13 жовтня. Пам’ятні дати

Сьогодні, з ініціативи ООН, відзначається Міжнародний день зі зменшення небезпеки стихійних лих

День був заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 22 грудня 1989 року, його метою є підвищення рівня обізнаності суспільств щодо того, яких заходів потрібно вживати, щоб зменшити наслідки лих. Цього Дня ООН закликає людей ділитися накопиченими знаннями в царині зниження небезпеки стихійних лих.

Характерними рисами стихійного лиха є його непередбачливість і неможливість своєчасного попередження. За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на: літосферні, гідросферні, атмосферні.

Від стихійних лих - ураганів, повеней, цунамі, землетрусів, смерчів, пожеж, виверження вулканів, посух, снігових лавин, зсувів ґрунту тощо, щороку страждають понад чверть мільярда людей.

Пандемія COVID-19 та кліматична надзвичайна ситуація показують, що нам потрібне чітке бачення, планування та компетентні установи, здатні діяти на основі наукових знань та в інтересах суспільства.

Події дня

Цього дня, у 1871 році, у Києві відбулось відкриття колегії Павла Галагана. Учбовий заклад був заснований поміщиком-меценатом Григорієм Галаганом у пам’ять про померлого єдиного сина Павла. За роки існування колегії (до 1920 року) в ній здобули освіту майже 3 тис. учнів. Серед уславлених імен – академіки Кримський, Липський, Грабар, літератори Чубинський, Филипович, визначний український громадський і державний діяч Лівицький.

У цей день народилися

в Україні…

Михайло Сiкорський (1923–2011), історик, видатний діяч музейної справи, генеральний директор Національного заповідника «Переяслав», Герой України (2005).

У 28 років, щойно закінчивши історичний факультет Київського університету, Михайло Сікорський очолив Переяслав-Хмельницький історичний музей і понад півстоліття самовіддано служив справі, створивши за цей час 25 музеїв, у фондах яких зберігається понад 165 тисяч предметів історії та культури українського народу.

«Будь-який музей, малий чи великий, – це історія народу, – говорить Михайло Іванович. – А їй, історії, я присвятив життя! Коли ти залишаєшся сиротою, та ще й у малому віці, потреба віднайти своє коріння стає ще сильнішою». Михайло Сікорський рано залишився без батьків: спочатку помер батько, а невдовзі, під час голодомору 1933 року не стало й матері. Михайло з сестрою зростали у дитячому будинку. Попри всі труднощі юнакові вдалося отримати вищу освіту і знайти своє покликання у житті.

Владилена Кокіна (1926-2017), бігунка-ветеран, рекордсменка світу та Європи серед ветеранів, установила понад 60 рекордів України у різних вікових групах.

Владилена Кокіна закінчила медичний інститут. У Жовтих Водах була депутатом міськради, агітатором, дружинницею, працювала в пожежній службі. Тривалий час працювала лікарем-педіатром.

Владилена Кокіна прийшла у спорт, коли їй було 58 років. Професійно легкою атлетикою до цього не займалася, а на бігову доріжку встала, щоб впоратися з численними хворобами.

За свою кар’єру Кокіна взяла участь у понад 500 забігах. У 72 роки бігунка вперше побила рекорд України серед жінок-ветеранів. Національні досягнення на дистанціях від 60 метрів до 10 кілометрів легкоатлетка-ветеран у своїх вікових категоріях оновлювала понад 50 разів.

Крім того, українка була володаркою світового рекорду в бігу на 10 км у віковій групі 85-89 років – 86 хвилин 15,07 сек.

У вересні 2016 року Владилена Кокіна бігла в Дніпровському марафоні. Через три тижні після тих стартів їй виповнилося 90 років.

Дмитро Малаков (1937-2019), києвознавець, історик архітектури.

Народився у Києві. Брат видатного художника-графіка Георгія Малакова.

1960 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині Київський національний університет будівництва і архітектури). Працював у  Київенерго, на київському заводі «Арсенал», у Київському науково-дослідному і проєктному інституті містобудування. 20 років – з 1992-го по 2012-й - був співробітником Музею історії Києва.

У доробку Дмитра Малакова – близько 50 книг, присвячених архітекторам Києва, різним спорудам, вулицям і місцевостям столиці, історії забудови міста.

…і у світі

Маргарет Тетчер (1925-2013), державний і політичний діяч Великобританії, яка увійшла до світової історії як «Залізна леді».

Перша жінка прем’єр-міністр Великої Британії (1979-1990). У 1970-1974 рр. стала єдиною жінкою – членом кабінету міністрів, очоливши міністерство освіти і науки. У 1975 році очолила Консервативну партію, а у 1979 році була обрана прем’єр-міністром країни на 5-літній термін, ставши, таким чином, першою в історії Великобританії жінкою на цій посаді.

У 1983 і 1987 роках завдяки жорсткому стилю управління й довірі з боку британців була знову обрана прем’єр-міністром країни. У 1990 році через гострі суперечки, що точилися навколо пропозицій запровадити «подушне мито», була змушена піти у відставку з посади лідера Консервативної партії та з посади прем’єр-міністра. В Україні була раз – у червні 1990 року. Ось декілька цитат «залізної леді», розтиражованих світовими ЗМІ: «Влада не повинна сидіти на шиї населення й черпати з його гаманців. Усе, що може влада, це заохотити його підприємливість. А потім – піти з дороги і не заважати…»; «Є тільки один спосіб бути керівником: це коли керівник іде в добровільне рабство до того, ким керує, але не навпаки. Якщо ж у його поведінці з’являється нехай навіть одна сота претензій на будь-яку перевагу або привілеї, то рано чи пізно ці 0,01 виростають у придушення, деспотію та тиранію».