Олександр Тесліцький, в.о. генерального директора Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні

За весь час пандемії коронавірусу в Україні, у Чернівецькій обласній дитячій лікарні рятували сотні життів діток – від новонароджених і до 18 років.

Торік уся країна переживала за 5-річну дівчинку, яка з підтвердженим COVID-19 близько 3 тижнів провела на апараті ШВЛ, перебувала у комі, але врешті одужала і вийшла з лікарні без ускладнень життєвих функцій.

Тоді Олександр Тесліцький завідував реанімаційним відділенням дитячої лікарні. Він розповів, що в тому випадку, за всіма показниками, прогноз летальності складав 95%. Але лікарі трималися за ті 5%, як за рятівну соломинку. І дитинка одужала.

Кореспондент Укрінформу поспілкувався з лікарем і розпитав його про особливості штаму «Дельта», його вплив на дитячі організми, щоденні госпіталізації малих пацієнтів і про необхідність масової вакцинації як дорослих, так і дітей.

ФІКСУЄМО РЕКОРДНУ ГОСПІТАЛІЗАЦІЮ ДІТЕЙ

- Цієї осені ми спостерігаємо нову хвилю коронавірусу. Яка ситуація із захворюваністю серед дітей, чим вона відрізняється від весняної хвилі?

- Наразі наш заклад є єдиною в області базою для надання допомоги пацієнтам дитячого віку з COVID-19 та підозрою. І починаючи з кінця літа, ми помічаємо зростання кількості госпіталізацій серед дітей. Якщо порівнювати з минулорічними показниками, то частка госпіталізованих дітей серед усіх інфікованих зростає. Ми це бачимо за кількістю добових госпіталізацій. Наприклад, цієї весни ми вперше за час пандемії мали такий високий показник госпіталізації серед дітей. Але вже зараз ми й цю весняну цифру перевищили. І за кількістю госпіталізацій, і за кількістю звернень і підтверджених випадків у дітей – максимальні цифри спостерігаємо саме зараз.

- Минулої зими/весни у нас поширився так званий «британський» штам коронавірусу, цієї осені – «Дельта». Чи відрізняються симптоми хвороби у дітей і як обидва ці штами впливають на них?

- Якщо у попередні періоди при циркуляції інших штамів коронавірусу діти мали більш легкий перебіг, то зараз вони потребують лікування, часто навіть у відділенні інтенсивної терапії. Це діти з лихоманкою, яка погано коригується, діти з пневмоніями, з дихальною недостатністю, яким ми налагоджуємо подачу кисневої терапії. Частка таких дітей, які потребували респіраторної підтримки, раніше була меншою. Зараз їх побільшало. Це діти, які потрапляють до нас із порушенням водно-електролітного обміну, які потребують інфузійної терапії. Маються на увазі крапельниці із введенням електролітних розчинів у судинне русло з метою корекції дефіциту гідробалансу в дитини.

Була частка дітей, які мали порушення роботи з боку шлунково-кишкового тракту: діарею, блювання, що також призводило до вираженого зневоднення у дітей, і тут потрібні були невідкладні дії.

- Цього раніше не було?

- Таких проявів раніше було значно менше. І відповідно, ці прояви зумовлюють важкість пацієнтів, тому їм потрібне стаціонарне лікування.

- Яка зараз ситуація у дитячій обласній лікарні? Чи багато діток госпіталізують щодня?

- Минулого тижня, наприклад, ми мали максимальну цифру за кількістю госпіталізованих дітей з діагнозом «підозрілий випадок коронавірусної інфекції» – це було 25 діток за добу.

На базі інфекційного корпусу у нас розгорнуто 108 ліжок для лікування дітей з COVID-19, із них на 103 є можливість кисневої терапії. Сьогодні у нас близько 60 дітей, які потребують стаціонарного лікування. Бували дні, коли одночасно було і 70 на стаціонарному лікуванні. Частина дітей потребують респіраторної підтримки – наразі таких дітей четверо, раніше бувало і 8 одночасно.

Ми маємо зараз на стаціонарному лікуванні більшу частку діток до року. Раніше у вікових категоріях пацієнти розподілялися більш-менш рівномірно, зараз ситуація трохи змінилася. Майже третина всіх діток у лікарні – малюки до року.

Частина таких дітей народилися від матерів, які хворіють COVID-19, це немовлята, яких перегоспіталізовують до нас виїзною бригадою з перинатального центру. Зазвичай, мама такої дитини перебуває у стаціонарі, який надає допомогу дорослому населенню. У нас є частина діток, матері яких перебували у реанімаційному відділенні й на апаратній вентиляції.

І в нас, зокрема, зараз є дитина, народжена від “ковід-позитивної” матері. Малюкові 19 днів, він народжений недоношеним. Через стан матері це були передчасні пологи, дитина важила при народженні 1450 грамів. Малюк тривалий час перебував на апаратній вентиляції легень. Але наразі ця дитина – уже з позитивною динамікою, малюка перевели в соматичне відділення, він не потребує ні ШВЛ, ні кисню.

Крім того, є й маленькі діти, які інфікувалися при контакті з хворими родичами – батьками, бабусями, братиками, сестрами тощо. Також є діти, які контактують і поза межами сім'ї – в організованих колективах, є студенти.

Двох дітей зараз лікують у реанімації, вони підключені до апаратів ШВЛ. 16-річний хлопець із підтвердженим COVID-19 має також фонове захворювання – спінальну аміотрофію. Ще один малюк у віці до одного року лежить у реанімації з підозрою на коронавірус, результатів його аналізів ми ще очікуємо.

МАЙЖЕ МІСЯЦЬ ЛІКУВАЛАСЬ У РЕАНІМАЦІЇ

- Серед госпіталізованих бувають діти із «запущеними» формами хвороби, чи все-таки батьки переважно вчасно реагують і звертаються до медиків?

- Враховуючи наявність підтвердженого діагнозу в когось із дорослих і те, що дитина є контактною, а в неї піднімається температура тіла, то батьки вже розуміють, про яке захворювання іде мова. Зазвичай типовим є завчасне звернення по медичну допомогу.

Хоча трапляється, самі батьки хворіють і не обстежуються. Відповідно, дитина, яка є контактною, також починає хворіти. Потім, у зв’язку із декомпенсацією стану дитини, батьки звертаються у лікувальний заклад. Ми обстежуємо дитину, маму й отримуємо позитивні результати на COVID-19. Зазвичай так буває у людей, які не вважають за потрібне вчасно здати мазки, обстежитися і зорієнтуватися, чим саме вони захворіли.

- Розкажіть про своїх перших пацієнтів із коронавірусом, які почали надходити до лікарні навесні минулого року. Тоді госпіталізували також дітей і в легких формах, а чи багато було і важких пацієнтів?

- Якщо згадувати перший місяць надання допомоги таким хворим, то так, до нас поступали і в легкій формі. Хоча були діти і з важким та вкрай важким перебігом госпіталізації.

Я ще тоді був на посаді завідувача реанімації. Пригадую ті випадки, коли діти перебували на апаратній вентиляції. Ми тоді розуміли, що це нова вірусна інфекція, вона вимагала іншої тактики ведення таких пацієнтів. Зокрема, респіраторної підтримки у плані штучної вентиляції легень. Ми бачили, що режими цієї вентиляції легень були іншими, ніж при пневмоніях, при яких пацієнти також потребують дихальної підтримки.

На початку пандемії переважали діти віком 4-5 років. Хоча бували і 15-річні. Але такі доросліші діти, зазвичай, мали фонові захворювання з боку нервової системи. Були пацієнти, які мали супутню патологію серцево-судинної системи. І важкість їхнього стану була зумовлена цим основним захворюванням.

Водночас були й такі діти, які не мали жодної супутньої патології, але їх підключали до апаратів ШВЛ. Деякі наші пацієнти потребували тривалого лікування у відділенні інтенсивної терапії, понад місяць, по кілька тижнів проводили на апараті ШВЛ. Вони були успішно проліковані й виписані додому.

- Розкажіть про одну з перших важких пацієнток, 5-річну дівчинку, яка кілька тижнів провела на апараті ШВЛ.

- Дитина до нас потрапила з порушеною свідомістю, з вираженою дихальною недостатністю. Вона потребувала негайного переводу на штучну вентиляцію легень, потребувала інфузійної терапії. Пізніше дівчинка понад три тижні була на цій апаратній вентиляції, потім їй потрібна була киснева терапія уже вільним потоком. Ця дитина мала порушення з боку трьох життєво важливих функцій організму. За всіма цими критеріями – ризик летальності у її стані був понад 95%. Але ми все одно хапалися за ті невеличкі відсотки ймовірного одужання. При тому, що параметри штучної вентиляції легень були дуже жорсткими і ще була ситуація, коли ця дитина потребувала хірургічного втручання для вилучення об’єму рідини і повітря, який накопичився у плевральній порожнині.

Дівчинка тривалий час перебувала у комі. Перші елементи свідомості почали з’являтися десь через два тижні лікування у відділенні реанімації. Тішить у цій ситуації те, що дитина відновилася повністю. Її виписали у стабільному стані додому, при ясній свідомості, без потреби у дихальній підтримці чи подачі кисню. Дитина не мала ознак дихальної недостатності, і вона досі повторно жодного разу не госпіталізувалася.

- А скільки часу вона пробула у лікарні?

- Понад місяць вона лікувалася у відділенні реанімації, потім ще близько двох тижнів – в інфекційному відділенні. Більш як півтора місяця дитина провела у нашій лікарні. Поступила вона до нас у квітні, а виписали її наприкінці травня.

КОЖЕН НОВИЙ ШТАМ ВІРУСУ «МОЛОДШАЄ»

- Якщо порівнювати нинішнє лікування COVID-19 із тими першими випадками, коли вірус був не таким дослідженим, то більше переживань за життя пацієнтів було на початку пандемії, чи зараз, коли з кожною новою хвилею вірус мутує?

- Ми й раніше стикалися з вірусними пневмоніями у дітей. Коронавірусна інфекція також протікає з проявами дихальної недостатності. Спочатку, надаючи допомогу дітям, хворим на COVID-19, ми намагалися правильно підібрати тактику лікування і дихальної підтримки. Бо розуміли, що нова вірусна інфекція має певні особливості, не притаманні іншим.

У принципі, при перебігу того чи іншого штаму вірусу – лікування все одно спрямоване на підтримку життєво важливих функцій. Тобто якщо є порушення гемодинаміки, чи то при штамі «Дельта», чи при іншому, який циркулював раніше, – тактика все одно спрямована на стабілізацію гемодинаміки. Якщо це порушення з боку центральної нервової системи – судомні напади, порушення свідомості, – тактика спрямовується на лікування цих проявів. Ми завжди спрямовуємо тактику лікування таким чином, щоб стабілізувати ту життєво важливу функцію, яка у пацієнта порушена.

- Коли почалася пандемія, чи багато ви знали про цей вірус і як змінилися з часом ті знання?

- Коли в Україні почали виявляти перші випадки коронавірусу, в нас уже була певна інформація з тих країн, що не один місяць надавали допомогу хворим. Чи це після перших випадків у Китаї, чи після подальших випадків у Європі. Коли в нас у березні минулого року були перші пацієнти, ми вже мали майже піврічну історію надання такої допомоги. Тоді не так багато говорили про дітей. Оскільки той штам, який циркулював, вражав їх менше. Принаймні вони тоді менше потребували стаціонарного лікування.

У міру циркулювання інших штамів усе більше залучається дитяче населення. Зараз про цю інфекцію ми маємо ще більше інформації, вже накопиченої під час надання допомоги дітям минулого року.

Крім того, торік у нас була активна комунікація між медиками, які надають допомогу в різних країнах. Проводилися такі онлайн-конференції медиків-практиків, які ділилися досвідом надання допомоги пацієнтам із COVID-19 – чи це був Ізраїль, чи США, чи країни Європи. Наприклад, у яких способах дихальної підтримки їм вдавалося стабілізувати пацієнта, вони цим досвідом ділилися. Ми його враховували та проводили такі внутрішні медичні телемости, спілкуючись із фахівцями тієї чи іншої спеціальності з різних регіонів України.

- Ви кажете, що на початку пандемії було менше дітей у стаціонарах, під час «британського» штаму їх стало більше, зараз – іще більше. Можна зробити висновок, що з кожним новим штамом вірус «молодшає»?

- Досі саме так і відбувалося. Як воно буде далі – побачимо. Але поки що – ви влучно сказали, ми спостерігаємо таку тенденцію, коли кожен новий штам COVID-19 вражає більше дітей. Вірус у них протікає все важче.

- За весь цей час не було летальних випадків серед дітей із COVID-19?

- На жаль, один летальний випадок у нас був. Але у дитини були множинні вроджені вади розвитку, і коронавірус був чинником для декомпенсації основного захворювання. Тобто дитина потребувала паліативної допомоги, вона мала виведену гастростому, трахеостому. Її попередньо консультували у Києві, а потім вони уже потрапили до нас у стані декомпенсації за рахунок того основного захворювання.

ПОТРІБНО ДАТИ ДІТЯМ ПРАВО НА ЗАХИСТ ВІД ВІРУСУ

- Поговоримо трохи про вакцинацію. Ви стали першою людиною в області, яка отримала щеплення від коронавірусу. Не було якогось страху?

- Ще до появи першої вакцини в Україні, я бачив важкий перебіг в інших колег чи серед пацієнтів, які потрапляли в лікарню. Я розумів, що кожен пацієнт із коронавірусом має ризики летального завершення. І якщо з’являється якийсь чинник, яким можна убезпечити себе, принаймні, від важкого перебігу захворювання, то варто цим скористатися. І коли вперше з’явилася можливість вакцинації у нас в області, це був лютий цього року, то я погодився, не вагаючись. Я завжди прихильно ставився до вакцинації проти інших інфекційних захворювань, тому вакцинувався. Мене часто запитували, чи не мав я страху тоді (сміється). Насправді, у мене тоді жодних сумнівів не виникало, спокійно включив себе у список охочих вакцинуватися в закладі. Тоді у нас вперше в області розгорнули пункт вакцинації і серед усіх працівників я справді був першим.

- Як лікарі ставляться до вакцинації? Який відсоток медиків у лікарні вже отримали щеплення?

- Більшість лікарів у нашому закладі вже вакциновані від COVID-19. Зокрема, в інфекційному відділенні таких медиків 77%, а в реанімації – близько 90%. Ті люди, які ближче стикаються з хворобою, надають допомогу пацієнтам і мають більший ризик інфікуватися, бачать важкий перебіг хвороби у діток, активніше вакцинуються. Але й в інших корпусах більшість лікарів також уже отримали щеплення.

- За ці місяці від вашої вакцинації ви не хворіли на COVID-19 у легкій чи іншій формі?

- Другу дозу вакцини я отримав уже в травні. І за всі ці місяці не мав жодного епізоду хвороби. Перший епізод захворювання, і поки що єдиний, я мав ще у травні минулого року. Фактично півтора року тому.

- Родичі ваші теж вакцинувалися?

- Так. Моя мама минулої осені важко перенесла хворобу, була в реанімації. Вона уже сама чекала, коли можна буде вакцинуватися, й одразу отримала щеплення. Пам’ятаю, ми тоді побоювалися, що втратимо її. Та й сама вона також це розуміла. Коли вилікувалася, сказала, що другий такий епізод вона вже не переживе. Тому й вакцинувалася. І сестри мої також вакциновані.

- Як ви вважаєте, чи потрібно проводити масову вакцинацію для дітей від коронавірусу? З якого віку?

- Я знаю, що деякі країни уже почали вакцинувати дітей. Думаю, наша країна також у цьому напрямку рухається. Справді, є частина дітей, яка є дуже мобільною – це школярі, студенти. У принципі, при бажанні вони повинні мати право захистити себе від вірусу.

- До Дня Незалежності МОЗ назвало 30 найкращих лікарів України, які почали свою діяльність вже у незалежній країні. Що значить для вас потрапити у такий список?

- Для мене це важливо у плані розуміння того, що частина життя, яку я віддав і продовжую віддавати медицині, проходить недарма. Якщо можу бути корисним і зберегти життя кільком дітям чи навіть одній дитині – це для мене дуже важливо. Ви згадували сьогодні ту 5-річну дівчинку, яку я досі добре пам’ятаю. І не тільки цю дитину, а й інших, які хворіли і до коронавірусу. І коли нам вдавалося їх урятувати силою якихось зусиль, це було важливо. І якщо це ще десь цінується в країні – це мотивує молодих лікарів. І в подальшому, сподіваюся, такі речі сприятимуть тому, що більше молодих лікарів хотітимуть залишатися в Україні, а не їхати за кордон.

Бо у нашій галузі, якщо бути відвертими, багато спеціалістів покидають країну в пошуках кращого життя.Вважаю, що країна має робити якісь такі кроки, щоб мотивувати розвиватися тут і пробувати щось змінити. Щоб молоді люди були корисними тут, в Україні.

Віталій Олійник, Чернівці
Фото автора