12 листопада. Пам’ятні дати

Цього дня, у 1967 році, розпочався перший Світовий Конгрес Українців

12-19 листопада 1967 року, в Нью-Йорку, проходив Конгрес Свободи – перша масова маніфестація української єдності в церковній, громадській і політичній сферах життя. Участь у цих зборах взяли понад тисячу делегатів з 17 країн світу.

На цьому Конгресі було прийнято рішення про створення Світового Конгресу Вільних Українців, який після проголошення незалежності України був перейменований на Світовий Конгрес Українців (СКУ).

Відкриваючи перший Конгрес СКВУ в Нью-Йорку, отець-прелат Василь Кушнір, якого пізніше обрали першим президентом СКВУ, сказав: «У розбудженій духовності і совісті вільного українця Світовий Конгрес Вільних Українців ставить програму: Україна мусить бути українською; найніжніші струни наших почувань мусять бути українськими; молода українська генерація мусить бути українською; Україні ми мусимо приготувати майбутність радіснішу і гіднішу, ніж усі її дотеперішні найсвітліші історичні дні…»

На сьогодні Світовий Конгрес Українців об’єднує українців у 57-ми країнах.

У 2003 році СКУ визнаний Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом, а у 2018 Конгрес набув статусу учасника міжнародної неурядової організації в Раді Європи.

У цей день народилися

в Україні…

Іван Крушельницький (1905-1934), письменник, мистецтвознавець, графік.

Син Антіна Володиславича Крушельницького і Марії Степанівни Крушельницької. Здобувши гарну європейську освіту (навчався у Віденському університеті, відвідував лекції у Віденській Академії мистецтв, закінчив Празький університет) викладав у Стрийській гімназії, керував театральною школою при Музичному товаристві ім. М. Лисенка у Львові. Був членом літературних організацій «Горно», «Західна Україна». У 1932 році переїхав в Радянську Україну, де брав активну участь у літературному та громадському житті. Драматична поема «На скелях (Каверна №16)» на конкурсі Наркомосу в 1931 була удостоєна першої премії. Івану Крушельницькому належить також ряд графічних робіт, ілюстрації до творів Коцюбинського, Стефаника. Проте молох репресій не оминув талановитого українця. Івана Крушельницького у грудні 1934 разом з рідним братом Тарасом (і ще 26-ма репресованими) розстріляли у Києві. Старшому виповнилося 29, а молодшому – 25 років. Їхній батько – Антін Володиславович Крушельницький загинув у Сандармосі разом з іншими двома синами Богданом і Антоном через три роки. Мати – Марія Степанівна, пережила їх на рік.

Юдіф Рожавська (1923-1982), композиторка.

Родом з Києва. В дитинстві була музичним вундеркіндом, з п’яти років чудово грала на фортепіано. У часі війни була учасником фронтових концертних бригад Сталінградського фронту. По війні закінчила Київську консерваторію.

Рожавська створила понад 100 пісень на вірші різних сучасних їй українських авторів – «Летять ніби чайки», «Сповідь пам’яті», «Коло вікон твоїх», «Чуєш, кохана?» та ін. Пісня «Летять ніби чайки» стала однією з найкращих українських пісень XX ст.

Також в її доробку численні романси на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Дж. Байрона, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Віталія Коротича, Анни Ахматової.

Працювала Рожавська і з масштабними формами, створивши оперу «Казка про загублений час» (за Є. Шварцем), балет «Королівство кривих дзеркал», оркестрову поема «Дніпро», концерт «Фантазія» для оркестру народних інструментів, фортепіанний концерт з оркестром, концерт для фортепіано «Сонатіна» та інші.

Послухати «Летять ніби чайки»: https://www.youtube.com/watch?v=hu5cQu95Gko

Володимир Куткін (1926-2003), графік, живописець.

Народився у Житомирі. Малювати почав ще в дитинстві, вступив спочатку до Київської художньої школи імені Тараса Шевченка, а після війни, у 1948 році, до Київського художнього інституту.

Але вже на другому курсі за сфабрикованим звинуваченням Володимира засудили на вісім років позбавлення волі. Куткіна відправили до В’ятських таборів, на лісоповал, де він жив у страшних умовах разом з іншими політв’язнями.

Після смерті Сталіна з таборів повернулися десятки тисяч безвинно засуджених людей…

Володимиру насилу вдалося відновитися в інституті. По тому, так і не пропрацювавши обов’язкових трьох років за розподіленням, пішов «на вільні хліби».

Майже відразу Куткіна запрошують до колективу маститих художників, які працюють над оформленням Шевченкового «Кобзаря». Портрет великого поета його роботи визнають найкращим, і саме він прикрашає обкладинку безсмертної книги.

За совєтських часів улюбленою темою художника була козаччина. Тому славні українські гетьмани у виконанні Куткіна – Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа і козацькі полководці – Максим Кривоніс з булавою та грамотою, Іван Богун – такі живі й виразні.

З відновленням Незалежності Володимир Куткін звертається до теми, яку давно чаїв у душі і створює серію графічну «Гулаг» і чимало картин на теми репресій українства.

Графічні роботи Володимира Куткіна тут: http://uartlib.org/exclusive/sotsrealizm-volodymyra-kutkina/

…і у світі

Рене Франсуа Оґюст Роден (1840-1917), французький скульптор, один з засновників імпресіонізму в скульптурі.

Автор таких відомих творів як «Бронзовий вік», «Людина йде», «Іоанн Хреститель», пам’ятників «Громадянам міста Кале», Гюго, Бальзаку, багатофігурної композиції «Брама пекла». Чимало фігур, виконаних для «Брами пекла» стали самостійними скульптурами. Серед найвідоміших – «Мислитель» й «Поцілунок».

У «Заповіті», адресованого молодим митцям, 77-річний Роден писав: «Більше терпіння! Не покладайтеся на натхнення. Натхнення взагалі не існує. Єдині чесноти художника – мудрість, уважність, щирість, воля. Виконуйте вашу роботу як чесні трудівники».

Грейс Келлі (1929–1982), княгиня Монако (з квітня 1956 р.), дружина князя Монако Реньє ІІІ, кінозірка 50-х років ХХ століття, одна з найкрасивіших актрис свого часу.

Знялася в головних ролях у фільмах: «Високий місяць», «Сільська дівчина» (премія «Оскар») і «Вище товариство», а також у трьох фільмах Альфреда Хічкока – «Наберіть «М» для вбивства», «Вікно у двір» (дві вершинні кінороботи режисера), «Спіймати злодія». Одного разу Хічкок у бесіді з французьким кінорежисером Франсуа Трюффо сказав наступне з приводу Келлі: «Якщо секс надто відвертий і прямолінійний, він не залишає місця для хвилювання. Знаєте, чому я обираю для своїх фільмів стриманих і холоднуватих блондинок? Тому що коли бездоганна леді показує, що в сексі вона може поводитися зі сміливістю професіоналки, то від цього перехоплює дух».