Громадські організації: як ще один фронт гібридної війни Росії

Після певного затишшя проросійські організації відновили свою діяльність, залучаючи новіших партнерів

Як діють проросійські громадські організації, або як їх звикли називати часом в самій Росії “професійні росіяни”. Як саме використовуючи термін “громадськість” офіційна Росія створює тут свій сектор і продовжує просувати свої наративи.

Мережа проросійських неурядових організацій в Україні і українських представництв або українських представництв російських структур  існувала завжди.

Цікаво, що більшість з них були створені у 2009-2010 роках, напередодні чергових президентських виборів, на яких перемогу отримав Янукович. Тобто тоді вони мали сприяти реваншу проросійських сил після «Помаранчевої революції». Після 2014 року велика кількість припинила або призупинила свою роботу (хтось вважав свою мету досягненою) а щодо деяких було вжито відповідні заходи протидії з боку державних органів України та української громадськості. Частина ж продовжує існувати й до сьогодні, сприяючи захисту інтересів Росії в Україні. Спектр їхньої діяльності досить широкий – від поширення російських пропагандистських наративів до сприяння пацифікації та бойкоту заходів, спрямованих на захист України, зокрема - військової мобілізації.

Низка організацій перебувають у стані очікування, і в необхідний час можуть бути задіяні для розхитування внутрішньої ситуації в Україні. Таке очікування спричинене серед іншого й тим, що проти керівників окремих організацій були розпочаті розслідування щодо їхньої антидержавної діяльності. Наприклад, голові ВГО «Руський Рух України» у Львові Олександру Свистунову, який у квітні 2014 року переїхав до окупованого Криму, у 2017 році було заборонено в’їзд в Україну на 3 роки. Тому діяльність цієї організації була тимчасово припинена, але її реєстрація зберігається.

У деяких організацій засновниками або співзасновниками є одні й ті ж люди. Наприклад, голова громадського об’єднання «Культурно-мовне рівноправ’я» (м. Харків) Генадій Макаров є одночасно і головою «Русского Вече», органу з координації діяльності російських організацій в Україні. Макаров був активним організатором проросійських заходів у Харкові, спрямованих на підрив української державності. Після цих подій активність цієї організації не відмічається, але її сайт підтримується і має відверто проросійське спрямування, що свідчить про готовність її бенефіціарів розгорнути активну діяльність у будь-який момент. 

В Україні продовжує існувати відомий фонд «Русский мир», маскуючи свою антиукраїнську діяльність під підтримку співвітчизників, історичні, культурні, наукові, освітні та інші заходи. Фінансова підтримка надається ним у формі грантів для реалізації проектів або проведення заходів. За офіційною інформацією із сайту фонду «Русский мир», на території України він має партнерські організації в містах Вінниця, Миколаїв, Одеса, Херсон, Запоріжжя, Харків, Дніпро, Мукачеве, Київ та інших. Деякі з таких організацій, як наприклад, Всеукраїнське товариство російської культури «Русь», мають осередки у декількох містах. По більшості з них відсутня інформація про поточну діяльність, окремі залучаються до разових акцій, але є й організації, які й сьогодні активно діють.

Фонд надає фінансову підтримку окремим організаціям на постійній основі. Так, у квітні 2016 року в Києві була створена ВГО «Російське національно-культурне співтовариство» (Русское национально-культурное общество) на чолі з Євгеном Баклановим, що підтримали фонд «Русский мир» і «Россотрудничество». Серед нещодавніх заходів цієї організації – проведення 5-7 липня 2019 року в Полтавській області заходів з нагоди 310-річчя Полтавської битви, на яких прославлялась «могутність Росії» та взяли участь десятки учасників з різних областей України.

З вересня 2015 року в Києві працює «Центр правових консультацій для співвітчизників. За підтримки «Россотрудничества» та фонду «Русский мир» його засновником стала ГО «Об’єднання співвітчизників «Мирні ініціативи – розвиток» («Мирные инициативы – развитие»). Керівником Центру є також Євген Бакланов. Ця організація активно працює із внутрішньо переміщеними особами із Донецької і Луганської областей. Пан Бакланов є дуже активною особою. Він очолює Київську обласну молодіжну громадську організацію «Клуб молодого мільйонера» та виступив ключовою особою при перереєстрації у 2014 році Фонду «Слов’янські цінності», що був заснований у Києві у 2011 році. Цей Фонд працює по всій території України, проводить заходи, у тому числі й за підтримки фонду «Русский мир», зокрема, в Чернігові, Харкові, Житомирі, Полтаві та інших містах, які спрямовані на антифашистську риторику і формування позитивного іміджу Росії.

Існують також створені фондом «Русский мир» так звані «русские центры», приміщення, які призначені для поширення інформаційних матеріалів фонду «Русский мир». Там є література, публікації, але ці приміщення також використовуються для заходів. Фінансуються фони із фонду «Русский мир». Вони діють зараз на тимчасово окупованих територій, у Луганську, Донецьку і Горлівці, але структури є і на підконтрольних територіях. Вони називаються «кабинеты русского мира», це кімнати, де є багато інформаційних матеріалів, які поширює фонд «Русский мир». На дверях таких кімнат, як правило є табличка – «Кабинет русского мира». Фактично центри і кабінети – це щупальця «русского мира», тільки центри трохи більші й більш функціональні, а кабінети менші). Ті кабінети діють  на підконтрольній українській території – в містах Балаклія, Валки, Волчанськ, Золочів, Ізюм і Красноград Харківської області та двох обласних центрах - Миколаїв і Херсон. Не дивно, що Харківська область у 2014 році стояла за крок до перетворення на так звану «ХНР».

Вже згадане Федеральне агентство «Россотрудничество» має своє офіційне представництво в Україні – Російський центр науки і культури в Києві, керівником якого є Лідія Дяченко. Цей центр, зокрема, сприяє навчанню українських студентів в російських вишах. Агентство працює з такими організаціями в Україні: ГО «Центр національних культур» (м.Київ); Міжнародна асоціація слов’янського єднання ім. П. А. Столипіна (м.Київ); Міжнародний педагогічний клуб (м.Київ); ГО «Харківське товариство східних слов’ян» (м.Харків); ГО «Ветераны Великой Отечественной войны, труда и воинской службы»; ГО «Русич Миколаїв» (м.Миколаїв); Молодіжний клуб «Киевлянин» (м.Київ); ГО “Земляцтво ленінградців у Львові “Пітер-клуб” (м.Львів); Київське товариство російських співвітчизників «Родина» (м.Київ). «Россотрудничество» також співпрацює з іншими громадськими організаціями в Україні на разовій основі, включаючи дитячі та культурні організації, надаючи підтримку заходам лінгвістичного, культурного, історичного та гуманітарного характеру.

Тож, російські фонди продовжують свою діяльність на території України, використовуючи механізми м’якого впливу на українське суспільство. На сьогодні, головним спрямуванням їхньої діяльності є показ історичних подій у російському баченні, привласнення української історичної і культурної спадщини, підняття іміджу Росії, поширення пацифістських настроїв, псевдо-демонстрація відсутності проблем у відносинах між Росією й Україною. Ці фонди активно працюють з окремими організаціями, ними ж створеними, та час від часу залучають інші громадські організації, зареєстровані в Україні.

До 2014 року в Україні діяла розгалужена мережа проросійських неурядових організацій, які сприяли просуванню проросійської ідеології, направленої на знищення Української держави. Після 2014 року частина проросійських громадських організацій припинила свою роботу, але велика частина залишаються існувати де юре, хоча на практиці не проявляють великої активності, або ж, принаймні, не афішують її. Втім, вони можуть бути ре-активовані у будь-який момент. Все, що для цього необхідно Росії – окреслити завдання та надати фінансування. Такі організації зосереджені переважно в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Закарпатській, Чернігівській, Харківській, Херсонській і Одеській областях (насамперед там, де зосереджений енергетичний та оборонно-промисловий потенціал України), що потребує додаткової уваги до цих регіонів.

Віталій Мартинюк, Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»