Сергій Мільман, засновник YouControl

Минув місяць відколи, в Україні запрацювала «Карта медичного забезпечення» – інтерактивна система для аналізу та прогнозування медичного забезпечення у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби, що дозволяє перевірити у режимі реального часу медзабезпечення опорних лікарень України. Її творці – група небайдужих активістів на чолі з засновником YouControl Сергієм Мільманом, сповідують модель соціального підприємництва. Це коли бізнес вважає необхідним вирішувати не тільки свої бізнесові питання, а й допомагати вирішувати проблеми суспільства. Сьогодні одна з них, звісно, боротьба з епідемією COVID-19.

В інтерв’ю Укрінформу Сергій Мільман розповів не лише про можливості Карти медичного забезпечення, а й взагалі про роль відкритих даних в розвитку економіки, підвищенні прозорості та культури підприємництва в Україні.

– В одному з інтерв’ю Ви зауважили, що підприємець під час створення свого бізнесу знаходить певну кількість людей, які приводять його до успіху. Водночас, бізнесмен може даремно витратити багато часу на партнерів, які йому апріорі не дадуть жодного прибутку, а лише додадуть проблем. Ризик отримати такого партнера зараз, в часи карантину і економічної кризи, став більший чи менший?

– В Україні і раніше шахрайство та корупція, на жаль, процвітали – за цими показниками ми вирізняємося серед країн Європи не в найкращу сторону. З приходом епідемії ситуація лише погіршилася. І цьому є пояснення. У час воєн, соціальних потрясінь люди, суспільство втрачають рівновагу і психологічну стабільність, і в таких умовах шахраям легше діяти та втиратися в довіру. Тому ситуацій, коли підприємець зустрічає на своєму шляху тих, хто хоче скористатися його довірою, більшає.

Що ж стосується корупційних схем, то вони часто «йдуть» за найбільш популярною в той чи інший момент сферою. Наприклад в 2014 році більше корупції було пов’язано з “оборонкою”, тепер з медициною. Чому так відбувається?

Ми ж розуміємо, що для подолання скрутних часів у стратегічних і життєво важливих галузях спрощуються процедури закупівель. А це відкриває додаткові “вікна” можливостей для корупції. Хтось намагається в цій ситуації рятувати країну, а хтось – заробити на цьому. Для нечистих на руку настає зручний момент і вони поспішають ним скористатися.

– Як змінилися, на Ваш погляд, конкурентна боротьба у вітчизняному бізнес-середовищі у зв’язку з "коронавірусною" кризою? Адже підприємці були поставлені в нерівні умови – для когось з‘явилися обмеження у роботі, а для когось – ні.

– Я думаю тут все залежить від культури підприємництва і від конкретних людей. Дехто намагається скористатися ситуацією на свою користь – демпінгувати, захопити більшу частину ринку, перехопити замовлення конкурента, навіть відібрати бізнес. Власне, така конкуренція в країнах з низькою суспільною культурою і слабкими інституціями – звичне явище. Криза для підприємця – це завжди випробування на гнучкість і винахідливість. Вона викликає необхідність переорієнтації бізнесу - на зростаючих і спадаючих ринках бізнес-моделі різні. Тим більше з карантином змінюється структура споживання і канали комунікації зі споживачем. Є приклади, коли підприємці намагаються реалізувати якісь оригінальні рішення в цих умовах. Наприклад переорієнтовують своє виробництво – випускали алкоголь, а почали випускати антисептики.

Або є інший підхід, який мені дуже імпонує – це соціальне підприємницьке лідерство. Коли компанії починають певну колаборацію між собою і державою, і разом створюють суспільно важливі продукти. Наприклад, Uber починає підвозити медиків на роботу, а Розетка, АТБ і Нова пошта налагоджують безпечну доставку продуктів під час карантину. Коли бізнес бере на себе ініціативу і домовляється з іншим, діючи на благо суспільства – це корисно і для людей, і для бізнесу. Бо споживачі запам’ятають і віддячать не тим, хто намагався скористатися проблемою для збагачення, а тим, хто намагався бути поруч і допомагати.

– Вам не здається, що це наслідки тих трансформацій, які пережило наше суспільство у 2014 році? Саме тоді підприємці почали усвідомлювати свою соціальну роль та громадянську позицію.

– Принаймні для мене і в моєму оточенні відбулося саме так. Ті події серйозно на нас вплинули. До того моменту багато хто не усвідомлював себе як справжні громадяни. Раніше ми звикли жити і діяти в парадигмі – “ми не можемо на це вплинути, тому не переймаймося”. І в результаті стався Майдан – як наслідок нашої загальної громадянської байдужості.

Я переконаний, аби це більше не повторювалось, підприємцям, громадянам потрібно бути відповідальним не тільки за свій дім, а і за країну в цілому. Тому що, як показує історія, звертати увагу на владу один раз на п’ять років – це дуже суперечливий підхід.

– За аналізом клієнтських запитів та популярністю тих чи інших ваших продуктів які висновки можете зробити про актуальні потреби споживачів? Чи є попит на ваші продукти з боку державних органів, наприклад, антикорупційних?

– Раніше українські бізнесмени не мали звички перевіряти своїх контрагентів. Це робили лише обмежена кількість бізнесів – банки, великі корпорації, міжнародні компанії. За останні ж неповні шість років нам вдалося сформувати таку звичку. Наразі перевірка контрагента – найпопулярніший запит в системі. Ми постійно проводимо навчання, збільшуючи коло людей, які розуміють, що це обов’язкова дія перед тим, як вступити в будь-які юридичні відносини з партнером.

Другий не менш важливий тренд, що активно сьогодні формується – це перевірка фізичних осіб. Ми значно частіше вступаємо у взаємовідносини з фізичними особами, що не завжди приносять нам очікуваний результат. Це може бути як невдалий бізнес-партнер, так і неблагонадійний співробітник.

Є також певний запит на інформацію, що міститься в іноземних реєстрах. Нам вдалось стати першим офіційним дистриб'ютором Європейського бізнес-реєстру в Україні, і це дає змогу користувачам системи отримувати інформацію не тільки про українські компанії, а й зарубіжні – з 19 країн Європи та Великобританії.

Сьогодні наших споживачів також дуже цікавить судова практика компаній. За цими даними аналізують бізнес-партнерів або фізичних осіб на предмет їх добропорядності та стосунків із законом – кількість таких запитів постійно зростає в Україні.

Взагалі, тренд перевіряти репутацію контрагента запозичений із Заходу. Приклад подали компанії з іноземним капіталом, для яких це норма аналізувати зв’язки між компаніями та конкретними особами в рамках власних безпекових процедур. Наприклад, чи присутній конфлікт інтересів між постачальниками і компанією через її співробітників, бо це вже елемент внутрішньої корупції. Або ж за допомогою інформації з реєстрів вивчають досьє потенційного бізнес-партнера, хто і як пов’язаний з токсичними компаніями, з якими репутаційно неприпустимо працювати. Усе це набирає обертів і в Україні.

– Тобто, використання вашої системи, і відкритих даних взагалі, дозволяють підвищувати бізнесову культуру в Україні. Чи не так?

– Так, позитивний ефект є. Підвищується відповідальність і це один із аспектів бізнесової культури, який ми формуємо. Прозорість “виховує” підприємців значно ефективніше, ніж будь-що інше. Сьогодні багато хто розуміє: треба вести бізнес в такий спосіб, щоб з тобою хотіли мати справу серйозні гравці. Бо через репутаційні “плями” від співпраці зараз просто відмовляються. І компанії поступово розуміють, що втрачають гроші саме через сумніви стосовно своєї ділової репутації. Звісно, це дуже не подобається. Раніше вдавалися до “прибирання” токсичних даних з реєстрів. Коли це була мутна водиця, то, можна було робити щозавгодно, і ніхто про це не знав. Сьогодні ж інформацію неможливо видалити з реєстрів просто так, щоб це не зафіксувала наша система. Більш того, це тільки погіршує репутацію тих, хто вдається до таких методів. Зараз не хочуть мати справу з такими партнерами.

– Стверджується, що відкриті дані дають серйозний економічний ефект для країн. Можете оцінити, що це дало для України? Ми, на жаль, досі пасемо задніх в рейтингах корупції і маємо ненадійну судову систему, через що, зокрема, зарубіжні капітали бояться до нас іти.

– Якщо ми говоримо про економічний ефект, то експертних підрахунків безпосередньо для Україні, на жаль, немає. Свого часу, аналізуючи ринок відкритих даних, ми спиралися на глобальні дослідження компанії McKinsey. Її аналітики підрахували, що загальносвітовий ринок відкритих даних генерує від 3 до 5 трлн доларів на рік. І на макроекономічному рівні доведено, що відкриті дані забезпечують додатково 4,1% ВВП країни. При цьому використання відкритих даних публічного сектору додає 0,4-1,5%, а якщо вони ще безкоштовні, то це ще +0,5% ВВП. Екстраполюючи дані цього дослідження на Україну, ми підрахували, що для нашої країни це було +30 млрд грн до ВВП щорічно. Зауважте, державним органам, окрім оприлюднення, нічого не потрібно робити! Просте відкриття даних з реєстрів вже забезпечує додаткові надходження для країни.

Ми шість років намагаємося довести суспільству, що відкриті дані публічного сектора – це величезна цінність для нього. Адже люди можуть їх використовувати в різний спосіб, створюючи різні сервіси, монетизуючи відкриті дані та підвищуючи капіталізацію цього ринку. А ще такий важливий ефект як зменшення корупції, шахрайства, тощо.

Україна за 5 років дуже багато відкрила даних в різних сферах – екологічній, бізнесовій, закупівельній, політичній та інших. За рівнем відкритості і доступності даних ситуація у нас, наприклад, на рівні з Великобританією. У багатьох країнах ситуація в питаннях відкритості не настільки хороша. Та й ми ще не в повній мірі усвідомлюємо потенціал відкритих даних у створенні різноманітних рішень для суспільства.

– Може це через недовіру до державних інститутів? В чому причина, що маючи у вільному доступі таку “золоту жилу”, люди не можуть нею скористатися?

– Швидше за все, просто не знають, або не хочуть. Усім масивом відкритих даних можна користуватися для створення різних продуктів. Наприклад, коли держава відкрила реєстр юридичних осіб, ми створили модуль, який дозволяє замовнику перевірити інформацію про контрагентів, або ж контролювати будь-які несанкціоновані зміни у різних реєстрах стосовно себе і своєї власності. Наші партнери CityScale створили інтерактивну карту по районах Києва, де користувач може бачити, які кримінальні порушення переважають. Або ж чат-бот SaveEcoBot про рівень забруднення повітря. З допомогою подібних сервісів люди можуть обирати, наприклад, де купувати житло чи відпочивати. Тобто, можливостей заробітку завдяки відкритим даним зараз просто безліч.

– Оскільки ваші сервіси в основному спрямовані на допомогу тим, хто хоче отримати досьє на інших, то чи не пропонували вам спільно “дружити” проти когось конкретно?

– Нам не пропонували дружити проти когось, але час-від-часу приходять пропозиції прибрати якусь невигідну інформацію з системи, щоб вона “не світилася” Причини можуть бути різні – від корупційних намірів до досить смішних життєвих ситуацій (наприклад, щоб друга половина не дізналася про статки). Але ми ніколи на це не погоджуємось. Всі вже звикли, що на подібні прохання ми категорично відповідаємо “ніт”. Тому з часом прохань стає менше. Замість них приходять судові позови. Наприклад, у нас була дуже довга судова тяганина з Українським Дата-Центром (УДЦ). Їх адвокати стверджували в своєму позові, що клієнти компанії почали перевіряти інформацію на наявність судових справ за допомогою нашої системи і відмовлятися від співпраці з нею.

Тобто, якщо хтось раніше не дбав про свою репутацію, то йому дуже тяжко працювати в епоху відкритих даних – коли видно, яка ти людина, який ти бізнесмен та яка в тебе компанія.

– Своєю появою ви, по суті знищили ринок інсайдерської інформації, порушили монополію правоохоронних органів на закриту інформацію. І, здається, вам це не пробачили...

– Я би так не сказав, що ми комусь порушили монополію. Як на мене, то правоохоронці, звичайно, не всі, як торгували інформацією, так і продовжують нею торгувати – для вузького кола зацікавлених осіб. Наприклад, закритою інформацією, що міститься в кримінальних провадженнях. Споживач такої інформації теж дуже специфічний. Наша компанія задовольняє попит у відкритій інформації, а той, хто користується закритою, швидше за все, має на меті не дуже чесні наміри. Це фактично ринок нелегальної інформації.

– Чим закінчилась кримінальна справа, яка була порушена проти вашої компанії в 2017-му році? Коли Служба безпеки звинуватила вас у несанкціонованому втручанні в роботу відкритих держреєстрів та незаконній торгівлі інформацією…

– Два роки тому Нацполіція закрила справу у зв'язку із відсутністю складу злочину. Відносно прокурора Олесі Скрипник та слідчого Дениса Мазуркова була відкрита кримінальна справа. Ми захистили ідею відкритості даних, які можуть допомогти вирішити багато важливих питань в нашій державі.

– Які висновки Ви зробили з цієї ситуації?

– До правоохоронців і багатьох українців нарешті прийшло розуміння легальності нашого бізнесу – під час згаданого судового процесу це було підтверджено. Зараз ми ведемо велику просвітницьку роботу, навчаючи людей, як використовувати відкриті дані, як розрізняти відкриту і закриту інформацію, як захищати персональні дані, тощо. За останні роки багато чого змінилося в розумінні ролі відкритих даних. Причому змінилося принципово. Сьогодні нашим сервісом дуже часто користуються вже й самі органи влади, бо це зручно і ефективно.

– Кажуть, що після того випадку, ви прийняли певні правила поведінки співробітників у компанії. Розкажіть про них.

– Відтоді ми намагаємося не зберігати робочої інформації на комп'ютері – виключно у хмарних сховищах. Можна використовувати будь-які сервіси, що дозволяють працювати онлайн і не накопичувати при цьому інформацію на персональних комп'ютерах. Цей тренд ми навіть використали для розробки свого нового продукту “Групи”. Він полягає в тому, щоб ділитись інформацією в спільнотах. Далі – ми засвоїли, що всі персональні комп'ютери мають бути закриптовані. Ми періодично роз'яснюємо співробітникам, як потрібно діяти в тій чи іншій нестандартній ситуації, маються на увазі силові дії. До того ж усі співробітники знають, що вони завжди можуть розраховувати на юридичну підтримку та захист з боку адвокатів компанії.

– А це правда, що особисто Ви відтоді не спілкуєтеся телефоном?

– Правда. Мій телефон тоді постійно прослуховувався. Тож я перейшов на месенджери і переконався, що вони не менш зручні і надійні. Мій досвід перейняли і співробітники компанії, і ми вже звикли користуватися іншими способами комунікації. Відповідно менше часу витрачається на порожні балачки. А до того ж у месенджерах набагато ефективніше організовувати дистанційну роботу, особливу групову.

– Ви сповідуєте модель соціального підприємництва. В чому вона полягає?

– У своїй діяльності ми відштовхувалися від того, що бізнес повинен вирішувати не тільки свої бізнесові питання, а в першу чергу проблеми суспільства. Такою проблемою ми, наприклад, вважаємо корупцію. Для того, аби суспільство могло захищатися від корупціонерів, ми запровадили безкоштовний доступ до нашої системи журналістам, які користуються нашими даними для антикорупційних розслідувань і викриття недобросовісних чиновників, шахраїв.

Інший підхід, який ми теж намагаємось використовувати – це залучення грошей і ресурсів для вирішення нагальних суспільних потреб. Наразі разом з партнерами ми створили “Карту медичного забезпечення” – модуль, де зібрано всю інформацію про забезпечення вітчизняних лікарень і медзакладів лікарями, засобами індивідуального захисту, тестами, медобладнанням, які використовуються у боротьбі з епідемією Covid-19. Ціль цього інструменту – інформування в режимі онлайн про реальні потреби медиків.

– Це більше інструмент для державного управління в сфері медицини чи його може використовувати також і бізнес?

– Від сьогоднішніх рішень у питаннях забезпечення лікарень, залежить наша ефективність протидії епідемії і те, як довго ми будемо боротися з її наслідками, в тому числі, й економічними. Як ми побачили, дій органів влади було недостатньо. Звісно, підключилися підприємці – почали допомагати купувати все необхідне. Вони реально почали змінювати ситуацію, що дуже мені нагадує хвилю волонтерства 2014 року. Наша карта допомагає бізнесменам зорієнтуватися, де саме в цей момент потрібна їхня увага. Ми всі розуміємо, що і підприємці, і держава діють в умовах обмеженого ресурсу. Тому, щоб максимально ефективно його використати, необхідно точно знати, куди саме спрямувати допомогу, де вона найбільше потрібна. Наприклад, підприємець хоче закупити ЗІЗи (засоби індивідуального захисту) для лікарів. Він може обрати на карті населений пункт, подивитися, наскільки критична ситуація там із засобами захисту – що потрібно в цей конкретний момент обраній лікарні. Може, респіраторів вистачає на тиждень, захисних халатів – на 2 тижні, а окулярів вистачить лише на півдня. Отже, саме окуляри зараз дуже потрібні цій лікарні, і не потрібно туди везти енний за ліком аппарат штучної вентиляції легень, який не завжди є куди підключити, припустимо. Взагалі, в нашій “Карті” купа різної корисної інформації, яка дає цільну картину про те, що відбувається із матеріальним забезпеченням українських лікарень.

– Як на “Карту” реагує Міністерство охорони здоров'я, адже ваш продукт до певної міри показує неефективність роботи держави в цьому напрямку?

– Тут взагалі немає жодної зради, а є історія колаборації державних органів влади і бізнесу. Ми не намагаємося вказувати на те, що хтось недопрацював. В даному випадку «Карта медзабезпечення» – це фіксація реального стану, інструмент для оперативної реакції як з боку держави, так і волонтерської спільноти. Це зараз дуже необхідно нашій державі. В наявній ситуації ми не можемо собі дозволити приймати неефективні рішення. Саме в цьому ми хочемо державі допомогти, і нам вдалося знайти взаєморозуміння. Нас підтримав Директорат з регіональної політики Офісу Президента, керівництво якого сприяло відкриттю необхідних даних, ДП “Медичні закупівлі України”, які проводять збір даних, та громадські організації: “Канцелярська сотня”, “Восток SOS”, “Західна енергетична сім'я”, “StateWatch”, котрі проводять аналіз відповідності даних реаліям.

– Що буде з Картою після закінчення епідемії? Ви будете якимось чином проєкт трансформувати?

– Хоча «Карта» і виникла як антикризовий інструмент, але вже зараз ми бачимо, що його можна використовувати на постійній основі. Причому, не тільки в Україні і не тільки в ситуації пандемії. А взагалі використовувати для розуміння потреб медичного забезпечення і вчасного реагування на запити лікарів. З допомогою відкритих медичних даних можна робити моделювання та прогнозування сценаріїв поширення того чи іншого захворювання в країні, а також додавати до модуля інший корисний “функціонал”. Але все це перспектива. Головне ж сьогодні – перемогти пандемію. Сподіваюся, відкриті дані нам у цьому допоможуть.

Записала Оксана Поліщук, Київ