Відійти якомога далі від росії - це, передусім, змінити інституційну культуру
"Інституційна культура" - це словосполучення з відкритого звіту британської розвідки є просто медом для моїх очей.
"Повітряні сили росії ... не розвинули інституційну культуру", - сказано там (цитую за Українською правдою).
Це те, що я роками пояснюю у бізнес-школах. Ви можете навчити ваших людей якимось знанням чи навичкам, але з того нічого не буде, якщо вчаться індивідууми, а не організація. Навчати організацію - це змінювати її культуру. Під нерозвиненою культурою британські розвідники тут розуміють (цитую за тим же джерелом): "Роками більшість навчань для повітряних сил найімовірніше відбувалася за сценаріями та була призначена для того, щоб вразити начальство, а не розвивати ініціативу екіпажів". Коротше кажучи, показуха, окозамилювання, чинопоклонство та безініціативність.
Те саме в сухопутних військах росії. Ось чому, між іншим, так багато генералів гине - лізуть на передній край контролювати та роздавати вказівки.
Відійти якомога далі від росії - це не лише українська мова та культура, заборона контрабандних книжок та тюремного шансону. Це передусім зміна інституційної культури - у Збройних силах України та в Уряді, в політичних партіях та місцевих радах, в міністерствах та в поліції, в податковій та на митниці. Якщо будемо маленькою росією з українською мовою, з піснями й вишиванками, але пострадянськими інституціями - шансів в нас нема. Мусимо стати повноцінною Україною - не радянською, не пострадянською, а сучасною й майбутньою.
Валерій Пекар