Бізнес в нових умовах : на жаль, є попит
Стрічаю зранку новину про те, що вчора на Закарпатті цілий день тривала рятувальна операція - шукали в горах групу туристів із провідником (у нас випав сніг, похолодало сильно навіть в долині).
Перша думка: ну кому в голову тепер прийшло пертися в гори, губитися і тратити на це сили рятувальників?! Друга: у нас же ж заборона ходити до лісу (а в гори інакше як через ліс не дійдеш)! Третє: виявляється, іще є якесь паралельне життя тих, кого не торкається війна і люди ходять в гори, як раніше?!
Але як тільки глянула на фото - все стало одразу зрозуміло. Навіть, даруйте, по "спорядженню")): дощовики поверх курток та целофанові кульочки на ногах у міських черевиках. "Група туристів", яку врятували, складалася виключно із чоловіків, так, призовного віку. "Гід", очевидно, не стільки розказував про унікальність Марамороського масиву, як надавав недешеві послуги порятунку від армії (як кажуть, ціна коливається від 3 до 5 тис євро через кордон, може, по "зельонці" де треба самому, нозями, хекаючи й потіючи, це й дешевше, хтозна?).
Єдиний позитив з новини - їх врятували й не дали замерзнути в горах. І ні, нема в країні паралельного життя. І туристів в горах тепер теж нема... Є бізнес в нових умовах.