Ігор Лещенко, заступник голови правління МХП з корпоративної соціальної відповідальності

Український бізнес крок за кроком переходить на сучасні рейки роботи. Складає довгострокові плани, вкладає в інновації, турбується про навколишнє середовище. Ще не масово і не зовсім, як у Європі, де великий виробник дбає про утилізацію свого товару ще до його продажу, але спроби вийти за межі простої комерції є. З’явився цілий новий напрям для цього – корпоративна соціальна відповідальність. Як це працює в українських реаліях і хто за кого відповідає, Укрінформу розповів заступник голови правління з корпоративної соціальної відповідальності агрохолдингу МХП Ігор Лещенко.

ДАТИ «ВУДКУ», А НЕ НОВІ ВІКНА В ШКОЛУ

- Пане Ігорю, ви очолюєте дуже незвичайний напрям роботи. Якщо по простому – що таке ця корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) і для чого потрібна?

Дійсно, тлумачення можуть бути різні, спробую сформулювати, що це означає для нас. Кожне підприємство має вплив на навколишнє середовище – соціальне й екологічне. Відповідальність за цей прямий і опосередкований вплив і є нашою ідеологією. Раніше такі речі мало кого хвилювали, а зараз вони – у фокусі. Багато залежить від світогляду власника бізнесу. Можна рятувати орланів чи боротися з малярією в Африці, зменшувати споживання енергії чи пластику. Ми в цьому різноманітті вибрали свою точку прикладення сили. Нею стали території, де працюють наші підприємства, і місцеві громади, споживачі й просто сусіди. Компанія представлена в 14 областях країни, проте є 3 ключові області (Вінницька, Черкаська, Київська області), де зосереджена найбільша кількість наших потужностей, відповідно й інвестицій на них припадає більше. В основному, це активності екологічного спрямування, адже будь-яке виробництво має екологічне навантаження.

Також не можна обійти проблеми місцевих лікарень, шкіл-садочків у селах, розвиток інфраструктури. Звісно, відбудувати все ми не можемо, – це завдання держави і самих громад, але точково – допомагаємо у найболючіших питаннях. Ось, наприклад, у сільській школі Тростянецького району (Вінниччина) викрали насос для котла. Школа мерзне, а поки за державні кошти замінять — літні канікули почнуться. Тому було прийнято рішення оперативно придбати необхідне обладнання.

Але варто розуміти, що це лише точкова допомога, яка не є нашим основним напрямом. Переважна частина наших проєктів — розвиваючі, навчальні, покликані змінити свідомість людей. Щоб не чекали благ від спонсорів, президента чи Верховної Ради, а змінювали середовище як члени громади. Відкриваємо для них шляхи, можливості й допомагаємо йти. Коли бачимо зворотний зв’язок – завжди даємо більше.

- Але ж побутує думка, що українці дуже пасивні й організувати їх навіть заради власного добра нелегко...

- Завжди, коли впроваджується щось нове, ставлення пасивне і скептиків повно. Але коли бачать, що справа йде й ефект є, постійно хтось до неї долучається. І ставлення до ініціатив, звичайно, змінюється та люди стають більш активними.

- Це дуже нагадує політику Програми розвитку ООН в Україні у їхній роботі з громадами – прищеплення відповідальності за своє сьогодення. Очевидно, корпоративна соціальна відповідальність – це нормальне в світі явище, актуальний тренд?

- Так, проте розвинуті країни надають перевагу роботі з країнами, де низький економічний та соціальний рівні. А у нас і своїх проблематик наразі досить, тому займаємося Україною. Давайте впорядкуємо свій двір, і чим більше буде таких дворів у країні, тим більш європейською вона буде вже сьогодні.

- Але це не чиста благодійність, а щось наближене до неї?

- Думаю, це гра слів. Я б сказав — благодійність заради подальшого розвитку плюс корпоративне волонтерство. Ми не просто даємо щось громадам, ми активно беремо участь як волонтери. У деяких проєктах наші співробітники їздять в дитбудинки, але не речі передавати, а займатися розвитком дітей. Вчать їх банківським сервісам, способам профорієнтації, соціально-побутовим речам. Щоб, коли діти вийдуть з дитбудинку, розуміли, як діяти далі. Або з громадами проводимо толоки, на яких наші співробітники і мешканці разом прибирають місцевість.

- Логічне запитання: скільки це коштує компанії й який її розрахунок, у чому вигода?

- Торік компанія направила на проєкти КСВ 177 млн грн. На місто Ладижин та прилеглі території (Вінницька область), де знаходиться наша найбільша птахофабрика, було інвестовано понад 52 млн грн. Але будь-який бізнес потребує трудового ресурсу, тим більше компанії, що мають значні виробничі потужності. І завжди є ризики виїзду людей за кордон та в цілому – тенденція до урбанізації. А ми зацікавлені, щоб і сьогодні, й через 10 років було кому працювати. Людям важливо створювати комфортні умови, щоб вони були мотивовані не виїжджати, а розвиватись тут, на місцях. Тому для нас не менш пріоритетним є створення саме такого середовища, і це стосується не тільки умов праці, а й рівня життя у тих населених пунктах, де проживають наші співробітники. У даному контексті ми виступаємо локомотивом цього процесу, до якого чіпляються вагони — громади, представники бізнесу.

З іншого боку, ми планомірно вибудовуємо лояльне ставлення до бізнесу. Зараз час активістів і дуже багато починань — протести проти різних явищ. Бажаючі блокувати роботу, перекривати дорогу – завжди знаходяться. Прикладів чимало абсурдних, хоча іноді протести цілком виправдані й ми завжди ведемо активну взаємодію з такими протестувальниками. Здебільшого, виходимо на позитивні результати та домовленості. І це є ще одним фактором, який демонструє, що стабільна робота з громадами і з усіма її представниками – це правильне рішення, спрямоване на довгострокову перспективу.

- Як саме? Через фонд “МХП-Громаді”?

- Досі робота велася на всіх 35 підприємствах окремо. Корпоративна соціальна відповідальність виходила розмитою – не було чітких ключових напрямів. Тому ми вирішили створити одну структуру, об’єднати й уніфікувати наші заходи. Проаналізували, чим всі займалися, відкинули те, що вважали недоцільним – і залишили найкращі практики. У результаті сформували для себе десяток проєктів, які будемо реалізувати. Фонд у даному випадку виступає інтелектуальним центром експертизи, який дозволяє проводити все на вищому рівні й з урахуванням попереднього досвіду. Ми розписали ці заходи на рік і зараз – на стадії реалізації двох із них.

ВОЛОНТЕРИ З США ТА ГУРТКИ ДЛЯ ЛІТНІХ

- У чому ж суть обраних заходів?

- Наприкінці березня стартує масштабний проєкт «Посій насіння з МХП». Плануємо вручити насіннєві набори 145 тисячам наших пайовиків у всіх областях присутності холдингу. Щось на кшталт привітання з початком весни, городньо-польових робіт. Для мешканців села сезонність важливіша, ніж для містян. Ми підібрали 6 наборів якісного насіння – морква, огірки, редис тощо. Також готові надавати рекомендації щодо висіву та догляду за цими культурами. Сподіваюся, нашим партнерам-пайовикам сподобається.

Другий проєкт цікавіший (бо перший – це просто подарунки). Навіть у Давосі нещодавно мова йшла про те, що заради порятунку Землі треба висадити близько мільярда дерев. Вирішили долучитися до доброї справи й висадити 20 тис. рослин. Ми купуємо саджанці, а представники громад обирають місця, де будуть закладені сквери, і самі висаджують. Це яскравий приклад партнерства, коли населення стає активним учасником соціальних проєктів. Але ми не всіх до нього залучали: запровадили реєстрацію і провели конкурс.

- Навіть так – конкурсний відбір?

- Так, коли оголошуєш конкурс, бажаючих з’являється більше! Проте дерева даємо не всім – просимо оформити заявку за шаблоном, де треба вказати мету заходу, охоплення аудиторії... І коли люди самі собі не можуть відповісти на ці питання, то, мабуть, їм той захід не на часі. І даний проєкт буде мати продовження. Наступного року докупимо саджанців або лавочок і розвиватимемо ті сквери.

Також плануємо екофестивалі. Найчастіше це день міста чи села з екоскладовою, скажімо, зі збором сміття. Якось із зібраного сміття «шили» вбрання і провели модний конкурс. До слова, непогано вийшло – з пляшок конструювали. Або на складі, заваленому ламаними піддонами, змагалися у створенні меблів з них. Додай конкурс, переможців, лотерею, концерт – і програма екофесту готова. Минулого року провели їх три, в поточному плануємо 20.

Ще є така цікава річ: “Школа – серце громади”. У рамках проєкту залучаємо волонтерів з англомовних країн для навчання в літніх таборах англійської мови. Але мова – не головна мета. Хочемо змінювати світогляд дітей, щоб вони росли з почуттям відповідальності за громаду. Основна ідея формулюється так: ви – особистості й будуєте навколишнє середовище самі. Наприкінці минулого року провели конкурс міні-грантів за участі дітей з таких таборів. Тематика – як покращити життя своїх громад. І десять таких міні-грантів вручили. Переможцями стали дітки з села на Волині, які запропонували облаштувати літній кінотеатр біля школи і клубу. Ми купили їм проєктор, колонку й екран, а вони власноруч розчистили територію, розпланували її, дістали якісь лавки, змонтували власноруч. Сподіваюся, засвоїли головне, що ми – не споживачі, ми самі створюємо все, що маємо.

- То ви майже перебираєте на себе функції Корпусу миру! Як волонтерів шукали, умовляли, розміщували?

- Через партнерів знаходили, на місцях домовлялися, щоб громада прийняла, створила умови проживання. Торік через ці табори пройшло 2000 дітей, тепер хочемо кількість подвоїти. Волонтерів зі США та Канади було 70 на 80 шкіл (деякі брали на себе по два заклади), цього року вирішили майже подвоїти кількість шкіл: запланували 150, зараз триває відбір навчальних закладів. Деякі від нас відмахуються – це ж від нас щось треба, а у нас влітку відпустки (без участі педагога не обійтися). Та ті школи, що спробували минулого року, в більшості просять повторення.

- Крутий проєкт. Є надія, що хоч це покоління виросте без установок патерналізму.

- Це наше майбутнє. Але ми з командою вирішили подбати і про старше покоління. Народилася ідея центрів активного довголіття. У містечку чи селі шукаємо соціально активних людей і допомагаємо їм згуртувати навколо себе інших. Інтереси різні – ляльки-мотанки роблять, танцюють, співають. А ми допомагаємо їм інформацією: наприклад, читаємо лекцію, як правильно харчуватись. Ось у програмі – лекція “Секс після 60-ти”. Різнопланово намагаємося підходити до тем, щоб зустрічі проходили максимально активно. Вже є позитивний досвід – у Хмельницькій області два Центри успішно діють, два – на Черкащині. Коли активісти разом збираються – мало не розганяти треба, щоб по домівках розійшлись. Знаєте, багато часу проводжу у селах. Думаю, люди в церкви ходять не лише через релігійні потреби – це єдина локація, де вони можуть поспілкуватися, відчути, що комусь потрібні. Діти виїхали, для духовного життя нічого немає. Не плануємо конкурувати з церквою, але альтернатива для дозвілля непогана.

З людьми треба співпрацювати – і вони відгукнуться. Ось нещодавно на Черкащині спільно врятували два садочки. Пожежна інспекція після перевірки залишила припис – «встановити пожежну сигналізацію і обробити дах, або закрити заклади». Але вдалося правильно запустити роботу, до рішення проблеми долучилися місцеві – підприємці й звичайні мешканці. Хтось дав тисячу, хтось три. Садочки працюють, а соціальний ефект неймовірний – громада відчула, що може реалізовувати гуртом. Це не менш важливо, аніж дитсадки – наступні проблеми вирішувати буде простіше.

- Якби дитсадки закрили, то швидко б згуртувались. Дорогу перекривати...

- Суть у тому, аби вчилися згуртовуватися не тільки заради протесту, а насамперед – для конструктиву, запобігання.

- Може, варто вчити людей подаватися на грантові програми? Це дуже мотивуюче.

- Зазвичай після таких навчань виникає одне питання – до кого звертатися? У нас є посада фандрайзера, задача якого – пошук грантодавців, проєктів співфінансування, методичної допомоги. Я особисто багато часу цьому приділяю. Поставили за мету залучити 10 млн грн додаткових коштів саме від таких організацій. Також залучаємо до цього бізнес-сусідів. Так, спільно з «Укртелекомом» 50/50 профінансуємо проведення Інтернету до населених пунктів, де його ніколи не було. Пілотний проєкт запланували на Канівський район (Черкащина). Спрацює — продовжимо на інших територіях. Черкащина, до слова, у нас дуже прогресивна, там команда Фонду працює з сучасними цікавими ідеями, які сільська місцевість дуже добре сприймає. Вона стала першим нашим регіоном, де почали займатися плоггінгом (збір сміття в процесі бігу). Не кожен обласний центр таке влаштовував, а нам вдалося – і люди в захваті були. Головне — правильно зробити пропозицію та знайти активних людей, які готові разом з нами розвивати свій регіон. І ми впевнені, що спільно ми досягнемо процвітання в українських селах.

Тетяна Негода

Фото Геннадія Мінченка