Білорусь-2020: дії силовиків дедалі більш жорсткі, але поки без зриву різьби
Протести проти фальсифікованих виборів тривають вже 4 тижні
Ситуація у Білорусі стабілізувалася у своїй нестабільності. Опозиційний рух продовжує проявляти чудеса самоорганізації завдяки контакту в Інтернеті, і говорити про загасання протесту підстав немає. Зі свого боку, влада продовжує закручувати гайки, не переходячи, однак, якихось меж, що може призвести до зриву різьби. При цьому білоруські силовики постійно знаходяться в «творческом поиске», намацуючи – як можна придушувати протест, але не доходити до крайніх ступенів жорстокості.
«ПЕРЕТРАХИВАНИЯ» СИЛОВИКІВ ТА ІНШІ МИЛІ ДУРНИЦІ
Наприкінці тижня Олександр Григорович провів чергову серію «перетрахиваний», але не парламенту, як бувало раніше, коли той по старій пам'яті ще щось значив, а в силових структурах. Відбулися перестановки у трикутнику КДБ-Радбез-Комітет державного контролю. Валерій Вакульчик, який керував КДБ з 2012 року, був призначений держсекретарем Ради Безпеки. Новим головним гебістом Білорусі став Іван Тертель (гебіст за освітою і кар'єрою), який раніше очолював Комітет державного контролю. А що з колишнім керівником Радбезу, 53-річним усього лише армійським генерал-лейтенантом Андрієм Равковим, поки невідомо.
При побіжному погляді на ці перестановки можна помітити певне посилення вихідців з білоруського гебе. При цьому Вакульчик, якого Лукашенко при перестановці назвав «очень надежным, преданным государству и народу человеком», пішов з гарячої і більш вагомої посади голови КДБ на рутинну – в Радбез. Спостерігачі також зазначають, що після початку протестів Вакульчик був малопомітним і, можливо, його замінили через недостатньо рішучі дії. Ймовірно, новому очільнику КДБ буде поставлено завдання активізуватися.
Окрема цікава історія з Андрієм Равковим. Нагадаю, що «Центр Досье» (журналістська структура, яка фінансується Михайлом Ходорковським) два тижні тому опублікував інформацію, отриману від «источников, близких к Кремлю», про сценарії розвитку подій у Білорусі, які розробляються в Адміністрації президента РФ…
Згідно з жорстким варіантом, мається на увазі організація військового перевороту, за якого Лукашенка відправлять під домашній арешт. Як перший приклад, першою особою такої «хунты» якраз і називали держсекретаря Радбезу РБ, жорсткого консерватора Равкова, який до початку 2020-го шість років керував Міноборони. Лукашенко прочитав це, витримав паузу – і все-таки перестрахувався, прибрав потенційного конкурента з посади. За недавніх часів він би взагалі, ймовірно, звинуватив його у держзраді і посадив. Однак наразі суверенітет Лукашенка обмежений, і він, мабуть, остерігся садити улюбленця Москви.
Наступного дня лукашенківський Телеграм-канал «Пул Первого» показав зразки роботи місцевого КДБ на кшталт «перехвата разговора между Варшавой и Берлином», під час якого з'ясовується, що отруєння Навального – це ніби фальсифікація, а президент Білорусі, виявляється, «крепкий орешек» (ну чисто, як говорили у нас у народі, «Брюс Вылез»). Що сказати, якщо Лукашенка частенько називають «председателем колхоза», то це був зразок роботи «Колхоза Государственной Безопасности». Тобто, підробка є настільки убогою, що, як зазначив член Президії Координаційної ради Павло Латушко, її і фейком назвати незручно.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ПРЕЗИДІЇ КООРДИНАЦІЙНОЇ РАДИ
До речі, кілька цікавих подій сталося наприкінці тижня і з ним, і з іншими членами Президії Координаційної ради. Латушко поїхав спочатку до Варшави на конференцію, а потім до Вільнюса, де зустрівся зі Світланою Тихановською. Добре і важливо - підтвердження політичного єднання.
Напередодні Тихановська ще провела відеоконференцію зі своїми подружками по Об'єднаному штабу - Веронікою Цепкало і Марією Колесниковою. Коли кажу «подружками», я не іронізую: розмова саме так і виглядала - спілкування в стилі «Ну, как дела, девочки?» Але і це було дуже важливим для того, щоб припинити розмови про розкол в опозиції.
Також у суботу білоруські силовики вивезли з ізолятора довірену особу Тихановської у Білорусі, ще одного члена президії КР Ольгу Ковалькову і видворили її по той бік польського кордону. До Варшави вона добиралася автобусом, що проходив повз.
А вже у понеділок надійшло повідомлення про затримання Марії Колесникової. На волі і у Білорусі залишилися тільки два члени Президії КР - юрист Максим Знак та письменниця Світлана Алексієвич. Цікаве питання - чи пустять до країни Латушка? Схоже, час кооптувати до президії нових членів. А у нинішній ситуації - це ще та посада.
НЕДІЛЬНИЙ МАРШ - ДІЇ СИЛОВИКІВ ДЕДАЛІ БІЛЬШ ЖОРСТКІ
За чотири тижні протесту і до четвертого великого недільного маршу вже склався своєрідний канон. У суботу протягом дня - жіночі марші, насамперед по Мінську. У неділю з 14:00 – Великий марш у столиці, а також по всій країні (зі своїм власним найменням, 6 вересня це був «Марш Єдності»). Учасники маршу в Мінську збираються десь на центральних площах і проспектах. У разі їх перекриття - за принципом сполучених посудин - переходять на інші вулиці, площі, сквери. Ну і наостанок велика група протестувальників йде проспектом Переможців до Палацу Незалежності до резиденції Лукашенка, що само собою сильно псує йому нерви.
Особливістю саме цього маршу було те, що він - перший вересневий. І студенти, які проявляють значну активність від самого 1 вересня, стали окремою великою силою протесту, яка пригнічується владою. При цьому з кожним новим маршем силовики підсилюють жорсткість своїх дій. Ось і цього разу - центральні площі і проспекти були перекриті більш щільно. А затримання почалися раніше і були більш масовими.
Але найбільше «ноу-хау» чекало на учасників після закінчення маршу, коли усі розходилися по домах. Людей, які йшли вже не такими масовими групами, знову почали затримувати у великих кількостях. Однак, новизна не в цьому. З'явилася значна кількість людей у цивільному одязі, в балаклавах і з кийками. Послідувала серія відео зі сценами холоднокровного, жорстокого побиття протестувальників, причому без затримань... На деяких записах навіть можна було розчути: «Это как в Украине. Титушки». Але згодом пішли уточнення, що карателі кричать добре поставленим омонівсько-спецназівським голосом: «Лежать! Руки за спину!» Тому, ймовірно, це ті, кого раніше називали «тихарями». Тільки раніше «тихари» з більшим чи меншим ступенем грубості затримували учасників протестів. Тепер же почали ще й бити із застосуванням підручних засобів. Слід також додати, що часом затримання відбувалися майже з попередньою – як 9-11 серпня – жорстокістю. У Мінську після «жесткача» на вулиці Чеботарьова як мінімум одну людину вивозили на ношах в медавтомобілі (і на цьому спасибі, а не три дні без медичної допомоги, як було спочатку).
Градус жорстокості підвищився і в регіонах. Найбільше - у Гродно, якому, здається, мстять за колишні вольності, мирні домовленості мітингувальників з адміністрацією. «Тащили за волосы и по земле, били, догоняли, кто-то распылил слезоточивый газ», - розповідає свідок про тамтешні затримання.
Здавалося б, вже можна було звикнути до подібних описів, відео і фото. Однак показова жорстокість лукашенківських карателів щоразу вражає наново. Здавалося б, у країні, про яку знятий художній фільм «Иди и смотри», не може бути таких художніх прийомів, як тягання по землі за волосся. Але ні - є і продовжуються. Вони продовжуються, а ми спостерігаємо…
КАРАЛЬНА І МЕДІАОБСЛУГА. ЇХ ТРЕБА ЗНАТИ В ОБЛИЧЧЯ
Велику увагу привернули також інциденти з розбиванням вітрин, скла. У цьому випадку силовики, знову ж таки без розпізнавальних знаків, ввалилися до кафе, щоб витягнути протестувальників, які переховувалися у ньому. І знову жорстоко били опозиціонерів. Але був у цій історії й інший сюжет. Згадалося, як прессекретар президента РФ визначав умови, за яких Кремль введе до Білорусі вже підготовлений контингент силовиків – спалені машини, розбиті вітрини. Вже тоді усі заговорили, як легко при бажанні спровокувати виконання цих умов. Ну, а поява на вулицях Мінська анонімних бєспрєдєльщіков у балаклавах і з кийками це лише підтверджує. Достатньо замість «Лежать! Руки за спину!» кричати «Слава Украине», а потім розгромити кілька магазинів, спалити кілька авто. І привід для вторгнення готовий.
...Цього разу обійшлося без традиційного фото білоруського «Крепкого орешка» з автоматом. Брюс як виліз, так і заліз. Але замість цього далекобійною фотоапаратурою була знята цікава групка, яка спостерігала за протестувальниками на проспекті Переможців. Зліва - Наталія Ейсмонт, прессекретар президента, ведуча Телеграм-каналу «Пул первого». Кажуть, саме вона винна у тому, що Лукашенко зовсім втратив контакт з реальністю, але це, на жаль, частий результат роботи медіаобслуги зі зниженою соціальною відповідальністю. А ось крайній праворуч - ще більш цікавий персонаж. Відставний командир «эскадрона смерти» Дмитро Павличенко. Вважається, що саме він керував знищенням політичних супротивників Лукашенка у 1999-2000-х роках. За це у 2004 році його включили до «чорного списку» ЄС. І тоді ж, щоб не було так прикро, Павличенко отримав від РПЦ орден Святого Рівноапостольного князя Володимира (за будівництво церкви на території підконтрольної частини). Тепер же, від самого початку протестів, рівнокаральний командир знову помічений на своєму улюбленому робочому місці.
Тож протистояння президент-ОМОНу проти Білорусі триває і затягується.
Олег Кудрін, Рига