Робота, за яку ніхто не платить: чому хатні справи – не жіночий обов’язок

Жінки мають усвідомити, що хатні справи – не їхній обов’язок за призначенням

Дебати щодо чоловічої переваги над жінками в кар’єрі тривають і дотепер. Незважаючи на виключні досягнення жінок у багатьох сферах. Люди не народжуються науковцями, лідерами і директорами, бо так вирішила «доля». Так само, як і те, що вродженої схильності до цього немає виключно у чоловіків.

Разом із тим, багато хто забуває, що у жінок завжди є робота. Робота, яка не оплачується, але вважається нормою для всіх культур. Хатні справи, догляд за дітьми або родичами, прибирання, приготування їжі, прання…

Робота на «домашніх»

Безумовно, жінка може обрати домашню працю та догляд за дітьми. Це її внесок у сімейний бюджет. «Чи буде це роботою?» – запитаєте ви. «Однозначно», – відповім я. І аж ніяк не обов’язком.

Будь-яка праця коштує грошей. Навіть домашня і для домашніх. Просто у даному випадку за неї ніхто не платить. І, на жаль, сьогодні суспільство все ще вважає нормальним покладати хатні справи саме на жіночі плечі. Хоча поділ роботи на чоловічу та жіночу – насправді всього-на-всього відголоски стереотипів.

Ця робота не для жінки… Звідки це?

Хоч прогрес щодо гендерного питання у суспільстві все ж спостерігається, боротьба з усталеними судженням продовжує залишатись актуальною. Багато стереотипних речей залишилось жінкам «у спадок» від пострадянського менталітету.

На піці наукових відкриттів жінкам не дозволяли вступати до ВНЗ, мати інтелектуальну роботу і загалом їх обмежували в можливостях. І аж ніяк не сприймали серйозно, бо «думаюча» жінка вважалася бідою. Згодом це породило псевдонаукову гіпотезу «статі та інтелекту». Згідно з нею, мисленнєві здібності напряму залежали від біологічної статі людини. Ця гіпотеза, попри відсутність наукового обґрунтування, використовується деякими людьми й досі.

Лідерські навички треба розвивати, незалежно від статі

Щоб бути лідером – одного бажання недостатньо. Це цілий комплекс дій, навіть стратегія, яка передбачає постійний саморозвиток, широкий світогляд, набуття досвіду, самоконтроль, комунікаційні навички. Та й формування команди, яка б ішла за таким лідером. Мужність і «чоловіча сила» тут взагалі ні до чого. Згадайте таких жінок-лідерок як Маргарет Тетчер, Жанну Д’Арк, Єлизавету ІІ, Княгиню Ольгу, Ангелу Меркель. Хоч фізіологія чоловіка та жінки різна, когнітивні здібності однакові.

Без підтримки – жінка завжди буде на двох роботах

Жінка може побудувати кар’єру, якщо у неї є підтримка в родині з боку чоловіка, батьків та друзів. Без підтримки – жінка завжди буде на двох роботах. Ті, хто сліпо відхрещуються від цього твердження – так чи інакше підтримують стереотипи.

Як же боротися з подібним сприйняттям?

На щастя, світ починає активно говорити про цю проблему. Її вирішення відбудеться не за рік і не за два. Але не замовчувати подібне – перший крок на шляху до трансформації суспільного сприйняття.

Друге, і не менш важливе: жінки мають усвідомити, що хатні справи – не їхній обов’язок за призначенням. Немає у жінок призначення від народження. Але є право займатися тим, що подобається.

Третє – варто відстоювати свої межі. І якщо жінка хоче займатись одним, а чоловік обмежує її лише колом хатніх обов’язків – про це варто говорити. Приймати щось, що тобі не подобається – означає йти всупереч своїм внутрішнім бажанням. До того ж, можливо, партнер просто не до кінця розуміє, чого ви хочете насправді, й все можна вирішити шляхом діалогу.

На жаль, ніхто не проводить й інші паралелі. Згадаймо професію няні, прибиральниці, домашнього кухаря. Час та ресурс цих спеціалістів знаходить своє вираження у догляді за вашими дітьми, прибиранні вашої квартири, приготуванні вам їжі, – і за це ви, цілком розуміючи, сплачуєте кошти. Різниці між тим, що робить цей найнятий фахівець або хтось із домашніх – абсолютно немає. Бо «берегти вогнище» – така ж робота, як і «ходити на полювання». Гадаю, аналогія зрозуміла.

Тетяна Рамус, Посол Доброї волі Міжнародного громадського руху проти насильства «Біла стрічка/White ribbon»