Щодо Онуфрія і компанії

1. Той перфоменс, що вони вчинили, це звичайне окозамилювання. Але крок у вірному напрямі. Рано чи пізно за ним буде інший, якщо вони хочуть зберегти свою конфесію.

2. Разом з тим Онуфрій і компанія ніколи не оголосять про автокефалію і погодяться з канонічністю ПЦУ без певного компромісу з боку Варфоломія. Адже погодитися — значить поставити себе поза канонічністю — бо з-під крила Кирила вийдуть, а податися буде нікуди - Варфоломей другий томос видавати не буде. Тож онуфрієвцям доведеться розділити долю Київського патріархату, який бо зна скільки років перебував поза світовим православ’ям. А втратити канонічність — це розгубити паству.

3. Якою може бути пропозиція Варфоломія, аби зацікавити кліриків УПЦ МП? Наполягання на включення УПЦ як автономної одиниці до складу ПЦУ з залишенням усіх церковних регалій. Чи піде на це Онуфрій? Якщо натиснути, піде. Чи піде на це Епіфаній? Якщо натиснути піде.

4. РПЦ і Кирило справжньої автокефалії Онуфрію ніколи не дасть, тут і сподіватися не варто. А уявна в українському суспільстві не пройде. І справа не в тому, хто варить миро, і не в тому, згадувати Кирила чи ні. А в наративах, які проповідує церква.

5. Заборонити УПЦ МП, як вважає багато хто з політиків, окремим законом можна. Але це по-перше буде утиском свободи віросповідання і нехтуванням прав сотень тисяч віруючих громадян України. По-друге, це реально нічого не дасть, бо паства в УПЦ досить фундаменталістська й агресивна і воюватиме за кожен храм аж до кровопролиття. А якщо відберуть храми, піде у підпілля. Чи допоможе це нам у здобутті перемоги? Не вірю.

6.Поки переходи громад з УПЦ в ПЦУ відбуваються явочним і індивідуальним порядком. Але це стосується західних єпархій. Чим ближче на схід, тим менше буде вдалих переходів, бо громади розділяться навпіл. Єдиний позитив, що це таки створює тиск на онуфрієвців. А тиск, як я вже писав, потрібен.

7. Ефектним ходом може бути передача однієї з будівель верхньої Лаври в Києво-печерській лаврі для служіння ПЦУ. Епіфаній виступив з таким проханням. Щоправда це треба було зробити одразу після отримання Томоса. Мало того, я вважав і вважаю, що Епіфанію треба віддати всі будівлі верхньої лаври, а музеї, які там містяться потроху пересадити, скажімо, в Український дом, який стоїть на балансі Управління справами при Офісі президента і невідомо, для чого слугує. Так само треба забрати, хоча б незначну частину приміщень для потреб ПЦУ в Почаївській лаврі. Держава юридично має право це зробити, як власник нерухомості.

8. Мене дивує якась пасивність ПЦУ і особисто Епіфанія в розвитку церкви. Я очікував стрімкого руху її в бік .європейського християнства з міцним корпусом богословів, загальнолюдськими концептуальними меседжами по найважливіших проблемах як нашої війни так так і світу в цілому. Однак нічого того нема і ПЦУ поки що лишається глибоко містечковою церквою, значно не дотягуючи до рівня УГКЦ. Натомість Епіфаній на початку існування ПЦУ занадто вліз у стосунки з певною політичною силою, а ця сила використовувала українську церкву ( й продовжує це робити) для своїх суто партійних цілей. Так Епіфанію перебрати на себе вплив у набагато більш підготовленої теологічно й ідеологічно УПЦ буде важко. Ставайте вже європейцями заради Бога й України!

Євген Якунов