10 жовтня. Пам’ятні дати
Сьогодні у світі відзначають Всесвітній день психічного здоров'я
Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 1992 року.
Як підрахували у ВООЗ, нині майже 1 мільярд людей у світі страждають психічними розладами. При цьому лише відносно невелика їх кількість має можливість користуватися якісними послугами психіатричної допомоги.
Разом з тим, сьогодні Всесвітній день боротьби за скасування смертної кари.
Оголошений у 2002 році з ініціативи Всесвітньої коаліції за скасування смертної кари. 27 вересня 2007 року Рада Європи офіційно проголосила 10 жовтня Європейським днем проти смертної кари. Відсутність смертної кари є обов’язковою умовою для перебування держави в Раді Європи. Це стало однією з причин скасування смертної кари в Україні, де мораторій на виконання смертних вироків уперше почав діяти в 1995 році. Проте, через кілька місяців смертні вироки знову продовжили виконувати, дійшовши висновку, що рішення про мораторій було прийнято без дотримання належної процедури. Такий стан речей міг призвести до виключення України з Ради Європи, але в 1997 році мораторій на виконання смертних вироків знову почав діяти, й відтоді в Україні вже нікого не страчували. 29 грудня 1999 року Конституційний Суд України визнав, що смертна кара суперечить Конституції України, чим остаточно закрив шлях до її відновлення.
Події дня
10 жовтня 1853 року, у Києві відбулися дві надзвичайно значущі події: освячено довгоочікуваний Ланцюговий міст через Дніпро та, одночасно з цим, відкрито пам’ятник Святому Рівноапостольному князю Володимиру.
|
|
Ще у 1830-х роках у тодішнього київського міського керівництва виникла ідея створити на схилах Михайлівської гори (нині Володимирська) міський парк. Згодом було вирішено спорудити на виступі середньої тераси пам’ятник князю Володимиру. У 1842 році Київський губернатор Дмитро Бібиков звернувся в Петербург з проханням провести в Академії мистецтв конкурс проєктів майбутнього монументу. Проти спорудження скульптурної композиції виступило київське духівництво. І уряд, витративши величезні кошти (64 тис. руб.) на скульптуру і укріплення Михайлівської гори, змушений був піти на хитрість, приурочивши відкриття пам'ятника до дня урочистостей з приводу освячення Ланцюгового мосту через Дніпро. Митрополит Хресною ходою спустився від Лаври до підніжжя нового моста, а його благословення начебто поширювалося «заразом» і на пам'ятник князю Володимиру.
|
|
У цей день народилися
Михайло Драй-Хмара (справж. прізв. – Драй; 1889–1939), поет, літературознавець, перекладач, професор Київського університету.
За життя Драй-Хмари вийшла друком лише одна книга поезій – «Проростень» (1926). Був незаконно репресований. Рукопис перекладеної ним «Божественної комедії» Данте конфісковано під час арешту. Помер у таборах на Колимі «від ослаблення серцевої діяльності», як вказано в документах по реабілітації.
|
|
Атена Пашко (1931-2012), поетеса, громадський діяч, учасниця українського правозахисного руху.
Атена Пашко народилася на Львівщині. Вже у сьомому класі почала писати повстанські вірші, передавала їх УПА (на кілька з них було створено пісні). Під час війни носила секретні матеріали з рідного села до сусіднього. У 60-х роках переїхала до Львова і стала учасницею українського правозахисного руху.
Дзвела Атену Пашко з В’ячеславом Чорноволом. Згодом коли Чорновіл відбував заслання в Якутії, вони одружилися. Атена розділила зі своїм чоловіком боротьбу за українську незалежність - зазнавала утисків і мала заборону на друк творів, пережила обшуки, звільнення з роботи й ув’язнення. Вона мужньо переносила всі труднощі дружини дисидента-політв’язня, активно допомагаючи Чорноволу видавати підпільний журнал «Український вісник».
У 1991 році Атена Василівна заснувала та десять років очолювала Всеукраїнську жіночу громадську організацію - Союз українок. Після смерті чоловіка очолила Міжнародний благодійний фонд В’ячеслава Чорновола, який видав 10-томник його спадщини. А ще Атена Пашко - авторка поетичних збірок «На перехрестях» (Мюнхен, 1989), «На вістрі свічки» (Балтимор-Торонто, 1991), «Лезо моєї дороги» (Київ, 2007). У березні 2012 року Атени Василівни не стало. Її поховали на Байковому цвинтарі у Києві. Як вона і просила - поруч із її чоловіком.
|
|
Пелагея Глушенко (1908-1983), художниця, майстриня петриківського розпису.
Народилась у с. Петриківка (нині Дніпропетровська область). Батько майбутньої художниці майстував скрині та віялки, які розмальовувала барвистими квітами односельчанка, відома вже на той час художниця Тетяна Пата. Пелагея навчалась у неї живопису.
Протягом 1937—1941 років навчалася у Київській школі майстрів народного мистецтва (згодом Київський художньо-промисловий технікум). Згодом працювала в Інституті художньої промисловості Академії архітектури УРСР, викладала у Київському художньо-промисловому училищі; керувала студією декоративного мистецтва при Київському будинку народної творчості.
Вона працювала у галузях традиційного хатнього малювання, монументально-декоративного мистецтва, книжкової графіки, текстилю (ескізи вибійчаних тканин), підлакового розпису дерев’яних виробів, надглазурного розпису порцелянових виробів.
Найбільш яскраво обдарування Глущенко проявилося у декоративних композиціях станкового характеру.
Пелагея Глущенко, як і інші петриківські митці, не користувалася олівцем, а відразу малювала пензлем, не вносячи у малюнок будь-яких поправок. Вона виношувала свій задум в уяві та без жодних ескізів переносила його на папір.
Дарія Цвєк (1909-2004), кулінарка, збирачка традиційних українських рецептів, авторка низки популярних книг рецептів, найзнаменитіша з яких – «Солодке печиво»
Народилася на Тернопільщині. Після закінчення гімназії Дарія вступила до педагогічного семінару Українського педагогічного товариства у Коломиї. У часи навчання грала на флейті в оркестрі Коломийського педагогічного семінару. Дарія товаришувала з письменницею Іриною Вільде, яка і порадила їй занотовувати кулінарні рецепти та згодом видати книжку.
З приходом совєтів Дарія працювала кухарем у шпиталі. У 50-ї роки пекла торти і здавала до магазину – тоді таке практикувалося.
Збірки рецептів Дарії Цвєк були справжніми бестселерами, для багатьох жінок її книжки були найкращим подарунком, вони передавалися у спадок від мами до дочки.
Збірка рецептів та порад «Малятам і батькам» (Львів: Видавництво Старого Лева) була визнана «Книгою року-2002».
Більше про Дарію Цвєк та її рецепти:
Юрій Писар (1985), український художник.
Народився на Закарпатті. Освіту здобув у Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) за спеціальністю «живопис».
2010 року відбулася перша персональна виставка, що мала назву «Балет», в якій прослідковується вплив експресивного абстракціонізму. Наступні виставки «Ню» і «Балет», які відбулися в 2011 році, відкривають нового Юрія Писаря. Спрощуються форми, звужується кольорова гамма, мінімізуються засоби вираження і разом з тим картини сповненні ритміки й напруги.
У 2011 році Юрій Писар пробує свої сили в стилі «paintjam» і під час фестивалю «Потяг до Яремче» прямо на сцені пише найбільший в Україні (а може і світі) портрет композитора Володимира Івасюка.
В одному з інтерв’ю Писар зізнається, що хотів би написати в стилі «paintjam» цілу галерею портретів видатних українських діячів.
Дивитися твори Юрія Писара: https://zakarpat.brovdi.art/en/khudozhnyky/myttsi-zakarpattia/pisar-yurij#parentHorizontalTab2
Ніна Матвієнко (1967) – співачка, володарка унікального і неповторного голосу.
Її співочий офіційний стаж – більш як 50 років. Понад 20 років вона була солісткою Хору імені Григорія Верьовки і солісткою «Київської камерати», співала і продовжує співати в тріо «Золоті ключі» разом із Марічкою Миколайчук і Валентиною Ковальською. З гастролями об’їздила півсвіту, хоча 17 років була невиїзною. Боси від музики звинувачували її в націоналізмі, натякали, що в репертуарі немає жодної російської пісні. На що гостра на язик Ніна Митрофанівна відповіла: «Хочете російської пісні – Зикіну слухайте…»
Її голос – ціла епоха українського мистецтва: музичного, театрального, кінематографічного. Серед шанувальників її таланту були українські шістдесятники, Євген Сверстюк і Блаженніший Любомир Гузар. Репертуар співачки вражаючий, у ньому понад 250 народних пісень і творів українських композиторів – колядки і щедрівки, веснянки, псалми, плачі, весільні, колискові, жартівливі й танцювальні пісні. Виконувала вона й академічну музику. Артистка грала в театрі, знімалася в кіно, зокрема у відомих фільмах «Солом’яні дзвони» і «Пропала грамота». Серед найвідоміших телевистав: «Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди». Ніна Матвієнко є авторкою двох біографічних книг: «Ой виорю нивку широкую» і «Уже так не буде, як є». Багато хто, особливо з молодих співаків, знають Ніну Митрофанівну як дуже чуйну і добру людину, готову завжди прийти на допомогу. Хоча й різкою, як будь-хто, вона теж може бути. І це теж декому не подобається. Для неї не є проблемою заспівати з ТНМК і бути шанувальницею ДахиБрахи. До речі, останнім вона чимало допомагала на початку їхньої музичної кар’єри.