Цивільна дружина бортпровідника: Відчула полегшення, коли Іран визнав збиття літака МАУ
Рідні загиблих на борту літака авіакомпанії МАУ відчули полегшення після заяви Ірану, що літак було ненавмисно збито, бо його прийняли за ворожий об’єкт.
Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу в Гаазі розповіла колишня цивільна дружина бортпровідника Ігоря Матькова Крістіна Александрович.
"Я з перших хвилин знала, що це не може бути технічна несправність судна чи помилка пілотів. І коли я прочитала сьогодні вранці в новинах, ви знаєте мені, чесно кажучи, стало легше. Це можливо дивно, але мені стало легше, що слава Богу, це не триватиме роками, як з трагедією МН17. Вже відомо, що сталося, ця інформація вже надана", - сказала вона.
Вона також розповіла, що говорила з Ігорем Матьковим до трагедії і він мав дивні передчуття: "Йому було страшно летіти. Перед вильотом він мені кілька разів дзвонив і навіть телефонував мені з літака, і було чути, що в нього всередині є ця тривога".
А ще Крістіна поділилася, що з Ігорем познайомилась десять років тому в літаку, і "це було кохання з першого погляду". Разом вони багато подорожували. За її словами, Ігор дуже любив Нідерланди, особливо Амстердам.
"Ми познайомилися з ним у небі. Це був рейс 12 січня 2010 року. Я летіла з Рима в Київ", - згадала жінка.
Як повідомляв Укрінформ, вранці 8 січня після зльоту з тегеранського аеропорту ім. Імама Хомейні зазнав катастрофи літак "Міжнародних авіаліній України". На його борту перебувало 176 людей, усі вони загинули. Серед них 11 українців - двоє пасажирів і дев'ять членів екіпажу. Серед пасажирів авіалайнера також були громадяни Ірану, Канади, Швеції, Афганістану, ФРН і Великої Британії.
Спочатку іранська сторона стверджувала, що аварія сталася внаслідок технічної проблеми літака. Однак вранці 11 січня Іран оголосив, що збив український пасажирський літак випадково. Авіалайнер злетів з аеропорту і, наблизившись до засекреченої військової бази IRGC, був сприйнятий як ворожий об'єкт. Президент Ірану обіцяє покарати винних у збитті літака МАУ.
Фото з особистого архіву Крістіни Александрович