В Україні на вірусний гепатит В і С хворіють близько двох мільйонів осіб

В Україні понад 1,3 мільйона осіб хворіють на вірусний гепатит С, а також майже 600 тисяч — на вірусний гепатит В. 

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство охорони здоров'я.

"В Україні понад 1,3 млн осіб хворіють на вірусний гепатит С, а також майже 600 тисяч — на вірусний гепатит В. Більшість про свій діагноз не знає і, відповідно, не отримує лікування. Станом на 1 січня 2021 року під медичним наглядом перебувають лише 6,9 % хворих на гепатит С і 3,3 % хворих на гепатит В", - йдеться у повідомленні.

У МОЗ зазначають, що хворобу можна подолати, якщо лікування розпочати своєчасно. Завдяки новітнім препаратам прямої противірусної дії показник одужання від вірусного гепатиту С сягає 95 %. Терапія триває від 12 до 24 тижнів і практично не викликає побічних реакцій. Вірусний гепатит В вимагає пожиттєвого лікування, однак, якщо розпочати терапію вчасно, прогресування хвороби можна стримати й попередити розвиток ураження печінки. Держава повністю забезпечує потребу в противірусних препаратах: наразі у регіонах доступні майже 20 000 курсів для лікування гепатиту С та приблизно 2 000 — гепатиту В. Крім того, щорічно здійснюється замовлення життєво необхідних препаратів для лікування вірусних гепатитів коштом державного бюджету.

Також Міністерство охорони здоров'я до Всесвітнього дня протидії вірусним гепатитам розпочинає місячник їхнього вчасного виявлення. До такої ініціативи приєдналися вісім приватних лабораторій. Упродовж серпня вони пропонують пройти тестування на вірусні гепатити за акційними цінами. Крім того, тестуватися й дізнатися гепатит-статус можна в сімейного лікаря або в лікарні, яка уклала договір на амбулаторний пакет медичної допомоги із Національною службою здоров’я України.

Відповідно до оновлених Стандартів надання медичної допомоги дорослим та дітям із вірусними гепатитами В та С, кожен українець має щонайменше раз у житті пройти обстеження на вірусні гепатити та повторювати його регулярно за наявності чинників ризикованої поведінки (до них, зокрема, належать отримання стоматологічних та косметологічних послуг, де можливий контакт із кров’ю, нанесення татуювань та пірсингу тощо).