Інтернати та COVID-19: що змінили «карантинні канікули» у проблемних сім’ях
Кожну десяту дитину, яка повернулася з інтернату в сім'ю через карантин, у п’яти областях вдалось реінтегрувати у родини.
Про це свідчать результати спільного пілотного проєкту Мінсоцполітики, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Української мережі за права дитини, проведеного у п'яти областях, які були презентовані в Укрінформі.
“Основне наше завдання було посилити систему соціального захисту дітей та їх батьків в умовах COVID-19 та виявити причини інституціоналізації дітей, тобто чому діти потрапляють в інтернатні заклади... Були повернені (з інтернатів на час карантину - ред.) у 3 304 сім’ї діти, повернулося 4 360 дітей. 437 дітей нам вдалося зберегти в сім'ях. Це діти, які у вересні не повернулися назад до інтернатних закладів, це 10% від тієї кількості дітей, які були повернуті», - розповіла голова правління громадської спілки «Українська мережа за права дитини» Дар’я Касьянова.
Загалом, за її словами, з інтернатів до сімей на час карантину повернулося 143 дитини дошкільного віку, переважно у Дніпропетровській та Миколаївській областях, 3 527 дітей шкільного віку, 606 дітей - випускники 9-11 класів.
Згідно з дослідженням, найбільше дітей перебувало в інтернатному закладі протягом 2-5 років - 2 561 дитина, від 5 років і довше - 1156 дітей, до року - 570 дітей.
Як зазначила Касьянова, із розмов з дітьми та батьками стало відомо, що значна частина цих дітей вперше за кілька років опинилася вдома, хоча вони мали б повертатися додому принаймні на канікули.
Серед причин, чому батьки віддають дітей в інтернати, Касьянова назвала фізичне або психічне захворювання дитини - 36% сімей, підвищення рівня освіти дитини (як самі батьки оцінюють роль інтернату в освіті дитини) - 23%, неможливість створити умови для виховання дитини в сім'ї та в громаді - 20%, бідність, безробіття, відсутність житла - 19% сімей, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами - 1,5%, батьки не визначили жодної причини - 0,5%.
Також проблемами були відсутність якісних соціальних послуг та інклюзивної освіти у громадах, а також обмежений доступ до них, у тому числі через фізичну віддаленість.
Наприклад, за даними експерта, у багатьох громадах є труднощі з отриманням консультацій профільних спеціалістів (психологів, неврологів), немає шкільних автобусів і груп продовженого дня, денних центрів для дітей з інвалідністю, послуг раннього втручання та інших послуг для підтримки сімей.
Серйозним фактором є відсутність інклюзії у освітніх закладах, оскільки часто інклюзія у школах є тільки формальною та не забезпечує якісною освітою дітей з особливими освітніми потребами.
Під час моніторингу зафіксовані випадки булінгу з боку директорів шкіл, вчителів і батьків інших дітей щодо дітей з інвалідністю або дітей, що повернулися з інтернатів.
Також в ході проєкту було проаналізовано можливість дистанційного навчання для дітей, що повернулися з інтернатів додому через запровадження карантину.
Так, за словами Касьянової, 85% сімей мали можливість надати дитині індивідуальне місце навчання, 77% дітей мали комп'ютер, телефон або інший пристрій, який можна використовувати для онлайн-навчання, 13% дітей не мали ніяких можливостей для дистанційного навчання.
За даними дослідження, найвищий рівень готовності до співпраці у возз’єднанні родини виявили батьки у Харківській області (100 сімей – 19% від усіх по області, які брали участь у проєкті), найнижчий – у Волинській (37 сімей - 11%). При цьому у Харківській області найвищий рівень працевлаштованості батьків (67%), у Волинській області – найвища кількість батьків, які самі є випускниками інтернатних закладів (20%).
Проєкт почався в серпні 2020 року, коли дітей відправили з інтернатів у сім’ї на період карантину. Першочерговим завданням проєкту було оцінити умови проживання дітей у родинах, впевнитись у їхній захищеності та створити умови, щоб діти після карантину залишились зі своїми батьками і не поверталися в інтернати. Разом з тим проєкт допоміг дізнатися, чому діти потрапляють в інтернати та з’ясувати, що потрібно, аби дитина залишилась в сім’ї.
У рамках проєкту фахівці промоніторили близько 4 000 сімей із п'яти областей України – Волинської, Дніпропетровської, Миколаївської, Полтавської і Харківської.