5 вересня. Пам’ятні дати

Сьогодні світова спільнота відзначає Міжнародний день благодійництва.

Міжнародний день благодійництва приурочений до Дня пам’яті Терези Калькуттської, відомої в усьому світі як мати Тереза – місіонерки Римо-католицької церкви, яка прославилася своїм подвижництвом у справах доброчинності, однієї з засновниць (1950) і настоятельок Ордену милосердя, лауреата Нобелівської премії миру 1979 року «за допомогу стражденному людству».

Події дня

5 вересня 1918 року радянський уряд ухвалив Декрет про червоний терор, який ставив завдання боротьби з контрреволюцією.

Але насправді цей документ лише формально закріпив політику, до якої від самого початку вдавалися більшовики. Спочатку «червоний терор» був випробуваний у Москві та Пітері, а потім поширився й на «братні» республіки, зокрема й на Україну.

На території України «червоний террор» розпочався з вторгнення загонів Муравйова, які відразу навели на киян жах. За перші дні хазяйнування в місті більшовиків було розстріляно від 3 до 5 тисяч чоловік, переважно російських офіцерів та українських старшин, а також тих, хто мав посвідчення Центральної Ради, представників духівництва (зокрема, було по-звірячому вбито митрополита Київського Володимира). Вже 3 грудня 1918 року російсько-більшовицький уряд створив за зразком всеросійської ЧК спеціалізований орган державного терору в Україні під назвою «Всеукраїнська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією, спекуляцією та службовими злочинами».

Окрім Києва, від більшовицького терору потерпали і інші населені пункти України: Харків, Катеринослав (Дніпро), Полтава, Одеса, Житомир. Жертвами політики «червоного терору» ставали не тільки громадяни, які обіймали більш-менш високе становище у суспільстві – професори, лікарі, інженери, партійні лідери, колишні високопосадовці, генерали, найвищі духовні особи, представники купецтва й аристократії, а й прості ремісники і селяни. За різними даними, упродовж 1918-1919 років було знищено від кількох тисяч до понад півтора мільйона осіб. Офіційно «червоний терор» був припинений 6 листопада 1918 року, однак насправді тривав і надалі, сягнувши свого апогею в 1930-х роках.

У цей день народилися

в Україні…

Володимир Сікевич (1870-1952), військовий і політичний діяч, генерал Армії УНР.

Народився в м.Тараща Київської губернії (нині Київської обл.). Брав участь у визволенні багатьох міст України від більшовицьких військ (Київ, Лубни, Конотоп, Полтава, Харків, Бахмут, Горлівка). Автор спогадів «Сторінки із записної книжки», низки публікацій з історії українських визвольних змагань. Як військовий аташе в Австрії очолював репатріаційну комісію та водночас формував із колишніх військовополонених підрозділи для армії УНР.

Оксана Мась (1969), художниця, що входить до топ 10 «найдорожчих» українських митців.

Народилася на Одещині. Закінчила Одеське державне художнє училище імені Грекова (1992). 2003 року здобула ступінь бакалавра філософії в Одеському університеті.

Створює унікальні об’єкти зі шкіри, пластику, старих двигунів. Співпрацює з 20 галереями різних країн, її роботи представляє Opera Gallery, найбільша мережа галерей у світі.

У 2011 році Оксана Мась представляла Україну на Венеціанському бієнале. Венеціанський проект Мась – своєрідна копія Гентського вівтаря братів Губерта та Яна ван Ейків, шедевру епохи раннього Відродження. Букові яйця, з яких створено вівтар, виготовлені в Івано-Франківську, їх розписували у 50 країнах світу – бізнесмени, політики, дипломати, діячі культури, від ув’язнених до ченців, від дітей до пенсіонерів.

Частина проекту, експонована у Венеції, складалася з 12800 розписаних яєць. Відтоді він неодноразово доповнювався і експонувався у різних країнах і містах України. У завершеному вигляді вівтар з писанок матиме 92 метри заввишки та 134 завширшки.

З 1995 року в Оксани пройшло більше 80 персональних виставок у Лондоні, Парижі, Празі, Нью-Йорку, Женеві, Києві, Москві. Роботи Оксани Мась зберігаються в музеях країн Європи, в Японії, Китаї, США, Росії.

Тетяна Гуцу (1976), дворазова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики. Перша українська спортсменка, на честь перемоги якої лунав український гімн на Олімпійських іграх.

Народилася в Одесі, почала займатися спортивною гімнастикою в шестирічному віці. В 1988 році вже входила до складу збірної СРСР.

Першим великим міжнародним змаганням для неї був чемпіонат світу 1991 року. Там Тетяна виграла золоті медалі разом із командою, була п’ятою в абсолютному заліку й здобула дві срібні нагороди на брусах і колоді. Її виступи відзначалися надзвичайною складністю.

У 1992 році Тетяна стала триразовою чемпіонкою Європи. Того ж року на Олімпійських іграх у Барселоні Гуцу стала чемпіонкою разом із командою і в абсолютній першості, представляючи Україну. Ще дві нагороди вона виборола у двох окремих видах програми на різновисоких брусах (срібло) та колоді (бронза), ставши, таким чином, першим спортсменом – представником України, що здобув повний комплект олімпійських медалей.

Саме на Олімпіаді в Барселоні було вирішено на честь переможців індивідуальних змагань з Об’єднаної команди СНД піднімати національний прапор і виконувати гімн держав, які вони представляють.

Закінчивши спортивну кар’єру, Тетяна Гуцу переїхала до США, де працює дитячим тренером.

…і у світі

Фредді Мерк’юрі (справжнє ім’я Фаррух Бульсара 1946-1991), британський рок-музикант, лідер рок-гурту Queen, легенда музики 80-х.

У 2008 році Мерк’юрі посів 18 місце списку «100 найвидатніших співаків усіх часів» за версією американського журналу Rolling Stone. Мерк’юрі відомий, передусім, не лише своїм неповторним голосом, але й надзвичайно яскравими концертними шоу, які збирали стадіони по всьому світу.

Протягом своєї кар’єри Мерк’юрі дав разом з Queen майже 700 концертів у різних країнах по всьому світі. Музиканти гурту були першими, хто зіграв за «Залізною завісою» – сталося це в 1986 році, коли вони виступили перед 80-тисячною аудиторією в Будапешті. Останній живий концерт Мерк’юрі з Queen відбувся 9 серпня 1986 року в Англії