Закон про зброю: відстрілюватися можна буде лише вдома?

В Україні вкотре намагаються легалізувати вогнепальну зброю. З’ясовуємо, що цього разу пропонують суспільству і чи дозріло воно

За 29 років незалежності в Україні нарешті може з’явитися профільний закон про цивільну вогнепальну зброю. Досі усе, що стосується придбання, зберігання чи використання зброї, регулює виключно МВС – інструкцією №622, яка не змінювалася з 1998 року.

…У Верховній Ради наразі циркулюють два законопроекти – основний (№4335) та альтернативний (№4335-1). Який із документів отримає шанс пройти перше читання? «З одного боку є виклики, але з іншого є й ризики. До другого читання будемо допрацьовувати, але зараз в парламенті точиться дискусія», – заявив спікер ВРУ Дмитро Разумков.

«Не буває поганої зброї. Не буває доброї зброї. Будь-яка зброя в руках злодія – це погано. Будь-яка зброя в руках порядної людини не несе загрози нікому – крім злодіїв», – казав знаменитий голлівудський актор, президент Національної стрілецької асоціації США Чарлтон Хестон (1923-2008). Проте в Україні, схоже, з цим твердженням досі згодні не всі.

23% – саме стільки українців за даними соціологічного дослідження, проведеного групою «Рейтинг» на початку лютого, підтримують право на приватне володіння вогнепальною зброєю. Так, кількість громадян, які «за» дещо зросла: з 13% у 2014 року – до 20-23% у 2018-2021 роках. Але тих, хто проти – 75% – в три з половиною рази більше.

По правді, дискутують навколо цього питання уже далеко не перший рік. І щоразу риторика одна й та сама: суспільство не готове. Але чи справді це так, невже за майже три десятки років нічого не змінилося? Що про це каже соціологія, які звучать аргументи «за» і «проти»? Нарешті, що конкретно передбачають законопроекти, чи відрізняють між собою чимось принциповим, як враховують суспільну думку?

ЗАКОНОПРОЕКТИ: ХТО, ЩО, ЯК. А ЩЕ – ЧИМ МІЖ СОБОЮ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ?

У Верховній Раді зареєстровано два проекти. Перший (основний) №4335, ініційований Ігорем Фрісом, Олександром Бакумовим та Олександром Федієнком (усі – фракція «Слуга народу»). Саме цей документ рекомендував ухвалити Комітет з питань правоохоронної діяльності. Другий (альтернативний) №4335-1 авторства Андрія Шараскіна (відомого як «Богема» – учасника АТО, одного з «кіборгів»), фракція «Голос». На комітеті його відхилили, проте, за регламентом, до сесійної зали на голосування потраплять обидва.

Детально аналізувати кожен не будемо (в сукупності обидва документи – це понад 100 сторінок). Однак для загального розуміння – коротко про основне, в чому відмінність – спробуємо пояснити. Почнемо з першого.

1. У законопроекті №4335 пропонують ввести Єдиний державний реєстр цивільної зброї і передати його в управління МВС.
2. За аналогією з посвідченням водія, запроваджується Посвідчення власника зброї, у якому зазначаються категорії зброї, яку може набути власник Посвідчення (видаватимуть його терміном на 5 років, після чого доведеться знову продовжувати дозвіл).
3. Право на користування зброєю цивільні громадяни можуть отримати: якщо немає медичних протипоказань, судимості, а також, якщо не притягувалися до адміністративної відповідальності упродовж останнього року за низкою статей.
4. Яку зброю зможуть купити українці в разі прийняття закону? Весь «цивільний» вогнестріл планують класифікувати на п'ять видів: А – автоматичну вогнепальну зброю (автомати, кулемети), В – гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю (в народі – «травмат»), С – короткоствольну вогнепальну зброю (пістолети, окрім (!) револьверів), D – довгоствольну вогнепальну гладкоствольну зброю (гвинтівки, карабіни, рушниці), Е – довгоствольну вогнепальну нарізну і комбіновану вогнепальну зброю.
5. Фізичні особи не зможуть купувати тільки зброю категорії А. Щодо інших видів, то право на володіння зброєю категорії D матимуть особи, які досягли 18-річного віку, категорії В – 21-річного (ті, хто не притягався два і більше разів до адміністративної відповідальності за статтею 191 Адміністративного кодексу – в ній йдеться про порушення правил зберігання, носіння, перевезення зброї). Такі ж правила для тих, хто захоче купити зброю категорії Е, тільки зробити це можна буде з 25-річного віку. Для короткоствольного вогнепалу – категорія С – правила найсуворіші. По-перше, його власнику, має бути від 28 років, по-друге, він зобов'язаний не менше п'яти років законно володіти іншими видами вогнепальної зброї.
6. Зброю можна буде зберігати тільки вдома і використовувати за необхідності самооборони. Виносити її за межі квартири або приватного будинку заборонено. Виняток – полювання в призначених для цього угіддях та заняття стрільбою.

В альтернативному проекті закону – 4335-1 – кілька положень співпадають із вищезгаданим (розподіл за категоріями, посвідчення, техпаспорт, право на отримання тощо). Перелічимо принципові відмінності.

1. Якщо проектом 4335 передбачено, що Єдиний державний реєстр цивільної зброї вестиме МВС, то в 4335-1 ці функції хочуть передати в управління Мін’юсту із визначенням інших суб’єктів Реєстру (МВС та Нацполіція зокрема), але з обмеженими повноваженнями (аби мінімізувати корупційні ризики, забравши монополію в МВС. – Авт).
2. В альтернативному проекті передбачено загальне (спільне) право власності на зброю (тобто чоловік і дружина зможуть користуватися одним пістолетом на двох. – Авт), в основному проекті цього немає.
3. Замість заборони виносити зброю з дому, запроваджується поняття «зони, вільні від зброї», які діятимуть у приміщеннях та на території як державних, комунальних, так і приватних підприємств, установ та організацій. Себто, місця входу до таких зон, та/або межі її території будуть позначені відповідними інформаційними знаками, а також – забезпечені озброєною охороною та охоронюваним місцем (скриньками) для тимчасового зберігання зброї.
4. Насамкінець, 4335 змінює Дисциплінарний статут ЗСУ, що створює підстави для нагородження «короткостволкою» будь-кого. Навіть за відсутності підстав. А от в 4335-1 говориться про те, що відзнакою «Вогнепальна зброя» може бути нагороджена лише особа, яка служить у відповідному відомстві, і тільки за видатні заслуги.

НАГОЛОШУЄМО: ключова відмінність в тому, що, основний проект забороняє пересування з коротко стволом, тобто відповідно і забороняє використання його для самозахисту десь за межами дому, що, насправді, виглядає не зовсім логічно.

«Найбільша кількість інцидентів, де людина потребує зброї для самозахисту, трапляється на вулиці, а в домівки злочинці проникають набагато рідше», – наголошує голова Української асоціації власників зброї, один з співавторів законопроекту 4335-1 Георгій Учайкін.

Іншої думки з цього приводу співавтор основного проекту Ігор Фріс: «Так, наш законопроект забороняє носіння короткостволу. На моє переконання, ми повинні рухатися step by step. Спочатку надати право, подивитися, наскільки люди готові до цього, чи не збільшилася кількість злочинів, пов’язаних з використанням цієї зброї. Тобто на два роки зробити таку собі паузу, щоб суспільство змогло увійти в ці правовідносини».

5 МЛН НЕЛЕГАЛЬНИХ СТВОЛІВ: ЯКИЙ ВІН, РИНОК ЗБРОЇ В УКРАЇНІ?

Вже зараз в Україні абсолютно легально можна придбати після досягнення певного віку, наприклад, мисливську гладкоствольну рушницю – з 21 року, нарізну зброю (карабін, гвинтівку та рушницю) – з 25 років. Також українці мають право володіти травматичною зброєю.

За інформацією МВС України, станом на сьогодні громадяни легально володіють вогнепальною зброєю у загальній кількості близько 1,3 млн. одиниць.

Але найбільшу проблему створює саме нелегальна зброя, якої в Україні, за даними швейцарської дослідницької організації Small Arms Survey, від 3 до 5 мільйонів одиниць. Звідки ж її стільки взялося?

Голова УАВЗ Георгій Учайкін каже, що ринок нелегальної зброї в Україні існував завжди, але початок бойових дій на Сході суттєво його поповнив. Купити нелегальну зброю в Україні зараз не важко. «Якщо ви матимете на меті придбати наркотичні речовини, то знайдете на будь-якому паркані адресу в інтернеті. Ви думаєте, що зі зброєю набагато складніше? Існують сайти з доступом через Tor і Darknet (анонімна та неконтрольована частина інтернету. – Авт.). Взагалі немає проблем, були б бажання і гроші. Вітчизняна зброя дешевша, але примудряються завозити і новітні зразки пістолетів з-за кордону для «заможних клієнтів», – підкреслює експерт. І тут же додає, що навіть прийняття відповідного закону не зможе істотно змінити ситуацію: «Все одно буде чорний ринок, він є в Америці, є в Німеччині… Наше завдання – зменшити співвідношення. Неправильно, коли у нас 1,5-2 мільйони зареєстрованих стволів, і 5 мільйонів незареєстрованих».

А тому – прийняття закону – це привід знову наполегливо пропонувати людям або здати зброю, або поставити її на облік. «Людина може принести, наприклад, пістолет, який віддадуть на балістичну експертизу. В цей час – їй треба пройти відповідні курси й отримати ліцензію. Якщо все гаразд, то вона стає законним власником зброї. Ми виграємо двічі: перше, ми повертаємо людину в легальне поле, друге – ми чітко прив’язуємо конкретний ствол до конкретної персони, яка відтепер відповідатиме за кожен постріл з нього», – резюмував Георгій Учайкін.

СУСПІЛЬНА ДУМКА: ВОГНЕПАЛЬНІ АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ»

 «Загалом суспільство ще не готове. Принаймні, про це говорять соціологічні опитування, проведені протягом останніх семи років», – коментує Укрінформу заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Утім, опитування свідчить: сприймається така перспектива, радше, не як можливість мати зброю самому, а як можливість для інших мати зброю, яка може бути застосовувана проти тебе. «Такий собі «синдром жертви» в українця», – додає експерт.

Прихильники лібералізації говорять, що злочинці й так мають зброю, то чому її не дати їхнім потенційним жертвам, щоби урівняти шанси? «Ми всі буваємо у пошуку простих рішень для складних проблем, але сама по собі лібералізація обігу зброї не усуває злочинність як таку. Кримінальний елемент після прийняття закону просто переорієнтується. Одні «спеціалізуватимуться» на тих, у кого точно не буде зброї (наприклад, у дітей, чи в літніх людей). Інші – діятимуть жорстокіше, знаючи, що у жертви може бути вогнепал. До того ж ціна однієї одиниці зброї становить нині приблизно півтори середні зарплати (пістолети ТТ і Макарова обійдуться на чорному ринку в 400-600 дол. або 11-17 тис. грн). І це – без усіляких дозволів. Не всі українці зможуть це дозволити собі», – вважає Петренко.

Лібералізація ринку зброї не призведе і до суттєвого зростання кількості злочинів, про що говорять противники його прийняття. «З одного боку, так, відповідальність легальних власників зброї – це міф. Близько 40-50% озброєних злочинів до війни здійснювались з використанням легальної зброї. Але з іншого – ті, хто хотів мати зброю, вже її мають», – стверджує експерт.

«Єдине, що ризиковане – це те, що зброя може випливати у побутових конфліктах чи у дітей, якщо її зберігання не буде відповідальним», – додав Богдан Петренко.

Політолог Дмитро Сінченко вважає, що легалізація зброї автоматично знижує рівень злочинності. Це демонструє досвід сусідніх держав. Приміром, в Молдові зброя вже давно легалізована. «Ця країна за всіма параметрами дуже схожа на нас. На них легалізація зброї позитивно вплинула. Україна теж – уже давно мала б легалізувати цей ринок», – каже він.

«Погані хлопці» мають зброю й так. А коли ми говоримо про легалізацію зброї, то, за словами пана Сінченка, йдеться передовсім про тих людей, які, не бажаючи порушувати закон, хочуть просто легально придбати зброю для самооборони.

«Збільшити небезпеку у суспільстві від легалізації зброї – неможливо. Легалізація – стримуючий фактор для злочинців у яких зброя вже є», – переконує Сінченко.

Подібним чином висловився і член Української асоціації власників зброї Веніамін Тимошенко: «Стріляє людина, а не зброя. Зброя є гарним аргументом для превенції (попередження) злочинів. Якщо злочинець розумітиме, що його чекає гарантована відсіч, це його може зупинити».

Мирослав Ліскович. Київ

P.S. Усе це вельми логічно і правильно. Тільки є речі, які, чомусь, ніяк не забуваються... Наприклад, коли влітку минулого року в Україні запроваджували ринок газу, то суспільство переконували, що внаслідок конкуренції, ціни на паливо знизяться. А насправді, як вчинили наші монополісти? Так, ми розуміємо – де газ, а де зброя. Але ж впроваджуватиме це буде той самий державний апарат, з тими же традиціями та інстинктами. Тож треба пильнувати. Ну, і самозахищатися, звісно, теж.