20 травня. Пам’ятні дати

Сьогодні, у третій четвер травня, українці вже традиційно святкують День вишиванки, а у світі відзначається Всесвітній день бджіл.

День вишиванки не є офіційним, але відзначають його не тільки в Україні, але й за її межами – українці та всі прихильні до нас та до нашої культури люди.

Акція бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці. Можна сказати, що свято існувало й відзначалося у вузькому колі, але у 2014 році воно вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського студентства, але й за межі самої України.

Українська вишиванка, нарівні з українською писанкою є одним із яскравих символів української культури. До того ж, одягаючи вишиту сорочку, демонструєш не тільки її красу й унікальність, але й засвідчуєш свою приналежність до віковічної української культурної традиції.

Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції наполягають на тому, аби День вишиванки припадав саме на будень, а не на вихідний, наголошуючи, що вишиванка – органічна складова життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.

Сьогодні ж, за ініціативою ООН, відзначається Всесвітній день бджіл. Рішення про відзначення цього Дня було прийнято ГА ООН 20 грудня 2017 року. Ініціатором виступила Словенія, яка і запропонувала, щоб цей день відзначався в травні, коли медоносні бджоли в Північній півкулі є найбільш активними, а потреба в запиленні є найвищою. Окрім того, 20 травня 1734 року народився словенський бджоляр, засновник сучасного бджільництва Антон Янша. Мета Дня - підвищити обізнаність про важливість бджіл та інших опилювачів і допомогти вжити заходів для забезпечення виживання бджіл на благо всього людства. В Україні бджільництво було відоме з давніх давен, щоправда, звичних вуликів тоді не було й за медом доводилося лазити на дерева. Звали таких збирачів меду бортниками. Найбільше бортництвом славились Чернігівщина й Полтавщина. Мед уживали не тільки як цінний харчовий продукт, але і як обрядову страву. Медом і воском сплачували данину. У великій кількості вони йшли на експорт у близькі й віддалені країни – Візантію, Італію, Францію, німецькі землі, через Каспій – аж до країн Сходу. Літописні джерела зберегли відомості, що в 945 році княгиня Ольга при обміні дарунками з візантійським імператором Костянтином отримала від нього золото, срібло, дорогоцінний посуд, а йому дарувала віск, мед, а також челядь. Й нині наша країна належить до країн-лідерів з виробництва меду. У 2020 році, за даними Державної служби статистики, з України було експортовано 80,8 тис. тонн меду. Найбільшими ринками збуту українського меду в минулому році стали Польща - 26%, Німеччина - 18,8% і США - 9,7%.

Події дня:

60 років тому (1961) постановою Ради Міністрів УРСР була заснована Республіканська премія імені Т.Г. Шевченка (з квітня 1969 – Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка; з червня 2000 – Національна премія України імені Тараса Шевченка). Нині Шевченківська премія - державна нагорода України, найвища найпрестижніша в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Першими лауреатами Премії стали Павло Тичина, Олесь Гончар і Платон Майборода. За роки існування Шевченківської премії (упродовж 1962-2021 рр.) її лауреатами стали 673 особи і 8 колективів. Оголошення лауреатів премії відбувається 9 березня, у день народження Тараса Шевченка, а от нагородження – у день заснування премії 20 травня.

Ювілеї дня:

177 років від дня народження Миколи Мурашка (1844–1909), українського живописця і педагога, засновника Рисувальної школи в Києві, яка відіграла важливу роль у розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти України. Народився майбутній художник на Сумщині. Його батько й дядько були іконостасними майстрами. Як пізніше згадував сам художник, «народившись у сім’ї іконостасного майстра, я перебував серед маси оригіналів («кунштів», як називали їх у цьому середовищі), що правили за взірці під час написання ікон. Ці куншти збуджували в мені невситимий інтерес і бажання якщо не творити так само, то хоча б зрисовувати». Після навчання в Петербурзькій академії мистецтв (повний курс навчання так і не був завершений через важку хворобу) Микола Мурашко повернувся на батьківщину. Працював вчителем малювання в Першій київській гімназії, реальному училищі і, зрештою, – здійснення мрії всього життя – заснування власної рисувальної школи, яка проіснувала майже 25 років. Школу тривалий час підтримував меценат-мільйонер Іван Терещенко. Серед її випускників були такі відомі художники як Микола Пимоненко, Михайло Жук, Фотій Красицький, Григорій Дядченко, Казимир Малевич, Сергій Костенко.

140 років від дня народження Владислава Сікорського (1881-1943), політичного і державного діяча Польщі. Прем’єр-міністр і військовий міністр Польщі (1922–1923), прем’єр-міністр польського емігрантського уряду (1939–1943), генерал. Владислав Сікорський – надзвичайно цікава постать у польському політикумі. Одвічний суперник і опонент Юзафа Пілсудського. Їхнє протистояння почалося ще під час Першої світової війни – Сікорський був прихильником створення польських збройних сил при Австро-Угорщині, тоді як Юзеф Пілсудський наполягав на переорієнтації на Антанту з її більшими шансами на перемогу у війні. Сікорський командував дивізіями й арміями в українсько-польській (1918–1919) і польсько-радянській (1920) війнах. 16 грудня 1922 року очолив польський уряд. Йому вдалося стабілізувати внутрішню ситуацію, а також здобути визнання Заходом східних кордонів Польщі. Втім, наступного року змушений був піти у відставку – не впорався з гіперінфляцією. Згодом обіймав військові посади, зокрема, був командувачем 6-го військового округу у Львові. Після травневого перевороту 1926 року, коли до влади прийшов Пілсудський, його усунули, навіть, і з цієї посади. У 1939 році генерал перебирається до Франції. З початком Другої світової війни одразу ж розпочинає організацію польських дивізій і стає прем’єр-міністром уряду Польщі в екзилі, а згодом і головним командувачем Польських збройних сил в еміграції. Після поразки Франції (червень 1940 року) уряд Сікорського переїхав до Лондона. 30 липня 1941 року Сікорський підписав договір з СРСР про відновлення дипломатичних відносин, намагаючись віднайти золоту середину у відносинах зі Сталіним. Але 13 квітня 1943 німці оголосили про віднайдені в Катинському лісі останки 4 тисяч убитих польських офіцерів. Більшовики все заперечували, звертаючи вчинене злодіяння на нацистів. Сікорський вимагав створення комісії Міжнародного Червоного Хреста та розриву дипломатичних відносин між Британією і СРСР. Москва звинуватила його у співпраці з німцями і 26 квітня 1943 року розірвала дипломатичні відносини з польським еміграційним урядом. Міжнародне співтовариство відмовчувалося, час від часу висловлюючи «велике занепокоєння». Владислав Сікорський загинув у авіакатастрофі. Літак з генералом, який вилетів з Гібралтару на Лондон, упав у Середземне море 4 липня 1943 року, через 16 секунд після старту. Разом з Сікорським в літаку перебували: його донька, шеф його штабу генерал Тадеуш Клімецький, два депутати Британського парламенту та члени екіпажу. Багато хто з істориків і досі вважає, що смерть Владислава Сікорського над Атлантикою не була випадковою – надто незручною політичною постаттю він був і для Лондона, і для Берліна, і для Москви. Останки генерала були перепоховані в Польщі в 1993 році, у 2008 році була здійснена їхня повторна ексгумація, втім, судово-медичні експерти жодних слідів насильницької смерті не виявили. Як відомо, щоби позбутися клопотів ведення перемовин з польським урядом в екзилі, Сталін створив у Москві прокомуністичний польський уряд, що в липні 1944 року перебрався до визволеного радянськими військами Любліна. Цей уряд погодився на польсько-радянський кордон по Західному Бугу, виселення поляків з Галичини та Волині, встановлення в Польщі комуністичного режиму, який проіснував до 1989 року.

99 років від дня народження Івана Чендея (1922–2005), українського письменника, класика закарпатської літератури, кіносценариста. У 1994 році був удостоєний Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка за книгу «Калина під снігом»; лауреат Республіканської премії ім. А. Головка (1987). Автор багатьох книжок оповідань, нарисів, повістей, кіносценарію художнього фільму «Тіні забутих предків» (1964, у співавторстві з Параджановим), ряду сценаріїв науково-популярних стрічок. Народився Іван Чендей у селищі міського типу Дубове на Тячівщині. Першим літературним учителем була народна творчість – казки, легенди, пісні-коломийки. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля. На час визволення Закарпаття від німців (1944), Іван Чендей був учасником літературного збірника хустських гімназистів. У 1945 році почав працювати в обласній газеті «Закарпатська правда». Згодом Іван Чендей закінчив Ужгородський університет, Вищі літературні курси в Москві. За радянської влади впродовж багатьох років був в опалі, твори письменника не друкували.

Сьогодні день народження святкує Шер (Шерилін Лап’єр Саркисян; 1946), популярна американська кіноактриса, співачка, авторка пісень. Знімалась у фільмах «Сілквуд», «Маска» (приз МКФ у Канні, 1985), «Сновида» (премії «Оскар», 1988; «Давид ді Донателло», 1988; «Золотий глобус», 1988), «Іствікські відьми», «Чай з Муссоліні». Володарка премій «Греммі» та «Еммі» за музичну діяльність.