Як київська гімназія ім. Пушкіна стає україномовною

Укрінформ навідався до російськомовної школи, яка згідно з законом, з наступного навчального року має перейти на українську. Які там настрої?

Очільниця міністерства освіти і науки Ганна Новосад нещодавно заявила резонансну, без перебільшення, новину: уже з наступного навчального року школи з російською мовою викладання мають перейти на викладання українською. Звісно, викладання російської мови та літератури у цих школах залишиться. Все це, нагадаємо, передбачено законом «Про освіту». У Росії вже встигли відреагувати на слова Ганни Новосад, заявивши, що ОБСЄ та Рада Європи повинні відреагувати на ці наміри. Ну, іншого від росіян очікувати було не варто. Утім, це не відміняє обов’язку співробітників міністерства підійти до практичної реалізації цих намірів відповідально.

А як же такі перспективи сприймають самі, висловлюючись по-бюрократичному, учасники навчального процесу? Укрінформ побував в одній із столичних шкіл з російською мовою викладання, аби про це дізнатися.

Адміністрація: з 8 класу ми вже почали викладати українською

Закладів середньої освіти з російською мовою викладання у столиці наразі 7 (із 493-х). Гімназія №153 імені Пушкіна, яка розташована неподалік Міністерства освіти по вулиці В'ячеслава Чорновола, 37А, – одна з них. У рейтингу шкіл України за результатами ЗНО гімназія посідає високе 34-е місце, а її учні регулярно стають призерами міських та обласних олімпіад.

Ззовні гімназія імені Пушкіна нічим не відрізняється від інших шкіл столиці – чотириповерхова будівля з темної цегли з високими стелями і великими вікнами, зведена ще за радянських часів. Всередині – світла і затишна зі свіжим ремонтом. Діти, вдягнуті тут в «свою» шкільну форму – темно-синю з емблемою гімназії, хоч і з цього року шкільна форма стала необов’язковою. Цього року гімназії виповниться 70 років. Її директорка, Олена Баталова, розповідає, що ювілей школярі відзначать святковим балом не де-небудь, а на Хрещатику, в колонній залі КМДА. Пані Баталова показує запрошення, видрукувані на папері спеціальним шрифтом, що нагадує розчерк пушкінського пера.

У розмові з кореспондентом Укрінформу Олена Львівна спілкується чистою українською, хоча викладає російську мову. Адміністрація наразі в очікуванні детальнішого роз’яснення від міністерства про те, у якому вигляді і обсязі має залишитися вивчення російської мови та літератури та викладання предметів російською мовою (раніше йшлося, що 80% предметів мають викладатися українською).

“Згідно із законом “Про освіту”, у початковій школі поруч з україномовними класами можуть залишатися російськомовні, але середня школа має поступово перейти на українську мову навчання. Але Ганна Новосад днями сказала, що з наступного навчального року взагалі не буде викладання у школах російською мовою. Тож ми очікуємо подальших інструкцій”, – говорить директорка гімназії.

Пані Баталова пояснює, чому батьки віддають навчатися дітей до гімназії з російською мовою викладання. «Кожен рік ми маємо 135 заяв до 1-го класу. У нас є класи з українською мовою викладання і класи з російською мовою. І я запитую у батьків: «А які результати ви бажаєте побачити наприкінці навчання?». Мені зазвичай відповідають: “Щоб дитина знала російську та українську мови, читала російські та українські твори, щоб вона могла грамотно спілкуватися обома мовами». Тобто до нас приходять діти, які в сім’ях розмовляють російською, але вони, навчаючись у нас, починають розмовляти двома мовами повноцінно, і високі результати ЗНО – цьому приклад.

Також у нас навчаються переселенці з Донбасу – це 80 дітей. Цим дітям потрібен час, щоб адаптуватися. Ми ж викладаємо українську мову з 1-го класу і в нас багато годин української мови. І з цими дітьми ми теж поступово переходимо на державну мову, і вони вже навіть потроху починають спілкуватися українською.

У нас ще навчаються діти з інших країн – близько 15% учнів. Це переважно діти співробітників посольств пострадянських країн, а також – тих батьків, які працюють в Україні тимчасово. Але й вони з першого року навчання тут вивчають і українську мову. Тому я не бачу жодних перешкод, щоб поруч існували дві мови. Звичайно, якщо буде розпорядження міністерства, ми перейдемо на українську мову, але це не буде легко ні учням, ні вчителям. У нас ще працюють 7 вчителів, які є переселенцями. Це висококваліфіковані фахівці, але вони викладають російською все життя. Якщо вони перейдуть на українську, їхня мова буде недосконалою, а хороший учитель не може собі цього дозволити», – розповідає Олена Баталова.

А ще вона додає, що на педагогічній раді гімназії вирішили, що з 8-го класу і вже з цього року фізика, хімія, географія, історія України – будуть викладатися українською аби школярі звикали до термінології. Та й раніше, коли в гімназії ці предмети викладалися російською мовою, у старших класах діти паралельно вивчали українську термінологію, щоб здавати ЗНО, як належить, державною мовою. «Усі підручники для підготовки до ЗНО видаються українською, і наші діти готувалися за ними. І я б зрозуміла необхідність цих змін, якби ми випускали дітей, які б не знали українською мови – це було б неправильно в Україні. Але ж наші учні володіють українською мовою вільно».

Батьки: наші діти володіють українською не гірше за тих, хто нею спілкується постійно

Укрінформ також поспілкувався і з батьками учнів Пушкінської гімназії. Вони переконують – їхні діти вільно володіють і російською, і українською, і головне, за чим вони прийшли до цієї школи – було бажання дати дітям якнайкращу освіту. Далі – пряма мова.

Оксана Кривченко, має двоє дітей, які вчаться у 7-му класі:

«Обравши цю школу, ми не вбачали ніякої політичної складової, лише освітню. Це школа з полілінгвістичним нахилом, тобто з можливістю дати дитині знання кількох мов. У сім’ї ми розмовляємо російською і прийшли в цю школу для того, щоб дитина грамотно спілкувалася і російською, і українською. У результаті, наші діти займають на олімпіадах навіть кращі місця, ніж діти з україномовних шкіл. Термінологія, знання загальноосвітніх предметів і вміння викласти думки українською – це теж не проблема. Повторюю: навчання тут – це можливість вивчати російську мову і грамотно нею володіти на рівні з українською. Тепер хвилюємося за те, що цієї можливості більше не буде. Звісно, ми законослухняні громадяни, але хотіли б, аби у нас залишився вибір. Ти любиш цю країну не тому, що тебе змусили, а тому, що тобі надали можливість бути собою. І тоді ти любиш не примусово, а любиш. тому що любиш».

Юлія Теряєва, її дочка зараз навчається у 8-му класі:

“Я свідомо відправила дитину до школи з російською мовою навчання, бо на той момент російська у інших школах викладалася або з 1-го класу, але з невеликою кількістю годин, або взагалі з 5-го класу, як факультатив. Мені було важливо, щоб окрім української мови (я була впевнена, що дитина її вивчить), вона могла грамотно писати і спілкуватися російською.

Рівень викладання української мови в цій школі дуже високий. Мій старший син, який навчався теж тут, нині перейшов на українську навіть у побуті. І ще я похвалюся, що моя дитина з російськомовної сім’ї займає призові місця на конкурсах з української мови – імені Яцика, Шевченка, і ось вам показник хорошої освіти. У дочки не виникає проблем, якою мовою читати, писати чи спілкуватися.

У мене є молодші діти, які незабаром підуть до школи. Але якщо у школі буде мало годин російської, або вона буде факультативною раз на тиждень, то боюся, що діти втратять знання мови. Так, вони будуть нею спілкуватися, але чи будуть вони нею грамотно писати – велике питання. Тому для мене важливо, щоб російська мова залишалася хоча б у початкових класах, а вже згодом відбувався поступовий перехід на українську. У дітей це відбувається легко, але для цього потрібна сильна база”.

Анастасія Мишаста, її двоє синів навчаються у 2-му класі:

“17 років тому я закінчила цю саму школу разом зі своїм чоловіком. Ми також навчалися російською, і можу сказати, що жодних проблем з українською мовою в подальшому житті я не відчувала. Закінчивши гімназію, я вступила до КНЕУ на бюджет, складала там іспити українською мовою, а мій чоловік був призером олімпіад з фізики, математики, хімії і вступив до Київського політехнічного. А зараз він юрист, і вся його діяльність пов’язана з українською мовою, і він не має з цим перешкод. Ми цілеспрямовано віддали дітей до російськомовного закладу, щоб вони говорили правильно тією мовою, якою вони розмовляють у побуті. Я щиро зраділа, що був прийнятий Закон про мову і що зміни, які він передбачає, будуть органічними, бо людям не насаджуватимуть нічого силою. Я думаю, що з часом наші діти перейдуть на українську, бо з’явиться більше українського контенту, якого завжди не вистачало, особливо дитячого. Адже тільки зараз почали з’являтися книги в якісному перекладі, де б не було помилок і які дійсно приємно читати”.

Віталій Межерицький, має двох доньок, які навчаються у 1-му і 5-му класах

«Ми всі живемо в часи глобалізації, і мені здається, що країна, де люди є носіями кількох культур і мов – це сильна країна, якій легше конкурувати у світі за ресурси. В Україні багато російськомовних сімей, де співають колискові дітям російською, читають російські книжки. Але вони все одно є патріотами і відповідно виховують патріотами своїх дітей. У нас у школі вивчається українська мова, історія України, і як випускник цієї школи можу сказати, що вони подаються в правильному ключі, виховуючи дітей повноцінними особистостями і громадянами України. Тут важливо розуміти, як російськомовна школа викладає українську мову. У цій школі українська мова вивчається не як додаткова чи, Боже збав, іноземна мова, а як рідна. Діти отримують освіту в органічному для них ключі і для цього не доводиться їх ламати».

Підіб’ємо підсумки.

Схоже, усі батьки, з якими ми поговорили, мають схожі погляди щодо переведення навчання у школі на українську мову. І хоча вони прямо про це не кажуть, але «між рядків» видно, що вони не в захваті від майбутніх змін. Що ж, їх можна зрозуміти, адже більшість із них віддавали своїх дітей вчитися, коли мовне питання в нашій країні не стояло так гостро, як саме зараз. Так, вони усвідомлюють, що для багатьох людей російська мова – це мова агресора, але вони її сприймають як мову класиків – того ж Пушкіна, Єсеніна, Толстого. Схоже, що урядовцям доведеться дуже ретельно продумувати концепцію переходу на українську мову викладання у російськомовних школах, аби цей процес відбувся якомога органічніше. Хоча звісно, невдоволення від таких, хоч і необхідних для утвердження державності процесів, не вдасться уникнути повністю. Але місія демократичної держави якраз і полягає у тому, аби правильно доносити її громадянам необхідність змін і постійно комунікувати з населенням, аби розуміти його потреби.

Юлія Горбань, Київ