Еліот Гіґґінс, засновник міжнародної групи журналістів-розслідувачів Bellingcat

Головне для нього – факти. З їхньою допомогою він легко розвіює будь-які фейки. У пошуках правди йому доводиться працювати з великим обсягом інформації. Аналізуючи відкриті джерела, британець Еліот Гіґґінс зробив справжню революцію. Вивчаючи фото, відео, карти до найменших дрібниць, він зміг досягнути неймовірних результатів у розслідуванні найгучніших та найрезонансніших справ.

Його історія почалася з блогу та війни в Сирії. Потім народився Bellingcat – платформа, яка об’єднала журналістів-розслідувачів. Команда Bellingcat узялася за агресію Росії в Україні, отруєння колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля і його дочки Юлії в британському Солсбері та, звісно, за трагедію МН17. Розслідувачі Bellingcat довели, що на сході України на фото та відео зафіксований “БУК” під номером 332 російської 53-ї зенітно-ракетної бригади, що базується в районі міста Курськ. Аналізуючи відкриті джерела, зокрема, соцмережі, вони також ідентифікували та назвали імена причетних до катастрофи МН17, яка сталася 17 липня 2014 року в небі над Донбасом - тоді загинуло 298 пасажирів і членів екіпажу, які летіли за маршрутом Амстердам - Куала-Лумпур.

Bellingcat не раз атакували російські хакери, тролі та “журналісти”. Але це лише говорить про те, наскільки важливу справу роблять Еліот Гіґґінс та його команда. Вони фактично дійшли тих самих висновків, що й офіційне розслідування, працюючи лише з інформацією з відкритих джерел. І після такого результату весь світ із нетерпінням чекає на нові звіти Bellingcat, часом навіть більше, ніж на пресконференції Міжнародної спільної слідчої групи (JIT).

Із засновником Bellingcat Еліотом Гіґґінсом ми познайомилися в Нідерландах, на міжнародному симпозіумі під назвою “П’ять років після збиття МН17”, який відбувся напередодні дня вшанування пам'яті жертв трагедії. Тоді родичі загиблих у катастрофі MH17 сподівалися почути від засновника Bellingcat більше, ніж знали від Міжнародної спільної слідчої групи (JIT). Навіть почали говорити: цікаво, хто ж знає більше – Міжнародна спільна слідча група (JIT) з розслідування катастрофи МН17 чи Bellingcat?

Те саме питання Укрінформ поставив Еліоту Гіґґінсу. А ще спитав про те, як виникла ідея створити Bellingcat? Хто фінансує і хто працює на Bellingcat? Еліот Гіґґінс також розповів про свій псевдонім Brown Moses та скинув послухати пісню Френка Заппи (Frank Zappa), після якої він і з’явився. Тож читати наше інтерв’ю раджу саме під цю пісню.

ПОЧЕПИТИ ДЗВІНОЧОК НА ШИЮ КОТА

- Проєкт Bellingcat стартував у червні 2014 року. Чому він отримав таку назву?  Що означає Bellingcat? Як почалася історія Bellingcat?

- Останні два з половиною роки я був блогером із псевдонімом Brown Moses. Це був лише мій блог, творчо названий Brown Moses Blog. Працюючи під псевдонімом Brown Moses, я бачив усе більшу цікавість до розслідувань за допомогою відкритих джерел. Усе більше людей хотіли стати частиною блогу Brown Moses. На той час я був єдиною людиною, яка писала в тому блозі, тим часом кількість охочих долучитися до процесу зростала.

Зважаючи на цей нестримний інтерес до відкритих джерел інформації і на той факт, що все більше людей, хотіли приєднатися до блогу, я надумав створити новий сайт, не прив’язаний до мого імені, де кожен автор міг би отримати повну оцінку своєї роботи та надати тематичні дослідження для людей, які хотіли дізнатися більше про аналіз інформації з відкритих джерел.

Я мав вигадати назву для нового сайту, але я не вмію вигадувати гарні, влучні назви, а всі, що спадали мені на думку, були вже зайняті.

Мій друг Пітер Джукс - письменник, тож я подумав, що він може мати кілька гарних ідей, і зателефонував йому. Він розповів мені про "belling the cat", історію про групу мишей, які дуже боялися великого кота, тож вони вирішили надягти дзвіночок йому на шию. Але тоді вони усвідомили, що не мають плану, як реалізувати цей задум, бо це – лише ідея. Тож Пітер подумав, що ми б могли навчити людей, як почепити дзвіночок на шию кота. Мені сподобалася ця назва, я подивився – скільки коштуватиме реєстрація домену для bellingthecat.com. І це було близько 4 000 доларів, бо хтось уже зареєстрував його, тож я спробував bellingcat.com, і це було 40 доларів, отже я вирішив обрати цей варіант.

- У вас також був цікавий псевдонім Brown Moses. Чому ви обрали саме Brown Moses?

- Я обрав його багато років тому, можливо, в 1998 році, як псевдонім для онлайн-гри MMORPG Ultima Online, в основному через те, що це була назва пісні Френка Заппи (Frank Zappa), яку я постійно слухав тоді. Та, як я вже казав, в мене не дуже складається із розумними назвами.

- Під цим псевдонімом ви також працювали над ситуацією в Сирії. Чому під час свого першого розслідування ви використовували псевдонім?

- Я почав блог Brown Moses на початку 2012 року, але доти я писав і залишав коментарі під цим псевдонімом на різних інтернет-форумах, а також із ним 2011 року коментував the Guardian Middle East Live Blog, коли я дізнався, як використовувати відкриті джерела для розслідування. Було багато дебатів і суперечок щодо автентичності відео з Лівії, а також питань про те, де воно було зняте. Тож, я вирішив спробувати використовувати супутникові знімки, щоб знайти орієнтири, які відповідають тому, що було на відео, і це спрацювало. Це був мій перший інтерес до того, що ми знаємо як геолокацію, основне вміння для будь-якого дослідника відкритих джерел.

- Коли ви усвідомили, що аналіз інформації з відкритих джерел, таких як відео, карти, фотографії, працює успішно?

- Я думаю, що це справді сталося під час тих перших онлайн-дискусій і коментарів, як the Guardian Middle East Live Blog, але тоді йшлося про те, що зараз ми вважаємо доволі простим. Упродовж багатьох років мене постійно дивувало, яких результатів можна досягти, досліджуючи відкриті джерела. І це надзвичайно приємно бути частиною того, що тебе постійно дивує.

- Коли ви вирішили, що час збирати гроші на новий вебсайт Bellingcat за допомогою Kickstarter (сайт для фінансування творчих проєктів за схемою краудфандингу)?

- На початку 2014 року до мене звернувся власник медіасайту, який був зацікавлений інвестувати в мою роботу, і ми домовилися про те, щоб він профінансував запуск Bellingcat. Ми певний час обговорювали деталі контракту, але зрештою нам не вдалося домовитися, в останній момент усе провалилося. Це був червень 2014 року, я вже почав розробляти новий сайт, коли раптом лишився без фінансування. У цей момент я мусив звернутися до Kickstarter, щоб усе-таки запустити свій сайт.

- Чи пам’ятаєте ви, скільки було зібрано грошей і за який період?

- Ми зібрали трохи більше 50 000 фунтів стерлінгів приблизно за місяць.

- Хто зараз фінансує Bellingcat?

- На даний момент приблизно 50/50 між спонсорами та доходами від воркшопів, а також трохи від платформи Patreon. Нашими спонсорами нині є Національний фонд підтримки демократії (National Endowment for Democracy , приватна некомерційна організація США, щорічно надає понад 1600 грантів на підтримку проектів неурядових організацій за кордоном, які утверджують демократичні принципи більш ніж у 90 країнах — ред.), Porticus (міжнародна організація, яка пропонує повний спектр послуг з управління грантами; щороку близько 2000 проектів підтримуються майже в 90 країнах світу — ред.), Adessium (приватний та незалежний фонд з надання грантів, базується в Нідерландах, підтримує ініціативи та організації, які прагнуть здійснити тривалі та позитивні зміни в суспільстві — ред.), Фундації Відкритого суспільства (the Open Society Foundations, підтримують людей та організації в усьому світі, які борються за свободу слова, прозорість, та суспільство, що сприяє рівності і справедливості — ред.), нідерландська поштова лотерея (Dutch Postcode Lottery).

Нещодавно ми створили благодійний фонд у Нідерландах для Bellingcat, а це означає, що ми маємо дуже детальну інформацію про нашу організацію на сайті. Це зроблено для того, щоб бути максимально прозорими щодо всіх наших операцій. Як ви, напевно, знаєте, є люди, які атакують нашу роботу, стверджуючи, що ми отримуємо величезні доходи від різних урядів, але реальність докладно відображена на нашому сайті.

ВЗАЄМОДІЯ З МІЖНАРОДНОЮ СЛІДЧОЮ ГРУПОЮ ПРАЦЮЄ В ОДИН БІК

- Коли ми зустрілися з вами вперше (на міжнародному симпозіумі під назвою "П'ять років після збиття МН17"), люди в коридорах казали: "Цікаво, хто знає більше Міжнародна спільна слідча група (JIT) чи Еліот Гіґґінс?" То хто ж знає більше?

- Я цілковито переконаний, що Міжнародна спільна слідча група (JIT). Хоча ми можемо показати значно більше інформації, оскільки вона базована на відкритих джерелах. Представники Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) працюють із даними, які не можуть бути оприлюднені, тому вони мають і всі матеріали з відкритих джерел, і багато іншого. Пресконференції Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) завжди дуже цікаві для нас. Бо ми настільки добре ознайомлені зі справою та інформацією з відкритих джерел, що нам простіше розпізнати, коли в Міжнародної спільної слідчої групи (JIT) є щось, що виходить за рамки всього цього, і ми вже бачили, як вони представляють нові докази на попередній пресконференції. Тож це дає нам змогу краще розуміти ситуацію і вивчати більше даних із відкритих джерел після оприлюднення Міжнародною спільною слідчою групою (JIT) додаткової інформації.

- Розкажіть, як розпочалося ваше розслідування щодо справи МН17?

- Bellingcat був запущений 14 липня 2014 року, за кілька днів до збиття MH17. В основному я та ще кілька людей виявили бажання писати статті. Я тоді був зосереджений, головним чином, на Сирії та дуже мало знав про конфлікт в Україні. Але після збиття MH17 несподівано були оприлюднені численні матеріали про те, що сталося, та багато суперечливих тверджень. Точилося багато дискусій онлайн, і я усвідомив, що ті самі методи, які я використовував щодо Сирії протягом останніх двох років, можна було використовувати з MH17, тож я розпочав досліджувати геолокацію відео. Водночас інші люди робили те саме в соціальних мережах, із деякими я почав регулярно спілкуватися та запросив їх написати для Bellingcat про свої відкриття. І з часом ми почали все активніше працювати разом.

- Як ви почали співпрацювати з Міжнародною спільною слідчою групою (JIT)?

- Нашу взаємодію не можна назвати співпрацею, але ми ділимося інформацією з Міжнародною спільною слідчою групою (JIT). І це працює лише в один бік. Ми надсилаємо їм інформацію, певні матеріали, але не навпаки. Я вперше поговорив із ними в жовтні 2014 року, коли вони зв’язалися з поліцією Великої Британії та попросили організувати зі мною зустріч. Я провів кілька годин з ними, обговорюючи та докладно переглядаючи статті, які ми розміщували, пояснюючи, що було зроблено нами. І вони, здавалося, дуже зацікавилися тим, що ми опублікували.

- Чи є домовленість із Міжнародною спільною слідчою групою (JIT) щодо інформації, яку ви можете оприлюднювати?

- Як такої угоди немає. Але ми розуміємо, що інформація онлайн може бути дуже швидко видалена, після того, як ми щось опублікуємо. Тому ми відправляємо знайдену інформацію та звіти про нашу роботу Міжнародній спільній слідчій групі (JIT) до того, як ми її публікуємо, щоб вони могли зберегти дані та досліджувати, відповідно до своїх стандартів, перш ніж їх видалять.

- Слухання у справі МН17 починаються 9 березня 2020. Родичі загиблих у катастрофі MH17 дуже чекають цього дня. Що ви знаєте про підготовку? Скільки свідків буде в суді? У червні Міжнародна спільна слідча група назвала чотирьох підозрюваних. Чи будуть іще нові імена до початку процесу?

- Я не знаю щодо свідків та інших схожих деталей, але, можливо, більше людей будуть звинувачені ще до початку судового процесу в березні 2020 року. Це буде тривалий процес, я очікую, що перше засідання буде радше адміністративним, а власне розгляд справи по суті почнеться пізніше.

СПРАВЖНІЙ ВИКЛИК – ВИКОРИСТОВУВАТИ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ В СУДІ

- Чи можете ви більше розповісти мені про свою команду? Хто працює у Bellingcat? Скільки людей беруть участь у проєкті та в яких країнах?

- За минулий рік ми значно розширилися, зараз у нас є близько 20 постійних працівників, багато з яких - у Нідерландах, інші - у Канаді, США, Великій Британії. У нас також є близько 15 волонтерів, які теж становлять частину нашої основної команди з розслідувань. І вони – звідусіль: з України, з Фінляндії, з Польщі, з Болгарії та з інших країн.

- Які організації пропонували вам працювати разом?

- Ми працюємо з широким колом організацій. Напевно, найбільш помітною є робота, яку ми виконуємо з медіа. Ми багато працювали з інтернет-виданням The Insider, яке провело з нами велику роботу стосовно відстеження підозрюваних щодо MH17 та агентів ГРУ, наражаючи себе на значні ризики всередині Росії. Вони заслуговують набагато більше уваги за свою працю, ніж досі отримали. Ми співпрацювали з такими медіа, як Buzzfeed, The New York Times, Radio Free Europe та іншими. Співпраця є важливою частиною нашого підходу до роботи, тому ми завжди шукаємо можливості для взаємодії з іншими організаціями.

Інша сфера, в якій ми працюємо, - це справедливість та відповідальність, тож ми взаємодіяли із Глобальною мережею правових дій (Global Legal Action Network). Ми розробляємо новий процес архівування та розслідування, базований на принципах права. Йдеться про те, щоби зроблене нами можна було використовувати в судах. Ця сфера для мене особливо важлива, оскільки наша робота щодо Сирії та MH17 показала, що опрацювання відкритих джерел можна застосовувати для ідентифікації винних у скоєнні страшних злочинів. Нині справжнім викликом для нас є те, щоб результати нашої роботи можна було використовувати у суді.

СМІТТЯ ДЛЯ КОНСПІРОЛОГІЇ

- В одному зі своїх інтерв'ю ви сказали, що коли Росія перестане брехати, то вам не буде про що писати. Із наближенням суду російські журналісти стають усе активнішими. 23 жовтня в Гаазі показали фільм росіян про трагедію МН17 під назвою “Заклик до правосуддя”. Його автори – російська журналістка Яна Єрлашова та нідерландський блогер Макс ван дер Верф. Що ви думаєте про цей фільм?

- Я думаю, що це сміття для конспірології, яка підживлює ідіотів, що думають, ніби вони розумніші за інших.

- Фільми російської журналістки Яни Єрлашової гостро критикують. Вона намагається піддати сумніву результати офіційного розслідування Міжнародної спільної слідчої групи (JIT), а також вашого розслідування щодо трагедії МН17. Що ви думаєте про це?

- На мою думку, ці люди так відчайдушно намагаються довести, що Україна винна, що вони чіпляються за будь-яку теорію, яка з’являється. Для них не має значення, що їхні заяви ніколи не бувають послідовними. Я 5 років досліджував ці різні теорії, і вони просто переходять від однієї теорії до іншої, бо їх знову і знову спростовують. Вони ніколи не задаються питанням, якщо щось не так з їхнім аналізом. Усе, що їх турбує, це доводити, що Росія не винна, а Україна - винна. І вони раді проковтнути будь-яку нісенітницю, щоб продовжувати свою оману, бо інакше їм довелося б визнати, перед собою та світом, що вони дурні.

- Чи знаєте ви хто збив МН17? Чи відомі вам їхні імена? Вам відомо, хто саме натиснув на кнопку і запустив “БУК”?

- У нас немає конкретних імен тих, хто натиснув на кнопку, і в якомусь сенсі це не найважливіше, тому що вони є частиною структури управління та керування, що привела їх до натискання кнопки, і вся ця структура винна в тому, що сталося. Ми маємо дуже чітке уявлення щодо цієї структури – хто та за що відповідав. Я впевнений, що Міжнародна спільна слідча група (JIT) ще краще усвідомлює все це.

- Якою новою інформацією ви можете поділитися зі мною щодо справи МН17?

- Наразі нічим, бо ми вже перейшли до більш чутливої зони, тому не можемо поділитися подробицями того, що саме досліджуємо.

- Як би ви описали початок судового процесу, який стартує вже наступного року, одним реченням?

- Це не початок останнього акту вистави, але кінець першого.

- Над якими розслідуваннями ви зараз іще працюєте, крім справи MH17?

- Зараз ми стежимо за діяльністю крайніх правих у ЄС та США, виконуємо багато роботи в Латинській Америці. Зокрема, йдеться про справу вбивства мексиканського журналіста, над якою ми працюємо з місцевими розслідувачами. Ми досі вивчаємо різну активність Росії в Європі і плануємо підготувати ще більше випусків подкастів Bellingcat, перші з яких були зосереджені на MH17. Наступні випуски розкажуть про активність ГРУ в Європі, також коротший випуск буде присвячений спільному розслідуванню, яке ми проводили з BBC, щодо вбивства цивільних у Камеруні. Я також працюю над книгою, яка буде видана навесні наступного року, для якої ми вже знайшли російського видавця. А також – іще один великий проєкт, який я сподіваюсь оприлюднити цьогоріч пізніше.

Ірина Драбок, Гаага

Фото: Еліот Гіґґінс