Сергій Комісаренко, директор Інституту біохімії ім. Палладіна НАН України

- У світі постійно намагаються зробити щось, що стане запобіжником епідеміям чи пандеміям. Але передбачити це вкрай складно. Тому, що весь час з’являються нові патогени. Приблизно кожні вісім-дев’ять місяців з’являється новий патоген. Крім того, патогени можуть повертатися. Наприклад, в Україні досить давно не було дифтерії, але велика ймовірність, що вона повернеться.

- Чому?

- Бо через антивакцинальні пропагандистські кампанії – у нас маса людей не вакцинована проти дифтерії. Тому передбачити такі реемерджентні (reemergency – повторні сплески екстрених ситуацій - ред.) ситуації важко. Але саме коронавірусне захворювання прогнозували. І Білл Гейтс, між іншим, у 2015-му році виступав і сказав, що треба готуватися до нових пандемій. Нагадаю, що він брав участь у фінансуванні цього інституту в Ухані. Тоді йому почали закидати, що він розробляє біологічну зброю. Абсолютний абсурд. Справа в тім, що інститут в Ухані існував, але він був слабенький. Нагадаю, що у Китаї з 2002-го до 2004-го року відбувся спалах першого захворювання коронавірусу. Тоді його назвали просто SARS, а тепер ми його називаємо вже SARS-CoV-1. Сплеск подолали за рахунок протиепідемічних заходів, але він встиг потрапити в Сполучені Штати і Канаду. Той вірус був не такий агресивний, як цей, але на відміну від нинішнього SARS-CoV-2 – був значно більш летальний. У нього летальність була одинадцять відсотків, а у цього – приблизно півтора відсотка. Світ саме тоді зрозумів, що коронавіруси можуть бути вкрай великою небезпекою, й окремі держави почали фінансувати оцей інститут в Ухані.

Там почали збирати штами коронавірусів і вивчати їх. В ході досліджень зробили геном кажанів і геном вірусу і виявилося, що кажани є носіями цих коронавірусів біля 65 мільйонів років. Не слабо, чи не так? Отже 65 мільйонів років віруси живуть у цих кажанів, розмножуються, відбуваються абсолютно різні його мутації, які можуть заражати інших тварин. Виявляється, що кажани, другі за чисельністю тварини в світі, можуть заражати і людей – прямо, або ж через посередників-тварин. Наприклад, зараз відомо сім коронавірусів, які можуть викликати захворювання у людей, чотири викликають у нас сезонні респіраторні захворювання, які не є небезпечними. Але є три, які є вкрай небезпечні. Є згадуваний SARS-CoV-1, потім є середньосхідний. Спалах його був на Середньому Сході – біля Саудівської Аравії й у Саудівській Аравії – у 2012-2014 роках. Летальність його була 34 відсотки, тобто третина людей, яка інфікувалася, померли. Уявляєте, що було б зараз із цим захворюванням COVID-19, якби була така летальність? І власне, нинішній вірус SARS-CoV-2.

Всесвітня організація охорони здоров’я разом з ООН намагається створити якийсь механізм боротьби з наступними пандеміями. У світі зараз бурхливий розвиток медико-біологічних наук. Ми знаємо, як шифрувати і розшифровувати геном, як вносити в геном цілеспрямовані зміни, тобто розвиваємо так зване редагування геному й багато інших речей. Ми можемо зараз міняти метаболічні шляхи та інше. І зрозуміло, що є намагання, щоб ці медико-біологічні науки працювали проти майбутніх епідемій чи пандемій. Але для цього потрібні відповідні фінанси. Вже зараз 60 відсотків усього фінансування на науку йдуть на медико-біологічні напрями. У нас виділяються мізерні гроші на це, навіть при цих коронавірусних захворюваннях. ВООЗ планує розробити стратегію боротьби з майбутніми пандеміями. Цікаво, що світ готується до нових епідемій, зокрема коронавірусу. Але, повертаючись до Уханя: інститут фінансували і Сполучені Штати, й фонд Білла і Мелінди Гейтс, устаткування давала Франція, допомагала Австралія. Тобто, світ вкладав.

- Чому їм?

- Тому що в Китаї – велика кількість кажанів, саме там виникали ці захворювання. Там виникав, напевно, пташиний грип, там виник ще один з дуже небезпечних вірусів грипу. Тож намагалися, але бачите – не встигли. Більше того, розбігся SARS-CoV-2 по світу, не вдалося його вгамувати.

- Ви розбили найпоширенішу теорію змови про те, що Китай спеціально створив цей вірус.

- Теорія змови виглядала абсолютним абсурдом. Що не виглядає абсурдом, але поки що це не прийнято за офіційну точку зору – що, можливо, цей вірус "утік" з цього інституту. Теоретично це можливо. Відомо, що навіть у найкращих лабораторіях світу були випадки, коли “тікали патогени”. От я розповідав, наприклад, у Великій Британії "втік" вірус ящура. Були дощі страшенні, піднялася вода і затопила каналізацію – і "втік" вірус ящура. І навколо лабораторії стався спалах вірусу ящура. Був випадок, коли вірус віспи "втік", хоча вірус віспи зберігається в дуже суворих умовах. Віспа – єдиний патоген людини, який вдалося зрештою знищити в навколишньому середовищі.

- Чи важливо знати походження цього вірусу, щоб швидше зробити вакцину чи винайти ліки?

- Практично – ні. Ці знання не впливають на винайдення ліків. Тобто, де він з’явився і як він "утік" – це дуже цікаво з наукової точки зору. Це цікаво з тим, щоб відстежувати нові віруси. Але зараз для боротьби з вірусом це не має вирішального значення.

- Тепер давайте про вакцини поговоримо. Згадаємо їх та про принцип дії.

- Як правило, у вакцині мішенню для боротьби з патогеном є протеїни чи складові частини протеїнів, які є на поверхні вірусу. На поверхні тому, що це перше, що розпізнається імунною системою. І в коронавірусі є чотири протеїни на поверхні, але головний протеїн – це так званий шипоподібний S-протеїн, який бере участь у зв’язуванні з відповідними йому рецепторами на поверхні клітин людини. І тому практично всі вакцини, які зараз існують у світі, які прийняті, вони всі спрямовані проти цього S-протеїну. Вони можуть бути власне протеїновими. Для цього S-протеїн накопичують і використовують як вакцину. Це перші – протеїнові, або субодиничні вакцини.

Далі. Існують вакцини на основі нуклеїнових кислот, які кодують цей S-протеїн. Це можуть бути ДНК-ові та мРНК-ові. ДНК-ові – це Астра-Зенека, це Джонсон і Джонсон, це Гамалія, Супутник-5 і ще інші. Їх ще називають векторними, тому що ДНК, яка кодує S-протеїн, переноситься вектором – як правило, нешкідливим аденовірусом. Зараз стали добре відомими вакцини на основі матричної рибонуклеїнової кислоти – мРНК, яка також кодує S-протеїн. Ця вакцина містить ланцюг матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК), упакований у ліпідну (жирову) нанокапсулу. З них найбільш відомі – це Модерна і Пфайзер, розроблений німецькою компанією Біоінтек.

Далі існують вакцини, які складаються із самого патогену (коронавірусу), який інактивований. Виробник – китайська компанія «Сіновак», вакцина «Коронавак», яка є у нас в Україні.

- А про українські вакцини... Наскільки я розумію, ми розробляємо дві білкових вакцини і одну м-РНК-ову.

- Давайте поговоримо, хто їх розробляє. Вакцинами у Національній академії наук займаються два інститути. Інститут біохімії імені О.В.Палладіна займається протеїновою субодиничною вакциною, яка складається із S-протеїну, його частин та, додатково, із дифтерійного анатоксину і Н-протеїну нуклеокапсиду вірусу. Головною мішенню вакцини є рецепторзв’язувальний домен (RBD), тобто та частина S-протеїну, яка розпізнає клітини людини і яка зв’язується з ними. І, спрощено кажучи, якщо будуть, наприклад, антитіла чи ліки, які будуть “прикривати” цю ділянку, то такий вірус не буде взаємодіяти з клітинами людини. Ми робимо такі конструкції в бактеріях, які синтезують цей білок, і зараз робимо в клітинах тварин. Це як правило пухлинні трансформовані клітини. Але до S-протеїну і його частин у вакцині ми додаємо ще й Н-протеїн, який додатково до індукції антитіл має активувати і лімфоцити.

- Ви фактично вже маєте протовакцину або клінічний зразок вакцини білкової?

- Ми маємо прототип вакцини, але ми його зараз вдосконалюємо з тим, щоб зрештою зробити вакцину. Ну сподіваємося, що до кінця року в нас буде завершений зразок вакцини, готовий до клінічного випробування. В Інституті біології клітин у Львові розробляють подібну, теж субодиничну вакцину, але тільки проти S-протеїну, який синтезується в дріжджах. Цей інститут добре відомий своїми роботами з дріжджами. І вони в дріжджі вставляють інформацію, яка кодує S-протеїн.

- Я читаю обговорення форуму під статтями про це: там пишуть, що вакцина, яка робиться з допомогою гуманізованих дріжджів, буде лікувати хіба ковід у дріжджах.

- Ну, це був чийсь жарт. Зрозуміло, що вони будуть синтезувати протеїн вірусу в дріжджах. Я думаю, що проблема буде у тому, як перевірити – чи будуть синтезовані для вакцини протеїни викликати імунну відповідь проти вірусу спочатку в експериментальних тварин, а потім – у людей. Для того, щоб перевірити, чи ця вакцина працює, роблять модель взаємодії вірусу з клітинами, які мають рецептори до вірусу. Це можуть бути тварини, які мають такі рецептори до вірусу (рецептори звуться ангіотензин-конвертувальний ензим-2, або АСЕ2), або культури клітин тварин чи людини – знову-таки, що мають АCЕ2. На таких клітинах із АСЕ2 вірус може жити і розмножуватися. Для випробування береться культура клітин, їх інфікують вірусом, котрий на них розмножується. Щось подібне на те, що відбувається, наприклад, у легенях хворих. Але як перевірити – чи працюють ліки або антитіла проти вірусу? Беруть ліки – і додають до зараженої вірусом культури клітин, або до інфікованих тварин, та стежать – чи буде там рости вірус, чи не буде, або чи стає краще тварині, чи ні. Якщо вірус ці ліки не любить, то його розмноження гальмується і він зникає, або інфікована тварина видужує. Добре. Знайдено, що такі-то ліки мають противірусну дію, і таких ліків виявлено вже досить багато, але, на жаль, вони виявляють противірусну дію в культурах клітин, а в організмах тварин і, особливо, в клінічних випробуваннях на людях – поки що не знайдено ефективних ліків. Цей приклад я навів для випробування ліків. Аналогічно проводиться і випробування вакцин, уведення яких тваринам повинне їх захищати від наступної вірусної інфекції.

- А у Львові ще не мають спеціальних мишей?

- Це львівська історія про спеціальних мишей. Справа не в мишах, а у вірусі. В Україні зараз немає лабораторії, яка б мала право працювати із культурою саме цього коронавірусу. А замість спеціальних мишей, які мають АСЕ2-рецептор, є інші тварини, які чутливі до вірусу, – наприклад, тхори чи норки. Вони реагують на вірус подібно, тільки тхори значно дешевші й не такі дорогі, як норки. Тхора можна заразити цим вірусом – і вірус буде вбивати цих тварин. А якщо вакцина є ефективною, то вакциновані досліджуваною вакциною тварини мають видужати. Тобто за таких досліджень вам потрібно мати модель захворювання: і на цій моделі ви можете випробовувати нові вакцини, антитіла, ліки – чи вони ефективні проти вірусу. У нас із вірусом працювати заборонено. Тобто ви можете зробити вакцину, але випробувати її до кінця ви не зможете, щоб перевірити – чи вакцина захищатиме цих тварин.

- Ок. А яка особливість вакцини у вашому інституті?

- У нашому інституті Палладіна ми зробили модель, яка, зрештою, дозволяє скерувати випробовування по-іншому. Як я вам сказав, на поверхні вірусу є чотири протеїни. Один із цих протеїнів – S-протеїн – відповідає за зв’язування вірусу з клітинами людини. У структурі S-протеїну є ділянка із 223 амінокислотних залишків (амінокислоти 319-541), яка компліментарна (така, що підходить) АСЕ2-рецептору клітини людини. Я вже згадував про неї – про рецепторзв’язувальний домен (RBD). Ми синтезували RBD і приєднали до нього фарбу – зелений флуоресцентний протеїн (EGFP). Тепер замість вірусу, якого у нас немає і з яким ми не працюємо, ми отримали абсолютно безпечну флуоресцентну конструкцію RBD-EGFP і використовуємо її в модельних дослідженнях по зв’язуванню із клітинами тварин чи людини, які мають АСЕ2-рецептори. Тобто ми створили в нашому інституті модель, яка дозволяє нам випробовувати вакцини, антитіла чи ліки з тим, чи будуть вони захищати від зв’язування із вірусом. Ну, скажімо, чи будуть вони мати противірусний ефект.

- А що далі? Який час потрібен, щоб оце запрацювало?

- Я не знаю, чи це взагалі когось хвилює, чи ні, крім засобів масової інформації.

У нас почалося поширення вірусу фактично з березня минулого року. І було зрозуміло, що буде спалах. Бо вже було в Китаї, потім – в Італії, Франції, Великобританії, інших країнах. Національна Академія наук є головною науковою установою нашої країни, яка займається фундаментальними дослідженнями, зокрема у царині медико-біологічних наук. Але ніхто не звертався, щоб ми займалися виробництвом вакцин. Це була наша ініціатива, і ми – два інститути, наш і львівський – подали на конкурс Національного фонду досліджень. Подали пропозиції й отримали кошти. Але ці кошти мінімальні як на створення вакцини. Створення, випробування і впровадження виробництва вакцини коштує приблизно 2-3 мільярди доларів.

- Це розробка з клінічними випробуваннями?

- Я думаю, з першою-другою фазою клінічних випробувань. Третя фаза – додаткові кошти. Є опубліковані наукові статті, які описують – скільки потрібно коштів. Але візьміть до уваги, що, як правило, створенням вакцин займаються установи, які мають відповідний досвід роботи. От, наприклад, той самий Інститут інфекційних захворювань і алергії в Сполучених Штатах, який разом із компанією Модерна зробив вакцину «Модерна». Він мав досвід створення інших вакцини, і Модерна (мається на увазі сама кампанія) працювала над іншими вакцинами. Біоінтек у ФРН, який створив вакцину разом із Пфайзер, займався розробкою вакцин проти злоякісного росту. Тобто це потужні наукові установи, які вже мали досить великий інтелектуальний потенціал, досвід, багато вчених, чудове устаткування, реагенти тощо. Астра-Зенека (йдеться про назву компанії-розробника однойменної вакцини – ред.) впровадила вакцину, розроблену Інститутом імені Дженнера в Оксфордському Університеті. У Франції вакцинами займається компанія Санофі, яка колись купила виробництво вакцин у Інституту Пастера в Парижі, де я працював у 1974-75-х роках, і я був на відкритті цього підприємства по виробництву вакцин, яке вже тоді вражало своїм високим технологічним рівнем. Саме із такими велетнями нам доводиться зараз конкурувати за умов мізерного фінансування нашої вітчизняної науки і за відсутності сучасного наукового устаткування, на яке ми вже багато років як не отримували коштів. А ми працюємо, не маючи практичного досвіду створення вакцин, тільки маючи теоретичні знання. Ми, зокрема, займаємося і вакциною проти дифтерії. Але знову таки, нам ніхто її не замовляв. І так само нам ніхто не замовляв вакцину проти цього коронавірусу. Це була наша ініціатива, ми пішли на неї, отримали певні кошти, явно недостатні, щоб купити нове устаткування, яке потрібне для того, щоб вивчати вірус, його структуру, функціювання та синтезувати його складові.

ТАЇЛАНД ПІСЛЯ ПЕРШОГО СПАЛАХУ КОВІДУ КУПИВ АМЕРИКАНСЬКОГО ВЧЕНОГО І ВЖЕ САМ РОЗРОБИВ ВАКЦИНУ, ЯКУ НАВІТЬ ДО КИТАЮ ІМПОРТУЄ

- Україна пережила дуже принизливий досвід нестачі вакцини. Нам відмовляли, у нас не було грошей на попередні проплати. Зараз справа піде на краще, вакцина подешевшає, ми будемо купувати. І для бюджету, напевно, буде дешевше закрити питання, імпортувавши вакцину. Але є сенс розпочинати щось своє так, щоб ми не стояли із простягнутою рукою, коли тисячі людей задихаються?

- Я дам відповідь прикладом. Є приклад Таїланду. Таїланд уже не така й відстала країна в науках, між іншим. Я колись читав там лекцію в спеціалізованому інституті, який займається саме медико-біологічними проблемами, і познайомився із тайськими вченими. Розповідали, що після спалаху якогось небезпечного інфекційного захворювання Таїланд став у чергу на отримання вакцини. Й отримав її одним із останніх. Значить, багато людей захворіло, і були люди, які померли. І тому вони, коли почався цей SARS-CoV-2, що вони зробили?

- Що?

- Вони уклали контракт з відомим американським вченим Вайсманом, який був одним із піонерів створення м-РНК-ової вакцини, з Філадельфійського університету. Він приїхав до Таїланду зі своїми співробітниками – й американці навчили місцевих вчених виробництву вакцин. Тайці купили мізки. Знаєте, краще не дарувати рибу, а навчити, як її ловити. Їх навчили, як ловити цю рибу – і вони зараз зробили вакцину. Вони зробили лабораторію зі створення вакцин, оснастили її устаткуванням і реагентами, тобто – виділили великі кошти.. і зараз Таїланд зробив М-РНК-ову вакцину і, здається, доброї якості, якою вони зараз забезпечують своє населення і продають сусіднім країнам, навіть Китаю продають.

Це відповідь на ваше питання. Воно навіть ширше, оскільки ви запитали – чому? Тому що ми не знаємо, що буде з коронавірусом. Він може стати більш патогенним, що буде дуже погано, він може перетворитися в сезонне захворювання. Ми не знаємо, як довго буде триматися імунітет проти коронавірусу. Добрі новини – що вакцина викликає більш потужний імунітет, аніж перенесене захворювання. І добрі новини, що, напевно, цей імунітет буде все-таки не три-чотири місяці, а рік, а може й більше, а може два, а може й три. І зараз знайшли людей, які хворіли у 2002 році. У них і досі зберігається імунітет проти того першого SARS. Тобто є випадки, коли імунітет (напевне, клітинний) зберігається навіть 17-18 років. Але все одно, якщо ми навчимося правильно робити вакцини, це будуть вакцини, можливо, проти інших патогенів. От вам відповідь на ваше запитання – чи потрібно це робити, чи ні.

- Якщо робити резюме того, що існує з вакцинами... Є ваші дві розробки – львівська і київська. Який ще проєкт виглядає реальним?

- Є проєкт для виробництва ще однієї вакцини в рамках співробітництва між Національною академією наук та ІНДАР-ом. ІНДАР – велика компанія, яка виробляє інсулін і для України, і для закордону. І ми плануємо зробити вже не протеїнову, а мРНК-ову вакцину – те, що роблять Пфайзер і Модерна.

- Оптимістично?

- Побачимо. Це стратегічне завдання, тому що поширюється і на варіанти мутантів коронавірусу, і на, можливо, інші патогени.

- Ну, ми може будемо мати цілих дві вакцини – білкову й мРНК-ову?

- Може бути дві вакцини. У мене вчора в Інституті біохімії був Посол Узбекистану. Вони зараз дуже опікуються проблемами біобезпеки, приділяють значно більше уваги розвитку науки і проводять наприкінці червня велику міжнародну конференцію із біобезпеки під егідою ВООЗ і ООН. Він хотів, щоб я взяв у ній участь, хоча б онлайн. Але цікаво, що Узбекистан разом із Китаєм зробили вакцину, і проімунізували вже понад мільйон осіб в Узбекистані своєю вакциною.

- Ви самі вакциновані?

- Так. Мене і мою дружину провакцинували Астра-Зенекою (Ковішілдом), як сказали – залишками після вакцинації медичних працівників. Зателефонували з Інституту педіатрії, акушерства і гінекології, запросили, сказали, що будуть вакцинувати медичних працівників Шевченківського району – і провакцинують залишками, за що я вдячний. Зараз чекаю на другу дозу.

- Професора, який розробляє вітчизняну вакцину, провакцинували залишками? Звучить так смішнувато.

- Це ви кажете про мене. Мені дзвонили дуже відомі українці – засновники нашої Незалежності, депутати Верховної Ради першого скликання, колишні дисиденти, наші моральні авторитети, видатні діячі культури України. Деяким із них більше, або під 90. Перше питання – чи можна вакцинуватися, чи ні? Я у відповідь запитую: а вам можна хворіти  чи ні? Якщо вам не можна хворіти, значить треба вакцинуватися. Потім питали, чи можу допомогти з вакцинуванням. А я не знаю, що відповісти, тому що не можу, і ніхто про них не дбає. Я і сам не знаю, де провакцинуватися другий раз. Ну, взагалі соромно.

Повертаючись до наших вакцин: будемо намагатися завершити зроблене та зробити вакцину з ІНДАР-ом. Я вважаю, що це стратегічний проєкт, дуже цікавий, дуже важливий.

- Ваш прогнози про ймовірність чергової хвилі захворювання.

- Я не знаю, чому говорять про третю хвилю у нас. Якщо ви подивитеся на статистику інфікування, вона має абсолютно чітко двофазний характер. І бачу абсолютно чітко два піки. Ось було – це листопад-жовтень минулого року і квітень цього року. От два піки. Прогнозувати складно. Це буде залежати від вірусу. Але мене лякає те, що трапилося в Індії. В Індії в лютому цього року вважалося, що Індія є одним із піонерів подолання хвороби. Бували дні, коли в Делі ( а Делі - мегаполіс), не було жодної людини, яка померла. А потім отримали в березні й у квітні Індію зі сплеском. Причому спочатку казали, що цей сплеск – завдяки оцьому індійському варіанту мутації, але виявилося, що цей варіант був тільки у 20% людей, які там захворіли. Так що там були інші причини, й у першу чергу – недотримання карантинних заходів. От зараз у нас буде послаблення, й у нас з’являться різні варіанти – британський варіант, бразильський чи італійський, чи каліфорнійський, чи нью-йоркський – і я боюся, щоб у нас не було спалаху.

ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНОМУ В США ВІДКРИВАЄ ПРОСТО ФАНТАСТИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ ЛЮДИНИ

- Скажіть, будь ласка, які історичні, медичні уроки має Україна винести з коронавірусної кризи? Чи медична реформа потребує корекції?

- Я з Уляною Супрун був знайомий мало, мало спілкувався, мені було б цікаво більше. У мене до неї суперечливе ставлення. З одного боку, вона намагалася робити добрі речі, з другого боку – вона робила абсолютну дурню. Зокрема те, що стосується інфекційних захворювань. Вона взагалі намагалася закрити всі інфекційні відділення. Уявіть собі, що було б у нас, якби вона все це позакривала! На що я їй прямо сказав: «Я здивований, ви ж американка, і як медичний працівник, який зі Сполучених Штатів, ви повинні розуміти, яке величезне значення має медична наука для сучасної медицини. Фактично вся медицина в Сполучених Штатах базується на досягненнях медико-біологічних наук». Але вона не розуміла і не хотіла розуміти. Не хотіла слухати. Наприклад, Загальні збори Національної академії медичних наук: ніхто з керівництва МОЗ не з’являвся на збори, не виступав там, не знав про досягнення чи проблеми. І нашу Академію вона ігнорувала. Хоча в Сполучених Штатах національні інститути здоров’я – повна аналогія нашої Національної академії медичних наук і певних інститутів нашої академії, зокрема те відділення, за яке я відповідаю – біохімії, фізіології і молекулярної біології. Попередня команда цього не розуміла. От написано – протокол такий-то, антибіотик такий, укол такий-то, шприц такий-то. Дістав, уколов – усе. Ні, лікар все-таки повинен розуміти – що він робить. Парамедик може діяти лише за протоколом, але теж бажано, щоб розумів.

Дарма, тому що інститути нашого відділення та й інші інститути Академії завжди намагалися зробити важливе для вітчизняної медицини. Зараз дослідження геному та методи редагування геному відкривають фантастичні перспективи. Зараз, образно кажучи, можна вирощувати свинку, яка буде мати всі ваші органи для трансплантації. Серце потрібно? Будь ласка, у неї – є серце з вашими антигенами гістосумісності. Є нирки, печінка. «Нью-Йорк таймс» навіть опублікував фото свиней, які зроблені для таких цілей: у них були знищені всі віруси, які патогенні для людини, щоб, не приведи, Господь, із трансплантацією не привнести.

- Чому немає прориву з виробництвом ліків проти ковіду?

- Дуже складно. З вакциною був прорив, а тут думали – за два-три місяці й ліки зроблять. Не зробили жодних поки що.

- І все таки, треба тримати курс, щоб оці ваші розробки клінічні використовували не лише, як інформпривід для прес-конференції, а як керівництво до дії.

- Національну академію наук лають за те, що вона мало робить для нашої економіки, нашої системи охорони здоров’я. Але у нашій країні фактично відсутня інноваційна політика. Нашому міністерству охорони здоров’я не потрібні наші розробки, не існує соціального замовлення на вітчизняні ліки, імунобіологічні препарати тощо. У МОЗі купували чи купують ліки майже виключно за кордоном. У мене на полицях стоять ліки, які зроблені в цьому інституті. З них тільки три чи чотири можна купити в аптеці. Якби наші винаходи – чи діагностикумів, чи ліків – були впроваджені, а вони не гірші, ніж закордонні, а деякі унікальні, то мій інститут, можливо, міг би й не отримувати бюджетні кошти. Чи, скажімо, витрачав бюджетні кошти на зарплату, але купував устаткування сучасне, якого ми не можемо купити.

- Фармацевтичне лобі довгий час диктувало цю політику, це один з історичних уроків.

- Це по всьому світі однаково. Фармацевтичні компанії – всі приватні. Якщо приватні, потрібен їм прибуток у першу чергу: купити маєтки в Іспанії, автомобілі круті, сякі-такі. Ну, потім, зрозуміло, що треба вкладати гроші в розвиток. У нас вони вкладають, але не в наукові дослідження, як правило. Значно дешевше купувати генерики. Купили собі імпортний аспірин, випускають. Тобто, вони не зацікавлені в тому. От, коронавірусне захворювання – як приклад. Зараз у нашому інституті, зокрема – у відділі, яким я керую, моя учениця, яка одна з дуже небагатьох академіків-жінок Національної академії наук, Марина Володимирівна Скок зробила відкриття – причину порушення когнітивних здібностей під дією коронавірусу. Це одне з ускладнень захворювання COVID-19 – розлад пам’яті, так званий брейнфог, тобто туман наших розумових здібностей. Концентрація уваги падає, пам’ять падає та інше. В той же час цікаво, що три роки тому ми зробили ліки, які допомагають відновлювати когнітивні можливості. Нікому вони тоді нібито не потрібні були. Ми їх зробили, за свій власний кошт випустили. Але, щоб їх продати, потрібно проводити маркетинг, витрачати, а ми ж бюджетна організація – ми не маємо таких коштів. І зрештою, ми не маємо права випускати, ми повинні замовляти у когось. Ми повинні платити комусь гроші, щоб нам це робили. А от зараз вони конче потрібні, але їх немає… Далі, при коронавірусному захворюванні третина людей помирає від мікротромбозів, від патологічної активації системи зсідання крові. Один з відділів нашого інституту був лідером у Радянському Союзі по вивченню білків системи зсідання крові. І ми зараз продемонстрували, що при коронавірусному захворюванні відбуваються зміни в певних протеїнах системи зсідання крові, які впливають зазвичай на тромбоутворення. І в нашому Інституті створені діагностичні набори, які свідчать про загрозу тромбоутворення і які, напевне, кращі за закордонні, але наші діагностикуми так і стоять виключно в наших холодильниках.

- Це як ксалерто?

- Ксалерто – це ліки проти тромбоутворення. А у нас – діагностикум проти тромбоутворення. Ми вже давно зробили діагностикум, який говорить, в якому стані система зсідання крові. Ми це перевірили в Інституті Амосова, Інституті Стражеска, Інституті Шалімова, а Міністерству охорони здоров’я це було не цікаво. Вітамін D, виявляється, вкрай важливий при коронавірусному захворюванні. Інститут біохімії був лідером зі створення технології виробництва вітаміну D в Радянському Союзі. Три заводи випускали за нашою технологією – Київський, Єреванський і Ленінградський вітамінні заводи. Ми розробили діагностикум, який говорить про рівень вітаміну D. От, як було знайдено, що вітамін D важливий при коронавірусному захворюванні, про це згадали. В Австралії продемонстрували, що 95 відсотків людей, які померли від коронавірусу, мали дуже велику нестачу вітаміну D. А напевне, один із найкращих препаратів вітаміну D в світі зроблений в Інституті біохімії, із найкращою біодоступністю. Ще один приклад – у мене на полиці стоїть препарат, де серед інших сполук є й вітамін D. Цей препарат, де я є головним автором, є, можливо, найбільш ефективним у світі в боротьбі з остеопорозом. Але що далі? Поки нічого.

НАМ ПОТРІБНО БУЛО ПРОІМУНІЗУВАТИ ЩОНАЙМЕНШЕ 30 МІЛЬЙОНІВ ОСІБ

- Про темпи вакцинації. Ви вважаєте, скільки доз вакцини нам потрібно для імунізації половини населення?

- Я вважаю, що нам потрібно було проімунізувати щонайменше 30 мільйонів осіб. У нас приблизно 42 мільйони населення. Ну, є 2 мільйони таких, хто не хоче ніяким чином, хоч вбивай їх. Хоча взагалі зараз інформація про те, наскільки ефективні вакцини, – це смерть для антивакцинаторів. Проімунізували у Великій Британії понад 50 відсотків – у 5 разів впала летальність. А ми, мовляв, не будемо вакцинуватися. Ну, не будете, так і будьте. Дітей вакцинувати зараз не потрібно, можливо пізніше – коли проімунізують людей у небезпеці. В першу чергу, треба проімунізувати людей похилого віку та з супутніми захворюваннями. Ну, якщо мільйонів 30. 30 помножте на два (бо ж дві дози) – 60 мільйонів. Значить, 60 мільйонів доз потрібно. Ті люди, які хворіли, їм можна один раз.

- А якщо в легкій формі?

- Все одно. Я думаю, один раз досить. Все одно, 60 мільйонів доз, наприклад, потрібно. Комусь там не вистачило, щось втратили, щось зіпсувалося. Доза «Астразенеки» коштує три долари. Три помножте на 60 – 180 мільйонів. 180 мільйонів доларів – це близько 5 мільярдів гривень. Для того, щоб врятувати населення країни від пандемії, 5 мільярдів гривень – це копійки. Треба було одразу виділити 5-6 мільярдів гривень, перевести, звичайно, їх у долари, закупити в Індії, Британії, де завгодно. Там в Італії відмовилися, чи в Швеції – давайте сюди нам. Можна б було якісь інші, можливо – дорожчі. І проімунізувати людей треба було якомога швидше. Це – як військова операція. Поставити «під штик» всіх медичних та допоміжних працівників і провакцинувати людей, як зроблено в Ізраїлі, Сполученому Королівстві, Чилі...

- Ви завжди свої ефіри закінчуєте чи починаєте фразою «головне – будьте всі здорові». Які засадничі звички має нам прищепити ковід?

- По-перше, ставитися до свого здоров’я і до здоров’я людей, які тебе оточують, з відповідною повагою. Коли ти довго перебуваєш за кордоном, ти багато чого забуваєш, що робиться у нас. Я не можу забути, коли я повернувся з Британії і сів у таксі, ми поїхали з Борисполя, був дуже сильний дощ. На трасі – великі й інколи глибокі калюжі. Машину на великий швидкості у калюжах кидало в сторони на інші машини, але водієві було байдуже. Я одразу почав шукати пасок безпеки, але у цього водія він не працював. Я пам’ятаю також, коли повернувся з Парижа до Києва після довгого відрядження, то часто отримував у метро дверима по лобі, тому що звик у Парижі, що люди в метро притримують двері. А у нас – майже ніхто… Тому ретельність у повсякденній турботі – й про себе, й про інших – все треба виконувати.

- Це ви про антисептик, дистанцію, чисті руки?

- В усьому потрібен здоровий глузд. Дистанція у два метри, звичайно, вкрай важлива. Я не хворів і я вакцинувався (поки раз). Я не часто вдягаю маску, практично ніколи – на свіжому повітрі й коли сам. Але одягаю маску і тримаю дистанцію зазвичай, коли спілкуюся з людьми. Є думка, що нам потрібно буде у майбутньому звикати до маски, і, можливо, вона стане обов’язковою у суспільстві для людей, які відчувають респіраторне захворювання. Я зараз усім своїм друзям кажу: у мене для вас три побажання – будьте здорові, будьте здорові і будьте здорові. Це вкрай важливо.

Лана Самохвалова, Київ

Фото: Володимир Тарасов та пресслужба НАН України