«Коронавірусний» безвіз: обмеження не зупиняють українців від поїздок у ЄС
Найбільш принциповою і суворою є федеральна поліція Німеччини
Усередині липня Європейський Союз частково відкрив свої зовнішні кордони в умовах поступового виходу з режиму жорсткого карантину, спричиненого глобальною епідемією коронавірусу.
На тлі єдиної політики безпеки кордонів, включаючи візові режими (Шенгенський кодекс ніхто не скасовував), кожна країна-член залишає за собою національну компетентність уводити додаткові заборони й обмеження або навпаки – послаблювати умови та правила для подорожей по своїх територіях. Це залежить від динаміки епідеміологічної ситуації як у самій країні, так й загроз, що можуть надходити з інших регіонів світу.
БЕЗВІЗ НЕ СКАСОВАНО, АЛЕ ТИМЧАСОВО ПРИЗУПИНЕНО
Ураховуючи, що Україна віднесена Євросоюзом до так званої «червоної зони», для наших громадян беззастережна і повна дія безвізу тимчасово призупинена. Подорожувати до ЄС можуть лише ті, хто має посвідки на проживання у країнах Євросоюзу, національні довготермінові візи, а також дипломати, медики, залучені у боротьбі з коронавірусом, особи, що мають на це вагомі сімейні обставини або спеціальні дозволи.
І якщо в аеропортах і морських портах ці обмеження ще можна більш-менш ефективно контролювати, то автомобільні транскордонні подорожі теренами Євросоюзу залишають багато «вікон можливостей» для обходу, або, якщо буквально, об’їзду тимчасово запроваджених обмежень.
Незважаючи на це, багато українських громадян, свідомо чи несвідомо, не залишають спроб проникнути до тієї або іншої країни ЄС, маючи лише біометричний паспорт, на умовах безвізового режиму. І багатьом це вдається. А дехто отримує жорстку депортацію і навіть кримінальні переслідування за організацію нелегальної міграції.
СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ БУСА
Насамперед ідеться про приватних перевізників, які здійснюють напіврегулярні рейси переважно із західноукраїнських міст до країн Західної Європи. Найбільш популярними є маршрути до Італії, Німеччини, Бельгії, Франції, частково Нідерландів.
Основним засобом пересування є мікроавтобус (бус) Mercedes Sprinter. Лише цей продукт німецького автомобілебудування із двигуном «мільйонником» спроможний витримати величезні навантаження експлуатації, особливо в умовах українських доріг. Перевага надається найбільшому вантажопасажирському варіанту Jumbo.
Пасажирів набирається, як правило, небагато: 3-6. Але головним чинником корисної дії і прибутку перевізників тут виступають передачі, посилки. Українські заробітчани, інші категорії українців за кордоном і навіть дипломати передають їх на батьківщину вельми активно. Сумлінні перевізники висувають чіткі вимоги до вмісту передач та багажу пасажирів: не має бути зайвого алкоголю, сигарет, заборонених ліків, інших речовин. Передають переважно якісні й дешеві в Європі продукти харчування, одяг, документи – усе, в чому виникає потреба у спілкуванні українців за кордоном із рідними, друзями, колегами в Україні. Окремо можемо згадати й гуманітарку для українських військових, лікарень, нужденних дітей, а також гроші.
За даними НБУ, у 2019 році українські трудові мігранти переказали в Україну понад 12 млрд доларів. Це офіційно, через міжнародні платіжні системи. А якщо до цієї суми додати обсяги перевезеної готівки ось такими бусами? Сьогодні перевезти один кілограм передачі коштує 2 євро. Раніше було євро-півтора. Ціни зросли, коли на початку літа в Україні запровадили нові правила розмитнення посилок – близько 50 євроцентів за кіло.
Незважаючи на всі можливі суперечності й тонкощі правового поля такої діяльності, робота перевізників має і певну соціально значиму функцію. Для багатьох українців – це чи не єдиний доступний і зручний спосіб комунікації.
Автор цих рядків, наприклад, днями передав бусом недоступні в Україні ліки, які були необхідні хворій дитині.
ПРОСКОЧИТИ ПО «БІОМЕТРІЇ»?
Але повернімося до «коронавірусних» реалій на кордоні та європейських автошляхах. За сьогоднішніх обмежень схема планування подорожі з України до Західної Європи приблизно така. Перетнути кордон ЄС через пункти пропуску в одній із країн Східної Європи вважається для перевізників не найскладнішим завданням. Популярним є маршрут через Угорщину. Але поряд – і Румунія, й Словаччина, і Польща. Перевізники перебувають у постійній комунікації між собою, обмінюються інформацією про черги, настрої прикордонників та митні зміни на пунктах пропуску, нововведення у зв’язку з епідемією.
Саме зовнішній східний кордон ЄС через одну з країн колишнього соцтабору можна проскочити сьогодні по «біометрії» (біометричний паспорт громадянина України для виїзду за кордон) за умовами безвізу. За яких умов? Розповідають (хоча це не задокументовано), що прикордонники й митники неофіційну платню вимагають і беруть. І наші, й наших дружніх сусідів.
«Та вони – як наші», – зауважив один із водіїв.
Це не стосується австрійців, німців, французів, бельгійців, де корупція вважається викоріненою. Тож перетин цих країн для українських перевізників є головним викликом.
ДИПЛОМАТИ ЗАСТЕРІГАЮТЬ…
Незважаючи на відкритість кордонів у шенгенському просторі, країни-члени запроваджують тимчасовий вибірковий контроль. Сьогодні найбільш активними, принциповими й жорсткими в цьому питанні традиційно виступають німці. Останніми місяцями федеральна поліція буквально влаштовує облави на українські буси.
Ситуація загострилася до такої міри, що на неї вимушена відреагувати українська дипломатія. Власне, це є її прямим обов’язком.
Від порушень режиму в’їзду до Німеччини застерігає українських громадян Генеральне консульство України в Мюнхені.
«Останнім часом фіксується різке збільшення кількості випадків затримання громадян України під час спроби перетину австрійсько-німецького чи чесько-німецького кордону. Затримані часто вважають, що умови безвізового режиму між Україною та ЄС продовжують діяти й під час карантинних обмежень, пов’язаних із поширенням пандемії коронавірусу», – йдеться в заяві Генконсульства.
Дипломати пояснюють, що спроби в’їзду на підставі безвізового режиму класифікуються німецькими компетентними органами як порушення закону, а саме – намагання нелегально проникнути на територію ФРН. Найчастішим наслідком таких дій є видворення з території Німеччини з подальшою забороною в’їзду на визначений судом термін. Як правило, це 2-5 років.
За статистикою дипломата Генконсульства, який безпосередньо опікується ситуацією, з березня через порушення міграційного і візового режиму інспекція федеральної поліції Німеччини депортувала з території країни близько 80 українських громадян.
«Депортують, тобто відпускають, лише пасажирів. А ось власник буса, а в багатьох випадках і водій, за такої ситуації вважаються організаторами нелегальної міграції й піддаються кримінальному переслідуванню. Вони затримуються й перебувають у ізоляторі на період розслідування», – пояснив консул.
Нині, за його даними, таких затриманих українців є близько десяти. Розслідування може тривати до пів року. Після судового рішення вони в кращому разі мають сплатити штраф у розмірі близько 2400 євро, плюс – викупити транспортний засіб, який перебував на штрафмайданчику як речовий доказ.
Часом водії просять німецьку поліцію не повідомляти в українське консульство про своє затримання.
«Їхні ж родичі – навпаки, починають телефонувати, вимагати реагування, обвинувачують у бездіяльності», – розповідає консул.
Зустрічалися в практиці консула й факти «підстав» самих українців одним одного. Наприклад, коли власник, депортований на своєму бусі з території Німеччини, попросив іншого водія зробити рейс до Європи на цьому ж – уже засвіченому і внесеному до бази даних порушників – автобусі. «Зрозуміло, що цей бус швидко виявили, і наслідки були невтішними. Телефонувала дружина того водія, просила допомогти…» – розповів про прикру ситуацію консул.
НІМЕЦЬКИМИ СЕЛАМИ ПІД ПОКРОВОМ НОЧІ
Але потоки українських бусів дорогами Європи не зменшуються. На теренах Західної Європи, особливо в Німеччині, перевізники уникають великих автомагістралей, автобанів, натомість користуються альтернативними маршрутами через невеличкі міста, села. Рухаються переважно в темну пору доби. Це дає змогу зменшити ризики зустрітися з місцевою або федеральною поліцією.
Соціальні мережі переповнено оголошеннями про перевезення з України до Європи лише за «біометрією» та «за безвізом». Сьогодні така послуга може вважатися сумнівною щодо легальності. Ризики депортації й втрати таким чином доступу до ринку праці ЄС для багатьох українців значно зросли. Тому думайте, вивчайте і виконуйте правила, готуйте належні документи і – щасливої дороги!
Андрій Лавренюк, Чернівці – Страсбург
Перше фото: Lukas Barth-Tuttas via Getty Images