21 листопада. Пам’ятні дати

Сьогодні українці святкують День Гідності та Свободи

День встановлений згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але згодом був скасований.

Саме 21 листопада 2013 року розпочались перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Події розгорталися стрімко і драматично – від мирних зібрань студентства до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» і бруківки, що стала зброєю в руках протестувальників. Але найтрагічнішим було те, що цього разу, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи вартувало українцям 106 убитих і понад 2 тис. поранених. І це була лише ціна 3-х місяців Євромайдану. Навесні 2014 року почалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.

Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

А ще саме сьогодні працівники однієї з провідних галузей економіки України відзначають професійне свято – День працівників сільського господарства.

День працівників сільського господарства – професійне свято працівників сільського господарства, підприємств з переробки сільськогосподарської сировини, харчової промисловості, заготівельних, водогосподарських та обслуговуючих підприємств і організацій агропромислового комплексу України.

На сьогодні агропромисловий комплекс одна з провідних галузей економіки України, яка дає роботу близько 3 млн людей.

Варто зауважити, що українці годують не тільки себе, а ще й півсвіту, експортуючи власну продукцію у більшість країн світу. Ключовими продуктами вітчизняного аграрного експорту традиційно є зернові культури, олія, насіння олійних культур.

Разом з тим, сьогодні в Україні відзначається і День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Встановлення Дня Десантно-штурмових військ саме 21 листопада стало гідним вшануванням національно-історичних та релігійних традицій українського народу. Адже в Україні сьогодні відзначають Собор Архістратига Михаїла, а цей святий є небесним покровителем українських десантників. Десантно-штурмові війська – це окремий рід військ Збройних Сил України. ДШВ, до складу яких входять десантно-штурмові, повітрянодесантні та аеромобільні частини, спроможні швидко реагувати на різноманітні загрози та виклики, виконувати завдання за призначенням в умовах, що характеризуються високими маневреністю та автономністю дій. З початку бойових дій на сході нашої країни Десантно-штурмові війська разом з іншими частинами та підрозділами Збройних Сил України героїчно протистоять російському агресору, щоденно, кров’ю і потом, а іноді й ціною власного життя підтверджуючи слушність свого девізу: «Завжди перші».

Щороку в третю неділю листопада відзначається Всесвітній день пам’яті жертв дорожньо-транспортних пригод. Уперше цей День був проведений організацією «Роудпис» (RoadPeace) у 1993 році. За даними ООН дорожні аварії є у всьому світі першою причиною смерті серед молодих людей у віці від 5-ти до 29 років і третьою причиною смерті людей у віці 30-44 років. В автомобільних катастрофах щорічно гине приблизно 1,35 млн осіб, ще 50 мільйонів людей одержують травми або стають інвалідами.

Сьогодні християнське свято Собор Архістратига Михаїла та інших небесних Сил безплотних. Архістратига Михаїла вважають ангелом-охоронцем усіх християн, разом з тим, він є покровителем Києва. Про традиційний культ Святого Михаїла серед нашого народу свідчать його зображення на княжих печатках, гербах, церковних і військових корогвах, у родовій геральдиці. Згодом архангел Михаїл стає патроном запорозького козацтва. Образ святого часто використовувався на козацьких знаменах. Під час Визвольної війни 1648-1654 років корогва з ликом Архістратига Михаїла була найвищим символом усієї держави. Зображення Михаїла зустрічається на гербах інших міст України: Василькова, Гадяча, Канева, Таращі, Черкас, Чигирина.

У цей день народилися

в Україні…

Андрій Маркевич (Маркович) (1830 – 1907), громадський діяч, етнограф, правник, філантроп і музикант.

До 1888 року він та його предки писалися Маркевичами. Народився на Полтавщині. Працював юристом у Петербурзі, дійсний статський радник, статс-секретар імператора, сенатор.

Його зусиллями засновано Російське музичне товариство, створено 20 відділень товариства, зокрема у Харкові, Києві, Одесі, та музичні школи при них. Був блискучим віолончелістом, учасником благодійних концертів за участю Антона Рубінштейна, Миколи Римського-Корсакова, Анатолія Лядова, Олександра Глазунова, Мілія Балакірєва, Модеста Мусоргського.

У 1858 році познайомився у Москві з Тарасом Шевченком, згодом листувався з поетом. Із 1898 року очолював Товариство ім. Т. Шевченка у Петербурзі та всіляко сприяв поверненню рукописів Шевченка з архіву III відділення до Музею українських старожитностей в Чернігові. Домігся дозволу на перше в Російській імперії повне видання творів поета («Кобзар», видання Василя Доманицького, 1907). Автор збірки українських народних пісень, покладених на ноти («Народные украинские напевы, положенные на фортепиано», 1860). Був головою Шевченківського товариства допомоги знедоленим уродженцям Південної Росії, які навчалися в Петербурзі.

Михайло Гайдай (1878-1965), фольклорист, хоровий диригент, музикознавець, композитор, організатор хорового співу в Україні.

 В 1912 році закінчив регентські курси при Херсонському музичному училищі. Керував хорами в Житомирі. З 1919 року – диригент першої Української хорової капели, у 1924–1927 рр. – капели «Думка» у Києві. У 1928–1932 рр. керував українськими хорами у Москві. 1935–1939 рр. – керівник студентського хору Київського художнього інституту, хору Володимирського собору. Зібрав понад 5 тисяч народних пісень і дум, упорядник та автор обробок ряду збірок народних пісень для хору. Однією з найяскравіших сторінок у мистецькому житті Києва кінця 40-х – початку 60-х років була діяльність хору Володимирського собору. Саме Михайло Гайдай у 1947 році організував і очолив митрополичий хор у цьому соборі, який незабаром став відомий далеко за межами України як «художній хор Гайдая». Колектив виконував твори Бортнянського, Веделя, Стеценка, Леонтовича, Чайковського, Рахманінова, Танєєва.

Відомий російський перекладач М.Любимов, тонкий знавець мистецтва, автор чудових перекладів з французької та іспанської літератур (перекладав Рабле, Сервантеса, Костера, Флобера) писав: «Хор під назвою «Хор Гайдая» був відомий далеко за межами Києва. Московські й ленінградські регенти й співаки навмисне їдуть до Києва, аби послухати незвичайний хор, щоб познайомитися з мистецтвом Гайдая, за першої можливості знову доставляють собі цю насолоду».

Михайло Петрович Гайдай – батько видатної української співачки Зої Гайдай (їй, народній артистці Радянського Союзу офіційна влада завжди дорікала «батьком-церковником» та частими відвідинами Володимирського собору). Михайло Гайдай помер у вересні 1965 року, на кілька місяців переживши доньку. Поховані вони поряд, на Байковому кладовищі.

Сергій Якутович (1952-2017), художник, графік, ілюстратор книжок.

Походив з родини знаних українських художників – Георгія Якутовича та Оксани Павловської. Вже з 14 років юнак професійно займався мистецтвом. З 1976 року художник активно співпрацював з українськими видавництвами. До часів Незалежності він ілюструє чи не усю класику світової та вітчизняної літератури – загалом у доробку майстра 160 видань.

Окрім того, Якутович випустив унікальну графічну серію з портретів усіх українських гетьманів. Він був головним художником фільмів «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, телефільмів «Ще як ми були козаками», «Загублений рай», «Тарас Бульба» Володимира Бортка, «Поводир» Олеся Саніна.

…і у світі

Вольтер (справж. – Марі Франсуа Аруе, 1694 – 1778) -французький письменник, філософ-просвітитель, історик, енциклопедист.

ХVІІІ століття – це століття Вольтера. Він був першим поетом Франції, першим драматургом (написав 54 п’єси), істориком, філософом. Він був володарем дум, він збурював усталені норми та звичаї. «Не бійтеся думати самостійно!», – звертався він до співвітчизників, закликаючи їх повставати проти будь-яких нав’язаних догм. Саме Вольтерові належать висловлювання, які добре відомі нам і сьогодні: «Якби Бога не було, його варто було б вигадати», «Кращий уряд той, за якого усі підкоряються лише законам», «Всі жанри гарні, крім нудного», «Людина народжується не для спокою… Кожен повинен обробляти свій сад… Робота відганяє від нас три великих зла: нудьгу, порок і бідність». У книгах «Історія Карла ХІІ» та «Історія Росії за Петра Великого» філософ згадував про Україну.