«Мої думки тихі» повертають в прокат. Уявіть собі, на вимогу глядачів!
Українці відчули смак власного якісного кінематографу і шикуються на сеанси. А кінотеатри – "туплять", не вірячи у його комерційну віддачу
Неймовірно, але факт – фільм молодого режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» лише за два тижні в українському прокаті зібрав понад 5 мільйонів гривень і продовжує збирати глядацькі гроші та симпатії. Причому картині не знадобилося жодних спеціальних рекламних акцій – "сарафанне радіо" одразу підняло його на вершину популярності серед усіх інших фільмів, що перебувають нині у вітчизняному кінопрокаті. Авторитетне британське видання про сучасну культуру "The Calvert Journal" навіть включило «Мої думки тихі» у топ найочікуваніших фільмів 2020 року.
… І тут виявилося: українську кінострічку можуть подивитися далеко не в усіх містах України, а для показу виділяють незручні сеанси та крихітні зали. Вітчизняна прокатна індустрія по інерції не надала уваги новій українській кіноперлині і цілком справедливо отримала за це шквал глядацької критики. В мережі, зокрема і на сторінці Укрінформу, розгорнулася по-справжньому всеукраїнська акція "Даєш наше кіно!" – жителі міст і містечок вимагали від місцевих кінотеатрів переглянути умови та продовжити прокат стрічки, і навіть включити її в прокатну програму там, де цього не було зроблено раніше. Отже, маємо дуже показовий прецедент, який підтверджує, що державна підтримка дала свої плоди – якісне вітчизняне кіновиробництво – ось воно! Головне тепер – не сходити зі шляху і не збавляти обертів. Але це не все. З промоцією та прокатом – теж треба щось робити. Можливо, саме час подумати про механізми ринкового стимулювання та протекції підприємливих кінопрокатників до показу вітчизняних фільмів.
Хоч "...думки тихі", зате промовисті
«Мої думки тихі» – дебютна повнометражна кінокомедія українського режисера Антоніо Лукіча, яка вийшла в український прокат 16 січня. У фільмі розповідається комедійна історія стосунків матері та сина. Сюжет неймовірно повеселив і зворушив глядацьку публіку. За перші два тижні картину подивилися 52 тисячі глядачів, а касові збори склали більше, як 5 мільйонів гривень.
Щоправда, одразу стало зрозуміло – вітчизняні кінотеатри явно дискримінували стрічку в своїй прокатній програмі. Виявилося, що фільм можуть подивитися далеко не в усіх містах України, а для показу виділяють незручні сеанси та крихітні зали. Про це в опитуванні Укрінформу пожалілися численні дописувачі соціальних мереж.
Виконавиця головної жіночої ролі Ірма Вітовська-Ванца в свою чергу бідкалася, що попри все, "екрани" надають перевагу іншим фільмам. Незабаром після прем'єри вона з гіркотою писала: "У нас стало на 17 екранів менше, а ріст зборів на 2-й тиждень прокату склав 35,27%. Це якщо врахувати, що екранів у нас було всього 91 спочатку, а тепер 74, тоді як у багатьох картин, що у прокаті, – понад 300... Я вболіваю за кожну українську кінострічку, що виходить в прокат, але, панове директори кінотеатрів, невже ви не розумієте, що глядач просто все вирішив сам.. У нас не було реклами.. все зробили люди, самі передаючи одне одному свої враження.. А скільки людей не змогли і не зможуть подивитись, бо ви вирішуєте, що дивитись".
Акторка нагадала, що Україні сьогодні вкрай потрібна державна підтримка прокату національного кінопродукту, який все частіше і голосніше заявляє про себе.
“Коли ми почали роботу з фільмом “Мої думки тихі”, зіштовхнулися з цілком передбачуваним скепсисом директорів кінотеатрів та кінотеатральних мереж. Адже стрічка не базується на бестселері чи відомому зарубіжному кіноформаті, в ній не задіяна низка знаменитостей, крім того, це дебютне кіно. На спецпоказах для представників індустрії нам говорили, що фільм дійсно хороший, проте в кінотеатри на нього ніхто не піде. Крім того, українські релізи змагаються за глядача не тільки між собою, але й конкурують, у першу чергу, з проєктами великих зарубіжних студій. В Україні мало залів та кінотеатрів, особливо в невеликих містах, здебільшого це одно- та двозальні кінотеатри, що не можуть собі дозволити ризикувати, і тому вимушені демонструвати перевірений контент", – сказав у коментарі Укрінформу Денис Іванов, директор дистриб'юторської компанії “Артхаус трафік”.
Але дистриб'ютор не вважає прокат фільм невдачею, швидше навпаки – прецедентом. Адже чи не вперше якісне незалежне українське кіно, попри всі наші реалії, продемонструвало настільки хороший результат: на другому тижні прокату з меншою кількістю залів та сеансів фільм зібрав більші касові збори та входить в п’ятірку фільмів за зборами.
"Прокат наразі продовжується, додаються нові міста та кінотеатри. Наприклад, у лютому фільм побачать глядачі таких міст як Червоноград, Стрий, Володимир-Волинський, Житомир, Мукачево та Хуст, де раніше фільм не показували. Багато кінотеатрів, що вже «крутять» картину, також продовжують прокат. Загалом, на третьому тижні “Мої думки тихі” демонструватимуть у 59 кінотеатрах у 22 містах України, і ми продовжуємо вести перемовини з представниками інших кінотеатрів”, – заявив Денис Іванов.
Той факт, що кількість екранів для показу стрічки на другому тижні зменшилась з 91 до 74, він пояснив тим, що сьогодні українське кіно конкурує і саме з собою (23 січня в прокат вийшов фільм "Екс" – український історичний бойовик), але в першу чергу, з кінофільмами великих зарубіжних студій (також 23 січня вийшли в прокат американська кримінальна стрічка "Погані хлопці назавжди" та британський анімаційний фільм "Баранчик Шон" та інші). Саме тому "екранів" не вистачало – багато вітчизняних кінотеатрів традиційно віддали перевагу більш комерційно привабливим, на їхню думку, фільмам.
На сьогодні під тиском глядачів ситуація довкола популярних вже "Думок" потроху налагоджується. Наприклад, вінницький кінотеатр “Родина” у лютому вдруге влаштує покази фільму Антоніо Лукіча “Мої думки тихі”. Як ідеться на фейсбук-сторінці кінотеатру, фільм знову покажуть на великому екрані на прохання вінничан, які не змогли потрапити на перші покази стрічки з 16 по 22 січня. В Києві кілька кінотеатрів також продовжать показ стрічки. А 3 лютого благодійний фонд "Життєлюб" запрошує людей старшого віку безкоштовно переглянути українську комедію про вічні взаємини батьків і дітей «Мої думки тихі» в столичному кінотеатрі «Київська Русь», де планується також зустріч з виконавицею головної ролі Ірмою Вітовською-Ванца. За даними компанії “Артхаус трафік”, он-лайн прем’єра фільму запланована на сервісі oll.tv влітку цього року.
Не гріх визнавати помилки, гріх їх не виправляти
Кіножурналіст Олеся Анастасьєва каже, що подібного випадку, коли глядачі категорично вимагають прокату вітчизняного фільму, вона не пригадує в сучасній прокатній історії.
"Перший момент. За перший вікенд фільм зібрав в прокаті 1 млн 659 тис. грн. і на другому тижні прокату збори картини перевищили збори за перший тиждень. В переважній більшості випадків інакше – всі (і зарубіжні фільми теж), з другого тижня починають втрачати в касових зборах. Другий момент. Я не знайшла жодного іншого українського авторського дебютного "метра", на який би в українському прокаті купили стільки квитків.
Третій момент, вже зараз його збори перекрили збори кількох десятків українських фільмів, розрахованих на масову аудиторію! І є ще четвертий момент. Ряд українських кінотеатрів (і "малозальники", які не взяли в прокат картину, і "мультизальники, які дали їй на першому-другому тижні по одному сеансу) – дуже сильно помилилися", – зазначила вона в своєму дописі на FB.
Як бачимо, стан справ в українській кінематографії істотно відрізняється від ситуації десятилітньої давності, коли нові українські фільми можна було перерахувати на пальцях рук, і більшість із них лишалися взагалі непоміченими аудиторією – як в Україні, так і у світі.
Сьогодні Україна переживає, по суті, "ренесанс" вітчизняного кіно. Підвалини успішної спільної роботи кінематографістів і держави заради майбутнього кіногалузі став закон "Про державну підтримку кінематографії в Україні", який було прийнято у 2017 році. Він збільшив державне фінансування виробництва фільмів до 1 млрд грн щорічно (хоча за розрахунками потрібна вдвічі більша сума – Авт.), запровадив нові механізми підтримки кінематографа, зробив можливим фінансування телевізійних серіалів і посилив захист авторського права в аудіовізуальній сфері. Як відомо, у 2017 році у закон "Про кінематографію" була внесена норма, яка вимагає від кінотеатрів до 1 січня 2022 року виділяти на показ вітчизняних стрічок щонайменше 15% загального щомісячного екранного часу, а після 1 січня 2022 року – щонайменше 30%.
Свого часу екс-очільник Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко зробив невтішний висновок, що «підхід окремих кінотеатральних менеджерів до розпису сеансів національного фільму навряд чи грунтується виключно на бізнес-рішеннях», а скоріше – на «традиційному упередженому та зневажливому ставленні до українського кінематографу, навіть якщо це ставлення вже є абсолютно необгрунтованим з бізнесової точки зору».
Тож бізнесменам від кінопрокату прийшов час переосмислити власні тихі думки, визнати помилкове сприйняття вітчизняного кінопродукту і надалі зробити правильні висновки. Державі теж потрібно "підштовхнути" їх до цього. Наприклад, за допомогою дотацій на прокат вітчизняних стрічок. Врешті, бізнесові інтереси, ринок ніхто не відміняв, і їх цілеспрямована стимуляція не є чимось унікальним у міжнародній практиці. Знайшли гроші на кіновиробництво – чого ж не попіклуватися про поширення створеного.
Оксана Поліщук, Київ