31 липня. Пам’ятні дати

Цього дня, у 1924 році, польський сейм заборонив вживати українську мову в державних та самоуправних установах Західної України.

Як відомо, західноукраїнські землі були окуповані Польщею по закінченні Першої світової війни. І майже відразу на цих землях почався процес полонізації, тобто примусове насаджування польської мови та культури населенню. Згодом була введена нова назва для Західної України - «Малопольська Всходня», а, разом з тим, всі терміни, що нагадували про українську приналежність, такі як «українець», «український», були заборонені.

Ухвалений сеймом 31 липня 1924 року закон «Про деякі постанови в організації шкільництва» запровадив, замість національної, так звану «утраквістичну» (двомовну) школу, в якій викладання поступово переходило на польську. Під впливом цього закону розгорнувся справжній наступ на українські школи.

За статистикою, у 1924 році в Східній Галичині налічувалось 2151 українська школа, а вже у 1930 їх залишилось лише 716, у 1937 році – 352. Такої ж дискримінації зазнавали українці і в плані здобуття вищої освіти. Зокрема, їх не допускали до Львівського університету, в якому могли навчатися лише ті з українців, що відслужили в польській армії і дали присягу на вірність Польщі. Польською владою були ліквідовані засновані ще австрійським урядом українські кафедри, а обіцянка заснувати за державний кошт український університет так і залишилася невиконаною.

Водночас, разом із законом про освіту, польський сейм прийняв закони «Про мову урядування державної і місцевої адміністрації» та «Про мову урядування судів, прокурорських органів та нотаріату», якими, по суті, було усунено українську мову з усіх державних і самоуправних установ Західної України.

Політика полонізації на західноукраїнських землях тривала до початку Другої світової війни. Таке примусове насаджування польської мови і культури згодом мало трагічні наслідки і вкрай загострило і без того непрості польсько-українські стосунки. Згодом, під час німецької окупації Західної України, все це відгукнулося в подіях Волинської трагедії, а у  повоєнний час масовою депортацією українців з Польщі.

Події дня:

Цього дня у 1918 році Рада міністрів Української держави ухвалила закон про заснування в Київському, Одеському та Харківському університетах кафедр української мови, української літератури, української історії та українського права, кафедр української мови та української історії в Ніжинському історико-філологічному інституті, а також закону про монополію на продаж горілки і вина.

Ювілеї дня:

106 років від дня народження Луї де Фюнеса (1914–1983), французького комедійного актора. Знімався у фільмах: «Велика прогулянка», «Жандарм із Сан-Тропе», «Тато, мама, служниця і я», «Диявол і десять заповідей», «Роззява», «Скупий», «Фантомас» та ін. Найкращий комедійний поліцейський походив із стародавнього аристократичного португальського роду. Його повне ім’я – Карлос Луїс де Фюнес де Галарца. Таке громіздке ім’я йому не подобалося, і він скоротив його до короткого й виразного Луї де Фюнес, з яким можна було податися куди завгодно, навіть і в актори. Втім, справжня слава прийшла до Луї пізно – у 49 років. До того він зіграв сотні епізодичних ролей, але ніхто по-справжньому не міг оцінити його таланту: одні вважали, що він переграє, а інші, навпаки, звинувачували у невиразності. До того ж, хоча це й важко уявити, Луї де Фюнесу спочатку давали ролі романтичних героїв… І лише у 1963 році, після виходу на французькі екрани кінокомедії «Пік-Пік», де актор зіграв одну з головних ролей, його врешті «побачили» і запам’ятали. А через рік вийшов перший фільм про Фантомаса, після якого слава Луї де Фюнеса і дійсно стала всенародною. Красень Жан Маре не розумів, чому дурнуватий, в’юнкий лисий інспектор Жюв досить часто виявляється більш популярним, аніж він сам. «Час вже назвати фільм «Жюв проти Скотланд-Ярда»!» – обурювався Маре. До речі, в усіх попередніх екранізаціях романів Аллена і Сувестра інспектора Жюва неодмінно грав поважного вигляду чоловік, але шаленого успіху зажив саме нездара, що буквально примушував глядачів сповзати на підлогу від реготу.

Сьогодні день народження Джоан Роулінг (1965), англійської письменниці, авторки семи книг про маленького чарівника Гаррі Поттера. Лауреат премії принца Астурійського (2003), кавалер французького ордена Почесного легіону (2009), одна з найвідоміших дитячих письменниць сучасності. Книжки про Поттера перекладені 65 мовами світу (зокрема й українською) й видані мільйонними накладами. Серія книг про маленького чарівника побила всі мислимі й немислимі рекорди, екранізована Голлівудом і є на сьогодні повноцінним брендом світового масштабу на кшталт Пепсі чи Бітлз. Саму авторку «Гаррі Поттера» час від часу називають то найавторитетнішою, то найбагатшою жінкою Британії, ретельно підраховуючи її статки. Щоправда, Роулінг досить скептично ставиться до подібних рейтингів, зауважуючи, що вона нині, звісно, пані не бідна, але й не мультимільйонерка. До того ж, чимало коштів письменниця перераховує на благочинність, адже є фундаторкою декількох фондів, які опікуються дітьми-сиротами, неповними сім’ями та хворими на розсіяний склероз. «Гадаю, що ви несете моральну відповідальність, коли отримуєте набагато більше від того, аніж вам потрібно», - резюмує Роулінг в одному з інтерв’ю. Життя нині суперуспішної письменниці, мабуть, колись теж буде екранізоване Голлівудом – до миті чарівного перетворення в самодостатню респектабельну леді з мудрим поглядом і стриманою усмішкою, бажану гостю в королівських резиденціях і представництвах ООН, Джоан була середньостатистичною матір’ю-одиначкою, що ледве виживала на щомісячну допомогу від держави – самотньою, без грошей, без перспектив. За плечима був короткий невдалий шлюб з португальцем (деякі британські таблоїди стверджували, що він, навіть, бив Джоан), безробіття, депресія, хвора мати. «То були важкі часи… Можна навіть сказати, що я дійшла, торкнулася самого дна. Навколо була одна безвихідь і бідність, а бідність – це приниження, страх, відчай і багато інших страшних слів. Дурень той, хто її романтизує…», - так згадує письменниця ті не такі вже й далекі часи. Ідея написання роману про маленького хлопчика-чарівника виникла у неї під час поїздки з Манчестера в Лондон у 1990 році. Через п’ять років роман був написаний, але знадобилося ще два роки, аби рукопис побачив світ: лише у 1997 році «Гаррі Поттер і філософський камінь» був надрукований накладом у тисячу примірників. Половина накладу була надіслана бібліотекам. Наступного року права на екранізацію казки викупила Warner Bros, а вже у листопаді 2001 року на екрани світу вийшов перший фільм про Гаррі Поттера. Останнім часом Джоан Роулінг намагається відійти від казкової тематики, пишучи цілком дорослі романи («Поклик зозулі», «Несподівана вакансія»), але в історії літератури, безсумнівно, вона залишиться саме як авторка неповторної й дивовижної казкової епопеї про Гаррі Поттера.

Роковини смерті:

День пам’яті Ірини Калинець (1940-2012), української поетеси, прозаїка, публіциста, культуролога, дисидента та правозахисника. Дружина Ігоря Калинця – відомого громадського діяча та поета. На початку 70-х років минулого століття була засуджена до 6 років таборів та 3-х років спецпоселення. Після звільнення повернулася до Львова, брала участь у відродженні УГКЦ, створенні Товариства української мови, «Меморіалу», «Народного Руху України».