У фондах архівів - менш як 1% інформації з обмеженим доступом
Із усього масиву інформації, що зберігається в українських архівах, менше 1% такої, що має обмежений доступ.
Про це повідомив голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов в інтерв’ю Укрінформу.
«З усього масиву інформації, яку ми зберігаємо, менше 1% документів з обмеженим доступом», - сказав Хромов.
Він додав, що нещодавно співробітниками архівів було віднайдено майже 200 документів, які ще з радянських часів були засекречені.
«Там дуже цікаві речі – одна з перших інструкцій із секретного діловодства, як працювали чекісти, списки сіоністів Закарпаття, списки закритих фондів у російських, балтійських, середньоазійських архівах, свідчення цензури, списки видань творів, які не можуть вільно поширюватися, в основному ішлося про дисидентів, інше. Ми все розсекретили і зараз в процесі передачі або в наукову архівну бібліотеку, або в Центральний архів вищих органів влади», - розповів Хромов.
Він зауважив, що закон «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного та тоталітарного режиму 1917-1991 років» із пакету законів про декомунізацію – «один із найбільш ліберальних законів, ухвалених у пострадянському просторі».
«По суті, він відкрив повністю доступ до документів КДБ, які зберігаються в архіві Служби безпеки України у центральному органі і в регіональних відділеннях», - уточнив голова Укрдержархіву.
Хромов також розповів, що згідно з пакетом законів «про декомунізацію», особи, котрі стали жертвами державного терору і не бажають, аби інформація про них була в загальному доступі, мають про це поінформувати.
«У відкритих архівах вказаних періодів є велика кількість інформації про осіб, котрі реалізовували державний терор. Тому нащадок або безпосередньо співробітник цих репресивних органів - не має права закрити інформацію про себе. Розумієте, ідеться про спецслужби, які використовували різні методи і засоби впливу. Можливо, з етичних чи інших міркувань людина (наприклад, нащадок жертви репресії) не хоче, щоб ця інформація була доступна всім. Тому вона може на певний час обмежити доступ до цієї інформації. Але фактично, цим правом скористалося, можливо, до 5 осіб з усієї України. Основний масив документів є відкритим і не має жодних заборон щодо доступу», - пояснив Хромов.
За його словами, після розсекречення архівів репресивних органів комуністичного та тоталітарного режиму 1917-1991 років фактичний запит за цю інформацію зріс удвічі.
«Зараз, напевно, ситуація стабілізувалася. До того ж, нещодавно була ухвалена нова редакція закону про реабілітацію жертв політичних репресій, згідно з яким люди, котрі раніше не мали права на реабілітацію, можуть бути реабілітовані. Наразі створені відповідні регіональні комісії, які розглядають заявки на реабілітацію. Звісно, що вони базуються на архівних документах, тому можемо спостерігати згодом ще одну хвилю зростання зацікавленості саме до цих документів», - додав голова Державної архівної служби.
Також Хромов розповів, що наразі поновлюється ведення «Українського мартирологу ХХ століття» – списку жертв репресій в Україні. Також у Держархівслужбі планують на своєму сайті створити покажчик, за яким особа за прізвищем та іменем зможе перевірити, чи був її пращур репресований і де зберігається архівна кримінальна справа на нього.
«Це було б дуже круто. Маємо вже напрацювання на 58 тисяч людей і в найближчі місяці хочемо оприлюднити цю базу з подальшою перспективою її наповнення», - сказав Хромов.
Як повідомлялося, Верховна Рада у квітні 2015 року ухвалила урядовий законопроєкт про засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, заборонила їхню пропаганду й символіку.
Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» набув чинності 21 травня 2015 року.