6 лютого. Пам’ятні дати

Сьогодні виповнюється 25 років від дня заснування української антарктичної станції «Академік Вернадський»

6 лютого 1996 року відбулась передача британської антарктичної станції «Фарадей» Україні. Над станцією було піднято український прапор та присвоєно нове ім’я – «Академік Вернадський». Відтоді Національний антарктичний науковий центр щороку відправляє на станцію наукові експедиції. Наразі там перебуває 25-та ювілейна експедиція.

Варто зауважити, що українські вчені завжди брали активну участь у науково-дослідницькій праці з вивчення Південного полюса Землі. Але після розвалу Союзу Росія оголосила себе правонаступницею володіння антарктичними станціями колишнього СРСР і категорично відмовила Україні в передачі навіть однієї з них.

Повернення України в Антарктиду не було легким. Упродовж тривалого часу науковці наголошували на необхідності відновлення та продовження діяльності в Антарктиці – до державних органів України надсилалися листи, вчені виступали з заявами і зверненнями. Зрештою в липні 1992 року тодішній Президент України Леонід Кравчук видав указ про участь України у дослідженнях Антарктики, парламент схвалив документи про приєднання України до Антарктичного договору, а 26 жовтня 1993 року було утворено Центр антарктичних досліджень.

У листопаді 1993 року Велика Британія поширила серед посольств інформацію про бажання передати свою станцію Фарадей на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній із «неантарктичних» держав. Україна досить швидко зорієнтувалася в ситуації й не упустила шансу повернення в Антарктиду. Надзвичайно багато зусиль для того, щоб Україна отримала власну антарктичну базу, доклав тодішній посол України у Великій Британії вчений-біохімік Сергій Комісаренко. Гроші під проект «Україна повертається в Антарктиду» виділив соросівський фонд «Відродження». Вже в листопаді 1995 і лютому 1996 на станцію Фарадей прибули дві групи українських зимівників, і команда з 12 осіб почала роботу.

6 лютого 1996 року відбулась офіційна передача станції Україні. Передали станцію на конкретних умовах – десять років українські дослідники надавали британцям всю інформацію, яку ті самі раніше отримували зі станції.

На сьогодні станція працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Головне її призначення – проведення наукових досліджень. Українські полярники проводять дослідження з біології, метеорології, океанографії, вивчають вплив холоду на організм людини, зміни магнітного поля Землі, іоносферу та космос. Окрім того, за цей час на «Вернадському» відкрили кілька нових видів тварин і рослин.

Українська антарктична станція, крім суто наукової, виконує ще й представницькі функції, адже завдяки географічному розташуванню її часто відвідують туристи з міжнародних антарктичних морських круїзів. У березні 2011 році на станції зведено каплицю святого рівноапостольного князя Володимира, яка є найпівденнішою культовою спорудою у світі.

Події дня

Цього дня виповнюється 70 років відтоді, як британський престол посіла Єлизавета ІІ

Майбутня королева народилася в родині, що належала до правлячої Віндзорської королівської династії. Втім, ніщо не віщувало дівчинці королівства, аж поки у грудні 1936 року її дядько, король Едвард VІІІ не зрікся престолу заради жінки, яку кохав набагато сильніше за корону і владу. Отже, трон посів її батько – принц Альберт, герцог Йоркський, який став англійським королем Георгом VІ. У королівській родині було двійко дівчаток. Старша Єлизавета і молодша Маргарет. До уваги оточуючих і ЗМІ Лілібет (так у родині називали Єлизавету, яка досить довго не могла правильно вимовляти власне ім’я) звикла з дитинства. У квітні 1929 року портрет трирічної принцеси прикрасив обкладинку журналу «Тайм». Під час війни вона працювала механіком-водієм санітарного автомобіля у резервному батальйоні, отримала звання лейтенанта. У 1947 році Єлизавета одружилася з 26-річним Філіппом Маунтбеттеном – офіцером британського флоту, членом данської і грецької королівських сімей, праправнуком королеви Вікторії, ще й до всього чотириюрідним братом. Шлюб виявився навдивовижу щасливим і гармонійним – подружжя було разом 74 роки, аж до смерті чоловіка в 2021 році.

Звістка про смерть батька короля Георга VІ наздогнала Єлизавету в Кенії де вона разом із чоловіком перебувала на відпочинку. Сталося це 6 лютого 1952 року. З трапа літака вона вже сходила як нова королева Великобританії. 2 червня 1953 року Єлизавета була коронована у Вестмінстерському абатстві. Відтоді вона перебуває на престолі і є на сьогодні найстарішим правлячим монархом у світі. Ця почесна першість перейшла до неї 24 січня 2015 року, одразу після смерті короля Саудівської Аравії Абдалли ібн Абдул-Азіза Аль Сауда. Окрім того, з 21 листопада 2017 року, після відставки президента Зімбабве Роберта Мугабе, Єлизавета є найстарішим у світі главою держави.

6 лютого 2014 року, під час Революції Гідності, майданівці пікетували Верховну Раду. Там проходило засідання, на якому обговорювалися питання повернення до Конституції 2004 року.

Зранку кількатисячна колона мітингувальників з Майдану Незалежності вирушила до парламенту. Більшість з них – представники Самооборони Майдану. На чолі колони було кілька народних депутатів і священик, а також жінки з плакатом «Ми втомилися чекати».

Тим часом на площі Конституції перед Верховною Радою тривав мітинг прихильників влади, а силовики посилено охороняли урядовий квартал.

Однак, ранкове засідання Ради швидко закрили, і колона Майдану відійшла на вулицю Грушевського.

Вдень у Будинку профспілок вибухнув пакет з написом «Ліки». Пристрій спрацював в момент, коли пакет розкрили. Внаслідок вибуху постраждали 2 людини. Одному активісту відірвало пальці, лікарі видалили йому частину кисті. Інший постраждалий втратив око. Наступного дня двох постраждалих вивезли до Львова для продовження лікування в місцевих клініках.

6 лютого Європарламент ухвалив резолюцію, в якій закликав Євросоюз почати підготовку адресних санкцій щодо закордонних поїздок, активів і нерухомості українських урядовців, парламентаріїв, олігархів, відповідальних за застосування сили проти протестувальників і загибель опозиційних активістів.

Європейські депутати заявили, що підтримують «демократичний дух і стійкість українського народу після двох місяців мужніх протестів, які зіткнулися з жорсткою реакцією з боку влади, і висловлюють свою повну солідарність і підтримку зусиль з побудови вільної, демократичної, незалежної України та її європейської перспективи».

Пам’яті Героїв Небесної Сотні

Микола-Олег Паньків (1975-2014) народився на Львівщині. Приватний підприємець. Активіст «Правого сектору».

Мати загиблого розповіла, що він їздив на київський Євромайдан разів п’ять. Окрім того Микола Паньків брав активну участь у блокуванні військових частин.

Востаннє поїхав до Києва увечері 18 лютого 2014 року. Микола загинув від кулі снайпера в груди 20 лютого 2014 року – його застрелили, коли він витягував поранених та вбитих з передової. Помер по дорозі до лікарні.

Говорить мати героя: «Я його просила: «Сину, не їдь!». Він відповів: «Я не поїду, другий не поїде, а в цій державі будуть жити мої діти». Я завжди йому казала: «Сину, зважай». На що він відповідав: «Скільки того життя»…

Детальніше про Миколу-Олега Паньківа тут: https://censor.net/ua/resonance/3107453/drujyna_zagyblogo_na_mayidani_mykolyolega_pankiva_lesya_3_lyutogo_my_pobralysya_6go_u_nogo_den_narodjennya

У цей день народилися

в Україні…

Дмитро Григорович (1883-1938), творець першого у світі гідроплану.

Ще хлопцем займався у повітроплавному гуртку КПІ, потім навчався в цьому інституті. У бельгійському місті Льєж вивчав аеродинаміку і теорію двигунів.

Перший легкий спортивний біплан Г1 з двигуном «Анзані» потужністю 25 кінських сил Григорович побудував з бамбука у 1910 році.

Наступною його роботою став аероплан, який вдалося побувати завдяки фінансовій допомозі київського аматора автомобільного спорту Ільницького. Аероплан був продемонстрований на київській виставці повітроплавання. Журнал «Автомобиль и воздухоплавание» назвав його найкращою конструкцією виставки.

Розробками Григоровича зацікавився Федір Терещенко – ця родина була серед ініціаторів створення КПІ і його меценатів. Терещенко також навчався в КПІ та мріяв стати авіатором. Його захоплення було настільки сильним, що у своєму маєтку в селі Червоне Житомирського повіту він обладнав власну авіамайстерню та аеродром. Федір Терещенко запросив Григоровича до співпраці, невдовзі на світ з’явилися два їхні спільні спортивні аероплани – Г2 і Г3. Конструктором і основним виконавцем усіх робіт був Григорович, меценатом – Терещенко.

1913 року Григорович збудував перший у світі гідролітак.

За роки Першої світової війни конструкторське бюро Григоровича створило понад 10 типів гідролітаків. Морський розвідник «М-9» вперше у світі був обладнаний гарматою та міг приземлятися не лише на воду, але й сніг. Літаючий човен ГАСН київського конструктора – перший у світі морський торпедоносець. Григоровичу належить реалізована ним ідея застосування на літаках броні та шасі, що складалося в польоті. Гідролітаки Григоровича вироблялися в США, Великій Британії, Італії та Франції за проєктами, які продав за кордон Тимчасовий уряд Росії.

1917 року Григорович заснував власний дослідний авіабудівний завод. Під час голоду в Петрограді перебрався із родиною до Києва, потім – до Одеси. У 1919 році працював у Катеринославі, Сімферополі, Севастополі. У 1922-му Григоровича призначено технічним директором і начальником КБ Державного авіаційного заводу №1 у Москві. У 1923 році за його участю спроектовано перший радянський винищувач И-1, а через рік – И-2. У 1925 року конструктора призначено керівником відділу морського дослідного літакобудування на Державному авіаційному заводі №23 в Ленінграді.

Перша хвиля репресій «накрила» Григоровича у 1928-му. За гратами Григоровичу та його «подєльнику» Полікарпову запропонували на доказ їх відданості ВКП(б) за рік створити найкращий на той час винищувач у світі. І вони зробили цей винищувач («И-5») і отримали свободу.

Наступні роки випускали один за одним найкращі кулеметні винищувачі (И-16, И-153).

Навесні 1938-го Григоровича призначають керівником щойно організованого КБ у Новосибірську. Але до Сибіру він не доїхав: занедужав і 26 липня того ж року на п’ятдесят шостому році життя помер, ймовірно – від лейкемії.

Стаття про Дмитра Григоровича: https://kpi.ua/grygorovych-about

…і у світі

110 років від дня народження Рональда Рейгана (1911-2004), американського державного і політичного діяча, 40-го президента США (1981–1989), одного з найвпливовіших і найвідоміших політиків світу другої половини ХХ ст.

Рейган, як мало хто з американських президентів, цікавився Україною. Ще у 60-х роках, коли був голлівудським актором, входив до складу Комітету з будівництва пам’ятника Тарасу Шевченку у Вашингтоні, спорудженому всупереч дипломатичному тискові Москви і протидії потужних антиукраїнських сил в Америці. Він був першим американським президентом, котрий знав багатьох українських політв’язнів поіменно. Його безкомпромісна позиція щодо політичних репресій і систематичного порушення прав людини у комуністичному світі була відома всім. Після звістки про закатованого у радянському концтаборі Валерія Марченка, Рейган заявив, що «його загибель ставить нас перед фактом трагічної ситуації з людськими правами в Радянському Союзі, яку рішуче засуджують усі американці». Напередодні переговорів з Горбачовим він передав радянському лідеру списки тих, кого необхідно звільнити, і той змушений був йти на поступки. Безпрецедентною подією стала й зустріч Рейгана у посольстві США під час його візиту до Москви у травні 1988 року зі 150 дисидентами, проведення якої він домігся всупереч протидії Кремля. Саме в період перебування Рейгана в Білому домі українська громада мала найбільший вплив на державну політику США. За півтора десятиліття до того, як в Україні було проголошено День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій, він перший із президентів США звернувся до американців, згадавши про найбільшу національну трагедію в нашій сучасній історії. У жовтні 1984 року Рейган скріпив своїм підписом закон, що санкціонував створення Комісії з дослідження голоду в Україні. Вона перша на державному рівні дійшла висновку, що «Сталін і його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932–1933 роках».

76 років тому народився Боб Марлі (справж. ім’я Роберт Неста Марлі; 1945-1981) – найвідоміший у світі виконавець музики регі, автор пісень «любові, віри і бунту».

Боб Марлі народився на Ямайці – знаменитому острові в теплому Карибському морі неподалік від Куби і Домінікани. Райське місце, яке ще називають островом тисячі джерел, колишнє пристановище піратів з усього світу, батьківщина знаменитого рому. Його батьком був 50-річний офіцер флоту Британської армії, мати – 16-річна місцева дівчина. Звичайна любовна історія, щоправда, без гепі-енду: сивочолий моряк поїхав доживати віку до Альбіону, а молода мати з дитям залишилася на Ямайці. Чоловік згодом трохи допомагав, але всього за своє життя Боб Марлі бачив батька лише два рази. Хлопець виріс і обрав мирну професію зварювальника. То були часи, коли планетою ширився не якийсь зловісний і смертоносний вірус, а рок-н-рол – музика безтурботності та цілковитої релаксації. Подібні ритми не могли не зачепити і юного Боба. Він закидає в комірчину зварювальний апарат і бере в руки мікрофон і гітару, долучаючись, таким чином, до прекрасного. У 1963 році Боб разом із друзями в столиці Ямайки Кінгстоні створює гурт«The Wailers». Наступного року вони вже місцеві знаменитості – очолюють хіт-паради, виступають з концертами, у них беруть інтерв’ю. У 1966 році Боб Марлі одружується і разом із сім’єю переїздить до США. Втім, через півроку музикант повертається на батьківщину, відновлює The Wailers і стає голосом растафарянів, які саме тоді набирали популярності.

Хто такі растафаряни? Представники доволі молодого релігійного руху, що виник у ХХ столітті і є своєрідним синтезом християнства, юдаїзму та африканських вірувань. Растафаряни вірують, що Христос був чорним, так само, як африканцями були і всі апостоли (дивного тут нічого немає – алеути, які прийняли християнство, зображують Ісуса подібним собі – з вузькими очима). У 1973 році гурт записує дебютний альбом «Catch a Fire» на студії Island Recrords. Боб Марлі стає світовою знаменитістю, а його пісні – символом боротьби за расове рівноправ’я. За підсумками 1976 року авторитетний журнал «Rolling Stone» присуджує гурту Боба Марлі звання найкращої групи. У 1978 році Боб Марлі був удостоєний Медалі Миру ООН. Він багато гастролює, часто виступає в бідних країнах, зокрема в Африці. Помер музикант 36-річним в одній із клінік Маямі від раку. Похований на Ямайці, де йому споруджено мавзолей. У склепі поряд із ним знаходяться гітара, футбольний м’яч, жмут маріхуани, Біблія і каблучка, яку він ніколи не знімав (подарунок ефіопського принца, старшого сина Хайле Селассіе). Багато хто на батьківщині музиканта вважає його одним із пророків. Нині на Ямайці діє меморіальний музей Боба Марлі. Крім свого неповторного і незабутнього образу та музики Боб Марлі залишив по собі 13 дітей, половина з яких – музиканти, виконавці музики регі.