна поліція Києва працювала в тестовому режимі і показала гарні результати своєї роботи. Другим українським містом, де запрацювали поліцейські, став Львів, третім – Одеса.

Разом з тим, сьогодні в США відзначають День незалежності. Це свято відзначається щорічно 4 липня на честь прийняття історичного документу - Декларації незалежності США від Великої Британії, яка стала одним з центральних моментів Американської революції 1775-1783 років. Цікаво, що сам документ був укладений двома днями раніше – 2 липня, а цього дня представники 13-ти штатів на Другому Континентальному Конгресі прийняли Декларацію про незалежність, в якій вперше колонії іменувалися «Сполученими Штатами Америки» і проголошувалися самостійною державою. Сама ж Декларація стала першим в історії документом, що проголосив принцип суверенітету як основи державного устрою. Водночас, в ній наголошувалося, що «всі люди створені рівними, що Творець наділив їх невід’ємними правами, з-поміж яких є право на життя, свободу і прагнення щастя». Головним укладачем документа став видатний діяч Американської революції, дипломат і філософ епохи Просвітництва (в майбутньому 3-й президент США у 1801-1809 роках) Томас Джефферсон. Разом з ним, над документом працював ще один майбутній президент США Джон Адамс, а також Бенджамін Франклін, Роджер Шерман, Роберт Лівінгстон. Загалом під документом стоїть підпис 56 осіб. В американській історіографії автори та підписанти Декларації іменуються Батьками-засновниками, та, навіть нині, мають такий авторитет, що при виникненні спірних моментів у трактуванні Конституції США або законів, юристи беруть до уваги їх погляди, зафіксовані в рукописах, книгах і навіть в особистому листуванні. Наразі оригінал Декларації незалежності США, що до грудня 1952 року зберігався в Бібліотеці конгресу, знаходиться в будівлі Національного архіву США у Вашингтоні поряд з оригіналами Конституції США та Білля про права і представлений для огляду у виставковій залі. Як правило, цього дня в Сполучених Штатах проходять урочисті церемонії, яскраві паради, видовищні концерти та феєрверки.

Ювілеї дня:

128 років від дня народження Петра Йосиповича Панча (справж. – Панченко; 1891–1978), українського письменника, одного з не багатьох, що вижили із покоління розстріляного Відродження. Як зауважив Олесь Гончар, він «був одним із тих небагатьох фізично уцілілих, морально стероризованих, та все ж таких, що й далі залишаються вірні собі і, як можуть, в найскладніших умовах тоталітаризму підтримують ледь жевріюче життя української культури». Петро Панч створив понад шістдесят книг художньої прози. Широкого визнання здобули його повісті і романи «Голубі ешелони», «Син Таращанського полку», «Гомоніла Україна», «На калиновім мості». Як і багато інших українських письменників, Петро Панч під час доби національно-визвольних змагань воював під українськими прапорами проти більшовиків – був петлюрівським офіцером. Літературну діяльність розпочав у 20-х роках ХХ століття. У цей час він належав до літературних угруповань «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. За радянських часів зазнавав критики, але репресій уник, тоді як його друзі, з якими він починав, стали жертвами сталінського терору – Григорій Епік, Майк Йогансен, Василь Вражливий та інші.

121 рік від дня народження Ірини Іванівни Стешенко (1898-1987), української актриси, письменниці, перекладачки. Дочка Івана й Оксани Стешенків, онука Михайла Старицького. Після закінчення Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка працювала в київських і харківських театрах, зокрема 1923–1934 рр. – в театрі «Березіль». Перекладала твори Мольєра, Гольдоні, Ст. Цвейга, Марка Твена, Стейнбека, Аполлінера. Автор спогадів про Леся Курбаса. Саме завдяки Ірині Стешенко збереглися архіви Старицьких, Черняхівських, Стешенків (з роду Старицьких-Стешенків вона була єдиною, дивом уцілілою від молоху репресій). Мешкала актриса у Києві, в будинку № 20 на вулиці Пушкінській, що навпроти театру Російської драми. Її  квартира була справжнім культурним осередком: в гостину до Ірини Іванівни ходили Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Алла Горська, Сергій Параджанов, Михайлина Коцюбинська, Іван Драч – українським шістдесятникам була добре відома ця адреса.

92 роки від дня народження Джини Лоллобріджиди (1927), італійської кіноактриси, зірки екрана 50-60-х рр. минулого століття. Її знімали такі відомі кінорежисери як Вітторіо Де Сіка (можна сказати, що саме він дав їй «путівку» у кінематограф), Луїджі Коменчіні, П’єтро Джермі, Рене Клер. Однак, міжнародну славу Лоллобріджіді принесли ролі у фільмах «Фанфан-Тюльпан» (1952) режисера Крістіана-Жака і «Собор Паризької Богоматері» (1956) режисера Жана Деланнуа. Народилась акторка в містечку Суб'яко в центрі Італії. Після того, як батько втратив свої статки в результаті бомбардувань під час Другої світової війни, в 1945 році сім'я переїхала до Риму. Джина заробляла свої перші гроші як вулична художниця - малюванням карикатур і шаржів. У той же час вона брала уроки оперного вокалу і вчилася в театральному училищі. З 1946 року Джина почала зніматися у кіно. Загалом у фільмографії актриси понад 60 кіноролей. Її акторська кар’єра завершилась у середині 70-х років. Джина вважала, що кожна наступна роль повинна бути краще попередньої, а це майже не можливо, так як сценарії, що їй пропонували були банальні. Актриса зайнялась фотографією, скульптурою, навіть зняла документальний фільм. В липні 1996 року була в Києві, де презентувала свою книжку «Зачарування невинності». З середини 90-х пробувала займатись політикою, вона й нині співробітничає з ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ. В одному з останніх інтерв’ю Джина Лоллобріджида зізналася: «Я не відчуваю віку. Насправді здається, що мені тридцять до яких я додала ще тридцять, а потім ще тридцять».

Роковини смерті:

85 років із дня смерті Марії Склодовської-Кюрі (1867–1934), французького фізика і хіміка польського походження, перша жінка-лауреат Нобелівської премії (з фізики, 1903), перша людина, що двічі стала лауреатом Нобелівської премії (з хімії, 1911). Разом з чоловіком П’єром Кюрі заклала основи вчення про радіоактивність, відкрила полоній і радій.