2 лютого. Пам’ятні дати
Сьогодні день пам’яті Андрія Кузьменка – відомого українського співака, шоумена, лідера гурту «Скрябін»
Андрій Кузьменко (1968-2015), співак, продюсер, телеведучий, лідер гурту «Скрябін». Народився в місті Самбір Львівської області. Мати – вчителька музики, батько – інженер. В дитинстві мріяв стати водієм сміттєвозу, потім – лікарем-неврологом. Перше музичне потрясіння, яке стало поштовхом до меломанії – пісня The Beatles «Lady Madonna», яку Андрій випадково почув у 1979 році, коли йому було 10 років: «Я не знав, що її виконують Бітли, я прочитав назву на конверті значно пізніше. Мене здивувало інше: наскільки простою здавалася музика й наскільки сильно вона «вставляла», – згадував Кузьма. Музикою почав займатися з 8 класу, після того, як родина переїхала до Новояворівська. Ходив до музичної школи, грав на фортепіано. Служив в армії, закінчив стоматологічний факультет Львівського медінституту. Але стоматологія йому не подобалась, натомість все більше захоплювався музикою, зокрема панком. Тут одкровенням був спочатку шотландський гурт The Exploited, потім легендарні «Брати Гадюкіни». Наприкінці 80-х років Андрій Кузьменко разом із друзями створює гурт «Скрябін» з яким відтоді тісно пов’язує власну долю.
Впродовж тривалого часу Кузьма працював ведучим популярних теле- та радіо програм. Проявив себе і як талановитий письменник: у 2006 році видав книгу-автобіографію «Я, Побєда і Берлін», яка згодом декілька разів перевидавалась. Кузьма запам’ятався різним – енергійним, гострим на язик, часом провокативним (згадати хоча б створений ним дівчачий гурт «Пающие Труси» чи пісні з ненормативною лексикою), різким, епатажним – часом любив напустити на себе мачизму чи пограти роль Мефістофеля, але в душі він був романтиком – тонким і вразливим. Це видно по його кращих піснях: «Мам», «Люди як кораблі», «Квінти», «Радіо любов», «Старі фотографії», «Мовчати», «Місця щасливих людей».
Окрім того, сьогодні День бабака. Це традиційне американське свято, започатковане приблизно у 1841 році, яке поступово вийшло за межі штату Пенсільванія, розповсюдившись не тільки по інших штатах США і Канаді, але й далеко за межами Америки. Щороку цього дня рано-вранці в містечку Панксатоні, в горах штату Пенсільванія, з нірки випускають бабака на ім’я Філ, який згідно з легендою, повинен передбачити строки початку весни. Затамувавши подих, всі присутні спостерігають за поведінкою бабака. Якщо він бачить свою тінь, то лізе спати назад до нори – отже, буде ще кілька морозних тижнів. Але якщо день похмурий, бабак не бачить тіні і не вертається до нори – варто чекати на ранню весну. Повне офіційне ім’я американського бабака – «Великий Філ – провидець із провидців, мудрець із мудреців, пророк із пророків».
Віднедавна День бабака відзначають і в Україні, хоча традиції передбачати погоду за поведінкою тварин чи птахів надзвичайно давні. Зараз в Україні «діючими» є два бабаки-«метеорологи» – Харківський Тимко і Львівська Маруся. І хоча прогнози усіх бабаків зазвичай далекі від істини, головне тут саме дійство, шоу: витягування звірка з нірки, поведінка сонного приголомшеного бабака під прицілом фото- і телекамер, а ще – нагода забути про офіційний прогноз Гідрометцентру.
Події дня
2 лютого 2014 року, під час Революції Гідності, на Майдані Незалежності відбулося чергове народне віче. На площу прийшли понад 10 тисяч людей.
Віче традиційно відкрилось молитвою та зверненням представників українських церков. Потім зі сцени виступили лідери опозиції, які повернулися з Мюнхенської конференції з безпеки. Вони повідомили, що Європа та США підтримують українців.
Ще кількасот людей перебували на барикадах на вулиці Грушевського. Там було спокійно. Міліція періодично вмикала аудіозвернення до протестувальників із закликами дотримуватися порядку, яке люди на барикадах зустрічали свистом і криками «ганьба!».
Після віче євромайданівці влаштували «генеральне прибирання» центру столиці.
Крім того, цього дня про свою підтримку Україні заявив президент США Барак Обама. За його словами, він сподівається, що в Україні сформують легітимний уряд, а влада зрозуміє, що люди прагнуть брати участь у визначенні власної долі.
Спільнота громадських активістів Євромайдан SOS повідомила, що станом на 2 лютого у списку зниклих активістів Майдану 36 осіб із різних міст України.
У цей день народилися
в Україні…
Іван Франко назвав Гребінку «талановитим писателем російсько-українським», а ще додавав, що «Його сатира не широка і не їдка, хоч зовсім не безнадійна, гумор вільний, далекий від шаржу, мова прекрасна».
Відомий Гребінка і як автор романтичних віршових і казкових творів. Окремі вірші, покладені на музику, ще за життя письменника стали народними піснями.
Гребінка був знайомий з Тарасом Шевченком, якого підтримував матеріально, допомагав йому у самоосвіті, взяв безпосередню участь в організації викупу поета з кріпацтва, сприяв виданню «Кобзаря» 1840 року – за один день провів його через цензуру.
Народився на Тернопільщині. Ще гімназистом переклав українською мовою підручник з геометрії для українських гімназій. 1865 р. Іван Пулюй вступив до Греко-католицької духовної семінарії у Відні, де поєднував навчання з перекладами духовної літератури українською мовою, і з цього приводу 1869 р. вперше зустрівся з Пантелеймоном Кулішем у Відні. У співпраці з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким переклав із давньоєврейської Псалтир та з грецької Євангеліє (1871, 1880, 1887), які ввійшли в українську Біблію, видану Британським Біблійним товариством (1903).
У 1874-1875 рр. викладав фізику, механіку та математику у Військово-морській академії. Навчався і працював у Страсбурзькому університеті. Брав участь у створенні першої в Європі електростанції змінного струму в Празі. Встановив фундаментальні властивості й природу катодних променів, один із першовідкривачів Х-променів.
Детальніше про Івана Пулюя тут: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2867756-cudopromeni-vidatnogo-ukrainca-ivan-puluj.html
Валер’ян Підмогильний (1901–1937), письменник і перекладач, одна з провідних постатей літературного життя України 20-30-х років.
Автор оповідань, двох романів («Місто» і «Невеличка драма»), а також перекладів з французької – Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля. У грудні 1934 року письменник був арештований і засланий на російську каторгу, де й загинув.
Олекса Захарчук (1929-2013), живописець, майстер пейзажного живопису, графік, належить до покоління шістдесятників.
Народився в м. Іллінці Вінницької області. Під час Другої світової війни – ще підлітком – брав участь у партизанському русі на Вінниччині. Навчався у Харківському художньому училищі, згодом – у Київському художньому інституті у Тетяни Яблонської та Сергія Григор’єва. Учасник численних республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок. Підписав листа на захист Чорновола, Гінзбурга та Галанського (1968 рік), через що зрештою залишився без майстерні та без замовлень. Жив та працював у м. Києві.
Спогади про художника і його твори тут:
http://zakharchuk.net/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=15&Itemid=30
Костянтин-Вадим Ігнатов (1934-2016), художник, графік.
Навчався в Київському державному художньому інститут. Пропрацював у видавництві «Веселка» близько 30 років, де проілюстрував понад 100 книг. Персональні виставки проходили в Москві, Києві, США, Польщі, Греції та інших країнах. Роботи знаходяться в колекціях Національного художнього музею України (Київ), в Музеї сучасного мистецтва України (Київ), в приватних колекціях по всьому світу
Подивитися роботи можна тут:
…і у світі
Джеймс Джойс (1882–1941), ірландський письменник, один з найяскравіших представників модерністської та постмодерністської прози ХХ століття.
Автор романів: «Портрет митця змолоду», «Улісс», «Поминки по Фіннегану», збірки оповідань «Дублінці», п’єси «Вигнанці». Попри всесвітню славу, у себе на батьківщині Джойс упродовж тривалого часу значився «порнографом» і «ненависником Ірландії». Дві його молодші сестри до самої смерті заперечували той факт, що вони рідня письменнику. Батько письменника – Джон Джойс, отримавши від сина примірник «Улісса» й погортавши кілька сторінок, вигукнув: «Та він справжнісінький мерзотник!» І викинув книжку у відчинене вікно.
Сьогодні в рідній Ірландії Джеймс Джойс зірка, але, все ж, із тисячею обмовок: його поважають, але не люблять; вшановують пам’ять, але не дуже читають. Ірландія лише вчаться жити з Джойсом, звикає до нього, так само, як, приміром, Іспанія вже звикла до Сервантеса. Адже, як зауважив один із відомих критиків, будь-який великий, значущий письменник певною мірою є образою для власного народу. З 1993 року в Ірландії Джойс уведений до шкільного курсу. Джойс не єдиний письменник, який народився в Дубліні. Уродженцями цього міста є Джонатан Свіфт і Річард Шерідан, Оскар Уайльд і Бернард Шоу, але всі вони «проявилися», як кажуть образно в Ірландії, «за водою», тобто в Англії. Джойс, котрий більшу частину життя мешкав за кордоном, обезсмертив рідний Дублін.
Перші українські переклади оповідань Джойса з’явилися у періодиці кінця 20-х років, тоді ж у колах українських літераторів (Микола Куліш, Юрій Яновський) став відомим і роман «Улісс». Про інтерес до творчих пошуків Джойса згадує Юрій Яновський у передмові до своїх «Творів» (1932). Перша (і єдина) монографія про Джеймса Джойса українською мовою «Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя» написана у 1934 році у Львові. Її авторка – Дарія Віконська (Іванна Федорович-Малицька).
Шакіра (Шакіра Ізабе́ль Меба́рак Ріпо́ль, 1977), популярна колумбійська співачка.
Свій перший альбом – «Магія» Шакіра записала в 13 років, підписавши контракт із Sony Discos. Шакіру завжди тягнуло до року, але продюсери із Соні вважали, що їй більше підходить амплуа поп-співачки. Альбом не мав успіху. Другий також не зробив майбутню зірку популярною, програвши вже по продажу навіть попередній платівці. Лише випуск у 1995 році нового альбому під егідою колумбійського продюсера Луїса Фернандо Очоа – «Босі ноги, білі мрії» став справжнім проривом для Шакіри як на батьківщині, так і на обох американських континентах. Закріпити успіх співачці вдалося з виходом наступного альбому – «Де злодії?», який досі вважається найкращим її творінням за всю іспаномовну кар’єру. Світового визнання Шакіра досягла в 2001 році, завдяки пісні Whenever, Wherever («Коли завгодно, де завгодно»), а за 5 років вона вже очолила Billboard Hot 100 із синглом Hips Don't Lie («Стегна не брешуть»), записаного за участі Вайкліфа Жана. Записала офіційну пісню для Чемпіонату світу з футболу 2010 Waka Waka (This Time for Africa). Композиція одразу ж побила всі мислимі й немислимі рекорди (фінансові зокрема). У жовтні 2011 року Шакіра виступала у Києві під час відкриття НСК «Олімпійський» після реконструкції. Вона є одним із послів доброї волі ЮНЕСКО, фундаторкою благодійного фонду, що опікується бідними дітьми Колумбії та інших латиноамериканських країн.