(Не)дешеве обслуговування криголама, або На халяву науки не буває
На тлі повідомлень про входження James Clark Ross в Одесу, українці взялися сперечатися про вартість його експлуатації. І дарма…
Україна щорічно витрачатиме на обслуговування купленого у британців криголама James Clark Ross від 172 до 195 млн грн. «При тому що придбали судно за 145 млн грн», – повідомляє громадський контроль закупівель Dozorro.
В українському сегменті соцмережі Facebook з цього приводу одразу ж виникла дискусія.
«Якщо вартість експлуатації перевищує або дорівнює вартості предмету закупівлі, то, з точки зору ефективності використання ресурсів, це сумнівна інвестиція», - пише експерт Центру оборонних стратегій, радник Міністра оборони (2019-2020 рр.) Артур Переверзєв.
Йому суперечить громадський діяч Тарас Шамайда, поставивши дуже влучне запитання: «А якщо нам взагалі даром щось дісталося, наприклад, зброя якась чи та ж антарктична станція Вернадський, то що, взагалі не витрачати коштів на експлуатацію? (...) Витрати на експлуатацію цього судна – цілком навіть помірні за світовими мірками, а дослідження океану і Антарктиди – важливі для України».
Долучився до цієї дискусії й капітан 1 рангу запасу, експерт Центру оборонних стратегій Андрій Риженко. Чим старіше судно, каже він, тим більші потреби на його ремонт і модернізацію: «Цей параметр дуже важливий і його треба враховувати. Для кораблів, що були у використанні, він дійсно може бути рівним вартості. Теж саме, до речі, стосується й іншої техніки, навіть автомобіля. (…) Треба збалансувати витрати до тих надбань, що отримує (або ні) Україна від використання цього судна. Зараз багато країн бажають приєднатися до розвитку Арктики через значні запаси корисних копалин там. До Антарктики, яка також може мати перспективи у цьому».
Перспективи справді є, і багато.
Криголам – це не розкіш, а інвестиція
В коментарі Укрінформу науковець, військовик, блогер Євген Дикий розповів, що сума у розмірі 172 млн грн, навколо якої вирішили подискутувати, це не про витрати на обслуговування криголама, а на морські дослідження загалом.
«Під час яких це судно, звісно, буде активно використовуватися», - наголосив він.
У суму 172 млн грн, за його словами, закладено витрати і на рейси логістичні, зокрема по обслуговуванню станції Вернадський, і наукові – у відкритому океані.
«У цю суму також закладено технічне обслуговування судна, обробка зразків та результатів… Себто ціла морська програма досліджень», - додав пан Дикий.
Науковець каже, що у британців, до порівняння, по фінансах виходило дещо більше – до 300 млн грн.
«Така різниця щонайперше пояснюється тим, що у наших людей зарплати набагато менші. Зрештою, питання також у тому, що вартість доби судна в океані і вартість судна в порту – це різниця на порядок. А тому в залежності від того, який бюджет може виділити держава – варіюється скільки судно проведе, власне, у рейсі, а скільки стоятиме у порту. В британців доходило до того, що судно працювало по 10 місяців на рік. Наші поки що не замахуються на таке, але, вважаю, що якщо судно більше половини часу стоятиме біля причалу – це неправильно, це неефективне використання такого потужного активу. Треба із судна вижимати по максимуму. Проект бюджету на 2022 рік, сума 172 млн грн, передбачає десь 7-8 місяців роботи криголама в океані», - підкреслює наш співрозмовник.
Власне, щодо максимальної вижимки з активу… Відповідаючи на питання, що ж отримає Україна від цього судна, Євген Дикий відповів, що наша держава придбала не просто криголам, здатний доставити щось з точки А в точку Б, а придбала, в першу чергу, саме спеціалізоване науково-дослідне судно, яке має пристосування для підйому зразків води, осаду з глибин до 8-ми кілометрів.
«Це означає, що нам стає доступним 80-90% дна Світового океану. Маріанську западину не візьмемо, звісно, але все інше…» - сміється пан Дикий.
Одночасно на борту може перебувати, окрім екіпажу, до 50-ти науковців, а також кілька лабораторій.
«Тобто це не просто якесь судно, а, фактично, такий собі плавучий інститут, якому доступні різноманітні види досліджень», - акцентує науковець.
А відтак... По-перше, Україна отримає можливість вести геологічну розвідку на океанському дні.
«Подивіться на одну з найсвіжіших японських розробок для видобутку з глибоководних районів Світового океану рідкоземельних металів. Вони збираються вже найближчими роками почати видобувати ітрій, скандій тощо. Врахуємо, що наземні джерела рідкоземів вкрай обмежені, вони контролюються буквально декількома державами, зокрема на 80% такою державою як Китай. А електроніка без рідкоземів не живе. Усі смартфони потребують цих металів, і їх видобуток з океану означатиме перебудову світової економіки», - наголошує Євген Дикий.
По-друге, Україна нарешті стане рівноправною учасницею дослідження глобальних змін клімату. І нам є що тут сказати.
«У нас є інноваційні українські роботи в галузі математичного моделювання кліматичних процесів. А так, як є корабель – зможемо ці кліматичні моделі перевірити, підкріпити і модифікувати натурними дослідженнями. Нагадаю, що Антарктика, де утворюються холодні водні маси, які на глибині через всю Атлантику течуть на Північ, а назустріч їм по поверхні стікають теплі тропічні води – це великий кліматичний конвеєр, який формує клімат в обох півкулях по обидві сторони Атлантики. І в Україні - теж», - каже він.
Ну і, по-третє, але далеко не останнє, – це біологічні дослідження.
«В Південному океані в Антарктиці Україна вже сьогодні виловлює криль, який вважається найбільшим живим морським ресурсом у світі. І передбачається значне збільшення обсягів його видобутку в найближчі десятиріччя. Насамперед, є величезний попит на крилеву олію, яка містить багато омега-3-жирних кислот. Крилева олія – це зараз дуже потужний бізнес, частина індустрії «здорового харчування», - підкреслює пан Дикий, наголошуючи, що криголам це не розкіш, а інвестиція в майбутнє.
Що ж, а ми своєю чергою додамо, що так само як і наука взагалі.
Українську науку фінансують недостатньо, але питання не лише в грошах
У Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» чітко прописано, що обсяг фінансування науки повинен бути на рівні не менше 1,7% ВВП. Однак по факту… У проекті бюджету-2021 на науку передбачено, грубо кажучи, 9 млрд грн (або $349 млн), а це – 0,2% ВВП. Якщо ж рахувати в частці від бюджету (1,1 трлн грн. або $42,3 млрд), то це – 0,8%.
Тим часом США, Китай, Японія, Південна Корея та деякі інші, витрачають на це щороку 2-4% свого ВВП. Теж саме і в частці від бюджету. За даними від 2015 року ( цифри за цей час не надто вже й змінилися, - Ред.), у США – це 2,7% або $405 млрд. За ними йде Китай, який витрачає щороку на науку по 2,08% ($338 млрд). Уполовину менше грошей на учених є в Японії – там наука обходиться в $160 млрд, хоча це 3,67% від бюджету. А ось Південна Корея витрачає на дослідження найбільше за всіх, якщо рахувати в частці від бюджету, – 4,36%. Проте в абсолютному виразі це близько $65 млрд.
Зрозуміло, що Україна аж ніяк не претендує витрачати стільки ж грошей на науку, стільки витрачають лідери, проте зайняти своє достойне місце в світовому розкладі усе ж хочеться.
Отже, яким повинно бути фінансування цієї сфери в Україні, звісно, із урахуванням наших скромних на сьогодні можливостей?
«На науку в 2021 році передбачено приблизно таку ж суму видатків з бюджету, як і в минулому році – 9 млрд. грн. Це набагато скромніше за бюджет якогось одного з європейських університетів, приміром, того ж Кембріджа. Тож це несерйозна цифра. А скільки треба, щоб цифра була серйозною? В законі про наукову діяльність усе давно визначено – не менше 1,7% ВВП. Чи потягнемо? Думаю, що ні. Жоден Мінфін не погодить одним помахом збільшення фінансування науки у майже 10 разів. Зрештою, на це є цілком об’єктивні обставини. Проте, гадаю, це має бути нашою метою – щороку підвищувати фінансування науки хоча б у 1,5-2 рази, аби десь за 5-6 років усе ж вийти на потрібну цифру. Втім, не лише в грошах справа», - каже Євген Дикий.
На його переконання, в контексті фінансування науки варто говорити не лише про те, скільки коштів треба, а й про те, як саме вони витрачаються.
«А витрачаються вони неефективно. Наведу елементарний приклад. В України є ГУРТ (гігантський український радіотелескоп, - Ред.) – прилад світового значення, на якому було зроблено дуже багато досліджень. Але щоб вивести його на сучасний рівень – потрібна модернізація, яка коштує близько $1 млн (30 млн грн). Більш того, потрібно ще 3-4 млн грн, аби підключити його до загальноєвропейської мережі, тобто щоб він став її частиною. Так от наша Академія наук, маючи бюджет 5,5 млрд грн, якими розпоряджається самостійно, десятиріччями не може знайти гроші для ГУРТ. Логічно виникає питання, причому з двома наголосами: на що і нащо ж тоді ви їх тратите? На превеликий жаль, значна частина навіть тих куцих коштів, які вливаються в нашу науку, розмазуються рівномірним шаром по бутерброду», - стверджує науковець.
Як це виглядає? Приміром, є інститут зі штатом 100 співробітників, з яких реально працюють, тобто дають якийсь результат, готують публікації тощо, лише 20 чоловік.
«А що решта? А решта сидять, п’ють чайок і ностальгують за тим, як було колись, і при цьому – зарплата у всіх абсолютно однакова, і боже збав раптом когось скоротити. А якщо вже й скорочують або переводять на неповний робочий тиждень, то, знов таки, всіх однаково, рівномірно… Недарма сказано, що в старі міхи не варто вливати молоде вино. Так само й тут: в радянську систему науки не варто вливати європейського масштабу кошти, ну, бо просто сенсу немає, вона ж не стане від цього більш ефективною», - наголошує пан Дикий.
Втім, проблиск надії усе ж таки є. І цей проблиск має назву Національний фонд досліджень.
«В НФД розподіляються на сьогодні достатньо великі гранти – до 15 мільйонів гривень кожен. А це масштаб авторитетних європейських проектів. Але що найголовніше, то вони, ці кошти, розподіляються з урахуванням об’єктивних критеріїв. Даєш конкретно визначений результат – отримуєш під це кошти. Тобто є гроші – є результат, є результат – є гроші. Все просто», - розповідає спеціаліст. Таким чином з’являються доволі чіткі критерії оцінювання ефективності роботи науковців і за цими критеріями вони між собою конкурують на конкурсній основі за фінансування: «Поки що НФД запущено в пілотному режимі. З усього фінансування науки (9 млрд грн) – у Фонд іде понад 600 млн гривень або менше 10%. Якщо все нормально запрацює, то дальше, гадаю, треба робити рокіровку: 90% коштів на науку направляти через механізми, за якими працює НФД, а решту 10% залишати на традиційні системи розподілу».
Тож 172 млн грн на обслуговування наукового криголаму, який дістався нам фактично за безцін – це не дорого. Бо 40-мільйонна європейська країна з давніми традиціями у науковій діяльності прагне розвиватися, щоби зайняти достойне місце в світовому розподілі.
Мирослав Ліскович. Київ