Тетяна Лутай, завідуюча відділом епіднагляду та профілактики інфекційних захворювань Житомирського ОЛЦ

Житомирщина вже місяць перебуває у червоній зоні епіднебезпеки, і коли вийде з неї, невідомо.

За цей час в області вперше з початку пандемії зафіксували рекордний добовий приріст хворих на ковід, коли 17 березня виявили 1389 нових підтверджених випадків інфікування. Крім того, 22 березня померли 26 людей, що теж є невтішним рекордом для Житомирщини.

Чиновники стверджують, що ліжок у лікарнях, кисню та медикаментів зараз вистачає. Паралельно із цим вони експериментують із посиленням та послабленням карантинних обмежень.

Зокрема, на території області з 12 березня скасували рух громадського транспорту, але 23 березня регіональна комісія з питань ТЕБ та НС дозволила його відновити. У Житомирі рух транспорту взагалі не відміняли і не запроваджували спецперепусток, як це було минулої весни.

В обласному центрі, наприклад, з 22 березня всіх школярів перевели на дистанційне навчання, а з 5 квітня учням 1-4 класів дозволили повернутися за парти.

Попри заклики у соцмережах публічних людей отримати щеплення від ковід, які своїм прикладом мотивують тих, хто боїться або вагається, у деяких лікарнях області жоден медпрацівник досі не виявив бажання вакцинуватися. 

Чи довго нам терпіти обмеження, чому діти мають бути вдома, а не в школі, про офіційну й неофіційну статистику – в інтерв’ю Укрінформу розповідає завідуюча відділом епіднагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр» МОЗ України Тетяна Лутай. 

ХВОРИХ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ ЗА ОФІЦІЙНОЮ СТАТИСТИКОЮ

- Тетяно Олексіївно, які фактори, на вашу думку, спричинили різке зростання рівня захворюваності на COVID-19 у Житомирській області й потрапляння регіону до червоної зони?

- Для нас, епідеміологів, такий стрибок був прогнозованим, тому що епідпроцес під час інфекційних захворювань завжди має хвилеподібний характер. У жовтні-листопаді у нас також був різкий ріст захворюваності. Тоді ми були першими в Україні, в кого розпочався цей підйом, а потім долучилися інші регіони. В кінці грудня у нас ситуація вже дещо стабілізувалася. Майже однакова кількість нових хворих у розрізі тижнів була в січні.

Розумієте, високий стрибок – це те, що ми маємо у лікарнях, коли підвищується рівень госпіталізацій, стає більше звернень. У нашій країні поки що не ведеться статистика легких, середніх і важких форм, але за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка аналізує й моніторить дані всіх країн, 80% хворих мають  легкий перебіг інфекції, 15% – ускладнений і 5% – важкий. Маючи кількість важких хворих, які госпіталізовані, ми можемо порахувати, скільки ж інших людей хворіють у легкій формі й не звертаються до лікувальних закладів, не тестуються. Певна кількість легких форм, атипового перебігу захворювання або із незначними симптомами, на які люди не звертають уваги, є завжди. Такі люди виділяють збудник, він поширюється, і таким чином підтримується епідемічний процес. Наприклад, вважається, що при ковіді одна хвора людина, яка виділяє збудник у зовнішнє середовище, може заразити 3-4 людини, а деякі дослідження говорять про 7-8. Насправді, кількість хворих набагато більша, ніж оті статистичні дані, які ми всі бачимо.

Ми в грудні та січні постійно комунікували з лікувально-профілактичними закладами та органами влади на нарадах і говорили про те, що люди не достатньо обстежуються на ковід, а отже вони не діагностуються, не ізолюються, і таким чином поширюється інфекція. Після листопада, коли був підйом, імунітет у населення не створився, бо не всі ще перехворіли, і в нас не було вакцинації, тобто ми не мали ні природного, ні штучного імунітету. То яким чином ми б не захворіли? Інфекція нова, вона швидко поширюється, бо є декілька шляхів її передачі й проти збудника немає специфічного лікування. Ось з’явилася специфічна профілактика – вакцинація, але в нас вона поки що відіграє роль індивідуального захисту тих осіб, які прищеплюються, а про колективний імунітет ми зараз не говоримо.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І ЛЕТАЛЬНІСТЬ «ПОМОЛОДШАЛИ»

- Фахівці стверджують, що в Україні зараз третя хвиля коронавірусу. А яка ситуація на Житомирщині – ми вже досягли піку за кількістю хворих чи він ще попереду?

- Взагалі ці хвилі й піки є постійно. Я не можу сказати, скільки ще людей можуть захворіти. Ми одна з перших країн, яка розробила тест-системи для імуноферментного аналізу (ІФА), які дозволяють виявляти осіб у гострій стадії (захворювання – авт.) і тих, у кого імунна система вже раніше зустрічалася з інфекцією. У нас немає таких досліджень, які б змоделювали нам імунну структуру населення області. Можу лише сказати, що в нас багато медичних працівників тестуються, то серед них є великий відсоток тих, хто вже перехворів. Зараз тривають дослідження щодо того, як довго тримається імунітет. Чи буде ще пік, мабуть, покаже життя.

Взагалі при таких інфекціях ми або перехворіємо, або щепимося, або розтягнемо все у часі. Я за будь-які обмежувальні заходи в умовах, коли ще немає специфічної профілактики і колективного імунітету, бо вони завжди даватимуть позитивний ефект. Обмежувальні заходи потрібні для того, щоб дочекатися вакцини і підвищити спроможність лікувальної мережі надавати медичну допомогу.

Я не можу порахувати, скільки країна чи підприємці втратили під час обмежувальних заходів. Завжди при будь-яких респіраторних вірусних інфекціях, до яких відноситься й ковід, рушійною силою є діти. Саме вони мають перебувати вдома, бо в нас при грипі та ГРВІ щороку орієнтовно 75% хворих – це діти. Виявилося, що діти чомусь переносять ковід у легкій формі. У нас захворіли всього 4% від усіх виявлених дітей. Вони легко переносять хворобу, але поширюють її вдома саме на батьків, дідусів і бабусь, які мають хронічні захворювання. Я розумію, що дітям потрібні живе спілкування і навчання, але як епідеміолог я озвучила ті речі, які, мабуть, багатьом не сподобаються.

- Міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив, що британський штам коронавірусу є вже по всій території України. А в нашій країні може бути якийсь свій штам вірусу?

- Ковід постійно мутує, і тих змін послідовності генетичного коду вірусу вже, мабуть, більше 20. Справа в тому, що в Україні не проводиться дослідження вірусів на молекулярно-генетичному рівні, у нас немає таких лабораторій, тому ми не можемо відслідкувати будь-які зміни. Ми лише проводимо ПЛР-тест, що підтверджує наявність збудника, а які там частинки, чи вони змінилися – він не спроможний виявити. Молекулярно-генетичні дослідження проводить ВООЗ, що має свої лабораторії у всьому світі. Якби наша країна активно працювала в цьому напрямку, ми б теж бачили зміни і казали, що в нас виявлений якийсь змінений вірус.

- Кожен новий штам буде агресивнішим і небезпечнішим за попередні?

- Вірус ще не вивчений, і ми не знаємо, яким чином він буде себе поводити в популяції. Побачимо, чи він буде більш агресивнішим. Можу сказати, що у нас в області “помолодшали” захворюваність і летальність. Наприклад, якщо говорити про цифри, то у віковій категорії 0-9 років захворіло 1,7%, 10-19 років – 3,8%, 20-29 років – 9,4%, 30-39 років – 16,6%, 40-49 років – 19,4%, 50-59 років – 22,4%, 60-69 років – 17,2%, 70-79 років – 7%, 80-89 років – 2,4%, старші 90 років – 0,2%. Виходить, що у нас найбільш вразливі вікові категорії 40-49 і 50-59 років. Якщо говорити про летальність, то серед старших 70 років вона – аж 50%. Звісно, помирають частіше ті, хто мають супутні захворювання.

В УКРАЇНІ НЕ ІСНУЄ СТАТИСТИКИ ЩОДО ПОВТОРНИХ ІНФІКУВАНЬ COVID-19

- У нас в області періодично змінюється територія спалахів коронавірусу. Зараз найбільше хворіють у Бердичівському і Новоград-Волинському районах, а восени було багато хворих, наприклад, у Любарській громаді. Чи існують якісь особливості розповсюдження вірусу в межах одного регіону?

- Це потрібно конкретно розбиратися у кожному населеному пункті. Із самого початку вартувало відстежувати всі контакти, коли поширення було незначним. У Бердичеві, як зараз пам’ятаю, минулої весни хворіли виключно медичні працівники і ті, хто зверталися за медичною допомогою, бо всі інші дотримувалися правил карантину. Зараз карантинних вимог не дотримуються ні на окремих територіях, ні на підприємствах чи організаціях. От у Любарській громаді показник захворюваності восени перевищував середньообласний, але за березень він доволі низький. Тобто вони тоді перехворіли, а в Бердичеві почали хворіти зараз.

- А чи можливо таке, що грип у цьому епідсезоні маскувався під COVID-19, а  COVID-19 міг видатися комусь грипом?

- Справа в тім, що при грипі теж була циклічність. Наприклад, три роки все спокійно, а на четвертий-п’ятий – пішов стрибок. Важко сказати, як він маскувався, як почувалися ковід і грип в одному організмі, який вірус буде превалювати. Ковід також є респіраторно-вірусною інфекцією. Ми розуміємо, що є відмінності грипу від ковіду. При грипі – сьогодні заразився, а завтра захворів, а при ковіді – інкубаційний період може бути до 14 днів і симптоми наростають поступово. Ми про ковід як нічого не знали, так і не знаємо. За нашими стандартами всіх, у кого є катаральні прояви (закладеність носа, біль у горлі, сухий або з мокротинням кашель – авт.), а люди думають, що це грип, ми маємо обстежувати на ковід. За наслідками ковід важчий, ніж грип, треба більше медичних зусиль для його лікування.

- На одному із онлайн-брифінгів в облдержадміністрації повідомили, що на Житомирщині вже є поодинокі випадки, коли люди втретє інфікуються коронавірусом. Чому так трапляється?

- В Україні й нашій області не існує окремої статистики щодо повторних інфікувань. У нас взагалі немає такого поняття у наказах, а медики у всьому світі визначилися: якщо через 2-3 місяці знову з’являється захворювання, то воно повторне. Ми поки інтервалів між повторним захворюванням не знаємо. На все це може впливати якість діагностики, людина, можливо, повністю не одужала, може бути постковідний синдром, який триває до 6 місяців і при ньому періодично симптоми наче знову повторюються. Можливо, це персистенція вірусу (тривале збереження збудника в організмі - ред.) – він не виділяється у зовнішнє середовище, але залишився в організмі. Може бути й так, наприклад, що сьогодні людина заразилася незначною дозою, а через кілька місяців підхопила таку велику, що захворіла у більш важкій формі. Питання щодо повторного зараження до кінця не вивчене.

КОРОНАВІРУС ІЗ НАМИ ЩЕ НАДОВГО

- Ви вже вакцинувалися?

- Ще ні, але планую. Я не належу до пріоритетних груп, але я перехворіла. Ми всі маємо зрозуміти, що механізм дії вакцини вже доведений і кращого виходу, ніж вакцинація, немає. Вона потрібна обов’язково. Зрозуміло, що вакцина буде постійно вдосконалюватися, і так відбувається завжди. Без вакцинації нас може чекати постійне захворювання або постійні локдауни. Повторю, що вакцинацією ми зараз даємо індивідуальний захист кожному, а він не колективний. Колективний – це коли ми роками вакцинуємося від кору. А потім у нас прогалина 10 років – і 3 роки поспіль найбільший спалах у Європі.

Це означає, що був колективний імунітет, створений вакцинацією, але через прогалини у вакцинації постійно накопичувалися неімунні особи, і вони дали такий спалах.

- Які ваші прогнози  щодо епідситуації на Житомирщині хоча б до кінця весни?

- Ми ще досконало не знаємо ковід. Епідсезон грипу та ГРВІ закінчується у травні. Можливо, потім і в ковіду буде вимальовуватися сезонність і він стане сезонним захворюванням.

Оскільки поки що імунітету немає, то його поширення буде і влітку, але не в таких великих цифрах. Я вважаю, що на початку червня, може, і спаде хвиля. Все-таки нам потрібно привчитися у своєму житті до таких елементарних засобів захисту, як дистанція, маска, обробка і миття рук. Ці заходи мають бути  для кожного особисто, а ще – в кожному колективі, школі та садочку, в усіх приміщеннях. Якщо будемо дотримуватися цих правил, тоді й хвороба буде менше поширюватися. Нам потрібно вже навчитися жити з ковідом, бо він так швидко нікуди не піде.

Ірина Чириця, Житомир

Фото надала Тетяна Лутай