У Києві презентували проєкт «Жіночі історії лідерства»

На V Українському жіночому конгресі в Києві презентували проєкт "Жіночі історії лідерства".

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Ми дійшли думки, що маємо спробувати звернути увагу не на ті знакові, видатні і, безсумнівно, заслужені жіночі постаті українського минулого, про яких багато говорено, чимало написано, які вже становлять такий пантеон української жіночої історії, а спробувати передивитися, що відбувалося в регіонах, на місцях, яким чином і чи була взагалі якась жіноча участь у творенні цих процесів ще 100 років тому. Ідея полягала в тому, щоб ілюструвати біографію, розповісти про діяльність місцевих діячок, які сто років тому використовували всі доступні ресурси, щоб створювати нові можливості для інших жінок, більш вразливих жінок”, - розповіла про створення проєкту його наукова консультантка, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії Оксана Кісь.

Голова Інституту національної пам’яті Антон Дробович висловив вдячність дослідникам, які працювали над проектом, і зазначив, що він є важливим для збереження національної пам’яті.

“У нас тисячоліттями гендерно розбалансована політика, економіка. Є жіноча історія. Зараз ми не можемо про це не говорити, бо якщо наше покоління не вирівняє цю ситуацію, ніхто не вирівняє”, - підкреслив Дробович.

Так, проєкт представляє історії десяти жінок, які боролися за гендерну рівність наприкінці 19 - на початку 20 століття. Йдеться про Віру Канкріну, Зінаїду Мірну, Валерію Білоконську, Цецилію Клафтен, Марію Химинець, Олену Кисілевську, Аніфе Боданинську, Віру Клячкіну, Іванну Блажкевич та Параскеву Багринівську.

Віра Канкріна (1864 – 1920 рр.) – попечителька притулку для дівчат-сиріт та промоутерка жіночої освіти в Запоріжжі.

Зінаїда Мірна (1878 – 1950 рр) – організаторка допомоги біженцям та одна із перших українських жінок у політиці, член Української Центральної Ради.

Валерія Білоконська (1856 – 1910 рр.) – голова "Товариства взаємодопомоги працюючих жінок у Харкові", яке підтримувало жінок у пошуку праці та здобутті вищої освіти.

Цецилія Клафтен (1880 – 1942 рр.) – депутатка Львівської міської ради свого часу, засновниця "Товариства ремісничих майстерень для європейських дівчат у Львові".

Марія Химинець (1915 – 2014 рр.) – активістка жіночого руху Закарпаття, відстоювала необхідність участі жіноцтва в передвиборчих кампаніях початку 1930-х років.

Олена Кисілевська (1869 – 1956 рр.) – перша голова "Світової федерації українських жіночих організоцій", сенаторка польського парламенту.

Аніфе Боданинська (1890 – 1955) – учасниця мусульманського жіночого руху в Криму, делегатка Першого Курултаю кримськотатарського народу 1917 року.

Віра Клячкіна (1861 р. – рік смерті невідомий) – очільниця "Київського відділення Товариства оборони жінок", практикуюча лікарка.

Іванна Блажкевич — освітянка, керівниця "Союзу українських працюючих жінок" у Галичині.

Параскева Багринівська (1885 – 1968) – лідерка жіночого руху на Волині у 1930-ті роки.

Фото: Український жіночий конгрес