9 вересня. Пам’ятні дати

Цього дня народився Іван Котляревський - український письменник і громадський діяч, перший класик нової української літератури

Іван Котляревський (1769-1838) - автор блискучої «Енеїди», «Наталки Полтавки» та «Москаля-чарівника», народився в сім’ї канцеляриста Полтавського магістрату. Рід Котляревських походив з козацької шляхти. Іван навчався в Полтавській семінарії, де вивчав латину, французьку й німецьку мови, загальні предмети. Вважався одним з кращих учнів. Після закінчення став чиновником Новоросійської канцелярії в Полтаві, але службу покинув і почав учителювати в панських маєтках Золотоніського повіту. Закохався в одну із своїх учениць, Марію. Але дівчина була обіцяна іншому, тому Котляревському відмовили. Після цього 27-річний Котляревський полишає цивільне життя і йде в армію. На військовій службі він перебував 12 років. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806-1807 років. Вийшовши в чині капітана у відставку, оселився в батьківському будинку в Полтаві поряд з Успенською соборною церквою (дід письменника був там дияконом). У 1808 році Котляревський очолив Полтавський будинок виховання дітей бідних дворян. На цій посаді він прослужив понад чверть століття. Крім того, був одним із організаторів Полтавського професійного театру, брав активну участь у викупі з кріпацтва актора Михайла Щепкіна (треба було зібрати чималу суму – 8 тис. крб, приміром, за Шевченка взяли 2500). Під час війни 1812 року Котляревський займався формуванням козацького полку для війни з Наполеоном. Власне саме за громадські заслуги цар і дав Котляревському звання майора, а не якийсь цивільний чиновницький титул. До своєї військової кар’єри Котляревський ставився з величезним сентиментом. І про це всі знали. На його могилі в Полтаві на першому пам’ятнику було написано: «Майор Котляревский, сочинитель малороссийской «Энеиды» (через 100 років пам’ятник оновили, і згадка про військовий чин зникла). Певно, що Котляревському б це не надто сподобалося. Славетну «Енеїду», в якій ідеться про мандри запорожців після зруйнування російським царатом Січі 1775 року, він писав упродовж 26 років. Перші три частини поеми з’явилися у Петербурзі в 1798 році – це було піратське видання. Повністю «Енеїду» було видано у Харкові вже після смерті автора. Чим була на той час «Енеїда» та «Наталка Полтавка»? То був чистий і сильний український голос і з’явився він саме тоді, коли його найменше чекали, коли колонізаторам здавалося, що все українське в «Малоросії» (а з іншого боку в «Малопольщі») вмерло. І саме цей голос, голос творів Котляревського поєднав усю Україну, адже його знали і шанували як на Наддніпрянщині, так і в Галичині.   

Цікавий аналіз особливостей «Енеїди» в загальнокультурному контексті: https://lb.ua/culture/2017/08/18/374301_eneida_kotlyarevskogo.html

У цей день народилися

Сергій Бондарчук (1961-2014), учасник Євромайдану, вчитель фізики.

Народився у селі Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області. Його мати викладала українську мову та літературу, а батько працював ветеринаром.

Вищу освіту Сергій здобув у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті - закінчив фізико-математичний факультет. Був вчителем фізики та математики.

Це було його справжнє покликання – Сергій Бондарчук був переможцем міського та учасником обласного етапів конкурсу «Вчитель року» у номінації «Фізика», координатором Всеукраїнського фізичного конкурсу «Левеня» у місті Старокостянтинові.

Захоплювався історією України, був членом «Просвіти». У 2005—2009 роках очолював міську організацію Конгресу Українських Націоналістів, по тому – голова Старокостянтинівської міської організації ВО «Свобода».

Спочатку Бондарчук був організатором акцій у Старокостянтинові, а потім поїхав туди, де розгорталися основні події Революції Гідності – до столиці.

20 лютого в гімназії Старокостянтинова пролунав телефонний дзвінок з міського управління освіти. Коротко повідомили трагічну звістку: «Сергій Михайлович Бондарчук, вчитель фізики, загинув на Майдані». Сергій  Бондарчук  був  смертельно поранений,  коли  рятував побратимів.

Валерій Лапікура (1943), тележурналіст і письменник. Разом з дружиною Наталею пише популярні детективи.

Народився в Омській області РФ. Дитинство і юність пройшли в Україні. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1965).

З 1965 — журналіст, редактор, кореспондент, коментатор Держтелерадіо УРСР. З 1992 — політичний оглядач, ведучий програм Національної телекомпанії України. Був автором сценаріїв та ведучим першого на українському телебаченні політичного шоу «Акценти».

У співавторстві зі своєю дружиною Наталею Лапікурою у 2001-му році видав книгу «Хазарська балада» — історико-політичне фентезі, де проводяться паралелі між подіями древньої та сучасної історії України.

Потім подружжя узялося за цикл детективів в стилі ретро «Інспектор і кава». Це романи та повісті з життя працівників Київського карного розшуку 70-х років минулого століття.

Тандем також видав книжку оповідань для дітей «Валерій і Наталя Лапікури про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського». На дитячу аудиторію розрахована і детективна серія про «Мурро і Гавчик».

Подружжя Лапікур створює «народні» та «іронічні» детективі з показовими назвами: «Вилов бандюг по-науковому», «Прищепка на хвості», «Непосидючі покійнички», «Чорна комедь з убивством», «Провінційна полька з вихилясами» тощо.

Серафим Собко (1958-2011), каскадер, тренер історичного фехтування, один з засновників історичної реконструкції та рольового руху в Україні.

Народився в Києві. Учасник Міжнародних фестивалів історичної реконструкції «Генуезький шолом», «Білий Замок», «Шестовиця», «Грюнвальдська битва» і ін.

У біографії киянина Серафима Собко майже два десятки історичних фільмів: «Річард – Левине серце», «Чорна стріла», «Важко бути богом», «Легенда про княгиню Ольгу», «Ярослав Мудрий», «Мамай», «Квентін Дорвард – королівський стрілок ». Він знімався в епізодах, допомагав у створенні образів і постановці битв. Викувані їм кольчуги, шоломи, обладунки активно використовувалися в кінозйомках.

Щорічно протягом 28-ми років Серафим Собко брав участь у підготовці і проведенні воєнізованого шоу на День Києва на Андріївському узвозі.

 «Захоплюватися середньовічною історією і літературою – це одне, а проводити справжні ігрові лицарські турніри в столиці – справа важка і копітка», – говорив у своїх інтерв’ю Серафим Собко.

Світлана Бевза (1982), дизайнерка, модельєрка та власниця бренду BEVZA.

Народилася в Києві, закінчила Київський національний торговельно-економічний університет та Київський національний університет технологій та дизайну.

У 2006 році заснувала власний бренд BEVZA. Відтоді її колекції двічі на рік представлялися на Українському тижні моди в Києві. У травні 2013 і у листопаді 2019 Світлана Бевза перемогла в номінації «Кращий дизайнер жіночого одягу» премії Best Fashion Awards. У 2014 році BEVZA стала першим українським брендом, що вийшов у фінал Vogue Talents у Мілані.

З 2017 року бренд Світлани представлений на Тижні моди в Нью-Йорку.

Одяг від українського бренду обирали такі зірки Голлівуду і відомі моделі: Софі Тернер, Емілі Ратаковскі, Дакота Джонсон, Белла і Джіджі Хадід та інші.

2020 року на початку епідемії коронавірусу Світлана Бевза на волонтерських засадах організувала виготовлення одноразових захисних комбінезонів для українських лікарів.