16 вересня. Пам’ятні дати
Цього дня, 6 років тому, ратифікована Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом
16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Це рішення підтримали 355 депутатів Верховної Ради та 535 європарламентарів.
Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну Угоди про партнерство та співробітництво були розпочаті у березні 2007 року (у 2008 році сторони узгодили назву майбутньої угоди - Угода про асоціацію).
У листопаді 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний, 21-й раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, в ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди. Документ мав бути підписаний на Вільнюському саміті в листопаді 2013 року тодішнім президентом України, але під тиском Москви він відмовився це зробити, що викликало масові протести громадян і повалення режиму Януковича в лютому 2014 року.
Разом з тим, сьогодні світова спільнота відзначає Міжнародний день збереження озонового шару.
День встановлений на честь підписання у 1987 році Монреальського протоколу про речовини, які руйнують озоновий шар. Втрата озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на землі від згубної дії ультрафіолетового випромінювання сонця, вважається однією з головних глобальних екологічних проблем, з якими світова спільнота ввійшла у нове тисячоліття.
Сьогодні - день пам'яті Георгія Гонгадзе (1969-2000), українського журналіста, засновника та першого головного редактора інтернет-видання «Українська правда».
Народився Георгій Гонгадзе в Тбілісі. В Україні Георгій став бувати з кінця 1980-х як представник інформслужби Народного фронту Грузії. Журналіст працював у львівській організації Народного Руху, а після розвалу СРСР співпрацював з низкою українських ЗМІ. У квітні 2000 року Гонгадзе заснував інтернет-видання «Українська правда». А вже через пів року, 16 вересня, журналіст зник. 2 листопада в Таращанському лісі, за 70 км від Києва, було знайдено тіло, в якому друзі та родичі впізнали тіло журналіста. Більшість проведених згодом експертиз підтвердило, що знайдений труп - це тіло Гонгадзе. Однак, лише у лютому 2001 року Генеральна прокуратура визнала факт смерті журналіста і порушила справу за статтею «Навмисне вбивство», а у вересні 2002 року визнала, що знайдене в Таращанському лісі тіло належить Гонгадзе. Майже через вісім років після зникнення журналіста, 15 березня 2008 року, Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Гонгадзе трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС - Валерія Костенка, Олександра Поповича і Миколу Протасова і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 12 до 13 років. Колишнього начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача 29 січня 2013 року було засуджено до довічного позбавлення волі.
У цей день народилися
в Україні…
Валерій Марченко (1947-1984), літературний діяч, публіцист, перекладач, політв’язень.
Закінчив філологічний факультет Київського університету, перекладав з азербайджанської, польської, англійської мов. У грудні 1973 року був вперше засуджений до шести років позбавлення волі і двох років заслання. Марченка звинувачували у розповсюдженні «антирадянського документа» Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та написанні трьох есеїв: «За параваном ідейності», «Київський діалог» і «Страшний якийсь тягар» (про національну політику комуністичної партії в Україні). Вдруге Валерія Марченка заарештували в жовтні 1983. Цього разу йому інкримінували закордонні публікації і передачі «ворожим радіостанціям власних публіцистичних творів, а також коментар до рішення Міністерства освіти УРСР про посилене вивчення російської мови в українських школах, яке Марченко назвав «новим Валуєвським указом». «Особливо небезпечний рецидивіст», смертельно хворий письменник отримав від суду десять років таборів особливого режиму і п’ять років заслання. Помер 7 жовтня 1984 року, не витримавши 55-денного етапу до Пермі.
Більше про Марченка і те, як його мати намагалася його врятувати: http://incognita.day.kyiv.ua/duplicate-of-grigorij-machtet.html
Іван Татаренко (1965), композитор і виконавець.
Народився у Києві. Закінчив композиторський факультет Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського та аспірантуру.
Створив джазовий колектив «МузКлуб І. Тараненка» (1996), нова назва — IvanTaranenkoMUSCLUB (2017), з яким концертує як композитор і піаніст.
Ініціатор та засновник (спільно із Є. Савчуком та М. Жулинським), головний режисер та артдиректор Шевченківського мистецького фестивалю «Чернеча Гора» до 200-річного ювілею з дня народження Тараса Шевченка (м. Канів, 2014 рік).
Іван Тараненко належить до митців, які цілком вільно почуваються у різних музичних сферах: інтелектуально-заглибленої серйозної музики, джазу, попмузики.
Послухати твори: https://www.youtube.com/watch?v=nOHu_8BB644
Олена Карпенко (1981), співачка – сценічний псевдонім Solomia, композиторка і поетка.
Народилася у Києві. Навчалася на гуманітарному факультеті та на маґістерській програмі «Журналістика» у Могилянці, а також — на вокальному факультеті Національної музичної академії імені П. Чайковського.
Пише й виконує музику в багатьох стилях, зокрема: джаз, блюз, рок, етно, класика. Виступає з концертами в Україні та за кордоном.
Олена Карпенко видала поетичні збірки «Намисто» (2005) та «Діалоги з тишею» (2014), книги прози «Підручник янгола» (2016), «Сонце не вміє світити наполовину» (2017), «Серце Європи» (2017), «Теплі історії про Київ» (2018) та інші.
У музичному доробку – три сольні авторські альбоми: «Solomia» (2007) – англійською та українською мовами; «Rondo» (2011) – англійською та українською мовами; «День народження» (2011) – пісні для дітей українською мовою.
Почитати вірші Карпенко: http://dotyk.in.ua/karpenko.html
Сторінка у ФБ, де можна послухати пісні співачки: Solomia
Віталій Олешко (1975-2018), солдат резерву НГУ, громадський активіст.
Народився у місті Артемівськ (нині – Бахмут) на Донеччині.
Брав участь в Помаранчевій революції, у Революції Гідності, був членом Самооборони Бердянська.
З травня 2014-го — доброволець батальйону «Донбас». 30 серпня потрапив до полону терористів, де перебував пів року. В другій половині лютого 2015-го звільнений з полону.
Повернувшись у Бердянськ, вів активну громадську діяльність, спрямовану на покращення життя у місті, припинення корупції, «кумівства» та намагався змусити місцеву владу працювати на громаду.
З кінця 2017 року був журналістом газети «Час справедливості», під час своїх стрімів освітлював проблеми міста.
31 липня 2018 двоє невідомих застрелили Віталія Олешка перед входом до готелю «Атмосфера» у Бердянську.
…і у світі
Лі Куан Ю (1923-2015), державний і політичний діяч Сінгапуру, в 1959–1990 рр. – прем’єр-міністр країни; один з засновників і перший генеральний секретар Партії народної дії (ПНД); «батько» сінгапурського «економічного дива».
За 31 рік свого правління Сінгапуром, Лі Куан Ю вдалося перетворити маленьку острівну державу, позбавлену будь-яких природних ресурсів, в одну з найпотужніших економік Азії. Він зумів поєднати приватний капіталізм з державним і майже до останку винищити корупцію, завдяки чому в країну пішли інвестиції.