Чим краще "вколотися", щоб чекати вірус у "всеозброєнні"

Чим відрізняються між собою антиковідні вакцини, як вони діють та чим вірус подібний до русні

Кількість пацієнтів з ознаками COVІD в Україні невпинно зростає. Нині вакцинувати дозволили навіть діточок починаючи з 5 років, а дорослим – робити другий бустер.

З одного боку, всі непомітно вже звикли до того ковіду і навіть не вбачають якоїсь загрози у факті інфікування. Це й непогано насправді, тому що усуває зайвий стресу – тривогу та страхи. З іншого боку, важкі форми ковіду нікуди, на жаль, не зникли, особливо у тих, хто не має щеплень. І от це погано. Вакцинація – це реальний захист, який до того ж знижує «боєздатність» вірусу. Чому так? Спробую пояснити за допомогою прикладів з нашого життя.

Днями на прийомі мати моїх маленьких пацієнтів прискіпливо запитувала у мене: «Лікарю, ну скажіть, будь ласка, краще Пфайзер, так? Я чула, що тільки Пфайзер! А якщо його не буде? Або якщо зробити перше щеплення Пфайзером, а потім його не стане? Навіщо робити щеплення іншою вакциною? Вона ж гірше?». Я терпляче посміхалася, вислуховуючи потік її запитань, а в голові вже виникали яскраві образи-відповіді.

І дійсно – нащо вакцинуватися? І чи треба вакцинуватися виключно вакциною Pfizer? А чим вона така хороша?  

Взагалі неважливо, яка країна виробляє вакцину. Тому що у сучасному світі їх виробництво – складний, контрольований процес. Ліцензію на їх виготовлення і продаж видають не лише в країні походження, а ще й обов’язково – міжнародні наглядові установи.

Всі вакцини від інфекцій, викликаних вірусом COVID, поділяються на три типи. Тип перший – китайська інактивована вакцина Coronovac. Складна у виробництві, тому що потребує  роботи з «деактивації» живого вірусу COVID-19. Тобто треба взяти «дикий» вірус та зробити з нього «домашній», використовуючи методи, які вірус послаблюють, але не вбивають. І потім той «прибитий» вірус ввести в організм людини вже у вигляді вакцини. Вакцину Coronovac (Sinovac Biotech) вводять внутрішньом’язово.

Щоб було зрозуміліше – давайте розберемо за допомогою метафори з сучасної війни.

Уявіть, що нам потрібна від русні якась інформація про їх озброєння – щоб ми могли ефективно йому протистояти. А ще треба зробити так, щоб загарбник з нами співпрацював, видавав всі військові секрети та ще й працював на виробництві нашої зброї. Щоб влаштувати такий процес, ще й у великих масштабах, потрібно взяти в полон велику кількість «досвідчених» руських військових, правильно з ними попрацювати, а потім ще й постійно перевіряти – чи буде з них на виробництві щось корисне. Вони ж підступні, ледащі та в більшості не відмовляться від своїх варварських переконань. Тому наше виробництво буде або щось не те виробляти, або швидкість виготовлення зброї буде занизькою. 

Ось так і з інактивованою вакциною. Вона ефективна, за даними китайських виробників, у 79%, за даними незалежних  дослідників – у 51%. Добре, але хотілося б краще.

В цьому прикладі русня – вірус, зброя проти нього – наші антитіла.

Тип другий. Векторна вакцина. Знайома багатьом AstraZeneca (Covishield). І моя перша доза, яку я зробила ще в березні 2020 року. Який такий вектор? Навіщо він в назві? Це щось з математики?

Ні! Вектор, якщо переводити з латини, це «той, що несе». У вакцині є «той, що несе» і «той, кого несуть». Той, що несе – якийсь безпечний для людини вірус. Те, що він несе,  – шматочок вірусного генетичного матеріалу, часточка РНК, яка має одну чарівну властивість – уміння «віддавати наказ». Цей наказ стосується виробляння білку у тій клітині, куди він потрапить, тобто у клітині нашого організму. Цей білок, білок-«шип», або S-білок  – головний у COVID, він «відмикає» вхід до клітини. Навіщо нашим клітинам такий наказ? Навіщо їм виробляти цей білок? Що вони їм будуть відмикати, якщо вони – не вірус?

Якщо наша клітина отримає наказ продукувати білок-«відмичку» від часточки вірусу COVID-19, яка прибула до неї «верхи» на якомусь безпечному вірусі, то вона наробить своїх власних запасів-амінокислот, багато білків-«шипів» і розмістить у себе на мембрані. І стане схожа на бозна-що. Вже й ніби не нормальна клітина, але й не вірус. Це помітить наша імунна система і почне виробляти антитіла проти цих «шипів». І коли прийде сезонний вірус – першими його зустрінуть вже готові та озброєні антитіла, які йому добряче наваляють. І ми одужаємо швидше та без ускладнень.

І навіщо все так складно, можливо, спитаєте ви. Це все тому, що вірус саме цей свій білок оберігає і нікому не показує. І дуже швидко «штрикає» клітину після потрапляння на слизову. Краще ж, якщо вже будуть антитіла, які готові його зустріти?

А нащо нам якийсь інший вірус, на якому «приїжджає» часточка РНК? Тому що тільки в такому безпечному вигляді наша клітинка впустить його до себе. Вона дуже підозріла, ніяких наказів від чужинців – лише  від тих, хто здається безпечним. Ефективність такого типу вакцини становить 81,3% після двох стандартних доз, введених з інтервалом у 12 тижнів або довше.

Якщо так все одно не дуже зрозуміло – ще приклад.

От уявіть собі, що нашім військовим потрібна інформація про ворожу техніку, щоб розуміти – як краще її винищувати. І цей процес повинен бути ефективнішим за наведений в першому прикладі з полоненими. Треба дістати інформацію, яку приховують – не лише про те, яка зброя, та ще й де її розмістили. І тут до діла беруться наші розвідники. Вони працюють глибоко в тилу ворога, дістають креслення з розробками ворожої зброї, технічними характеристиками, картами  та всім іншим. Фотографують, роблять мікрофільм. Всі ці дані прив’язують до лапки бойового голуба, який летить через кордон одразу до військових. Оскільки голуб має ознаки «свого», то на виробництві його радо зустрічають, дістають мікрофільм і починають виробництво зброї та заряджати HIMARSи. Далі вже справа техніки.

В цьому прикладі голуб – це вірус-вектор, мікрофільм – часточка РНК вірусу, наша зброя – антитіла.

Ще трохи терпіння, приступаємо до третього типу вакцин.

Третій тип – мРНК-вакцини, у тому числі – той самий Pfizer. В цій вакцині часточка генетичного матеріалу вірусу захована в жирову кульку, щоб наша клітинка прийняла його за їжу і генетичний матеріал потрапив вглиб клітини. А далі отримання наказу і його виконання – синтез нашою клітиною білку-«шипа» і виробляння антитіл.

Давайте на прикладі. Він вже знайомий: нам потрібна інформація про зброю ворога, і ми маємо розвідників глибоко в тилу ворога. Вони знов отримали фото, креслення та зробили мікрофільм. Але спосіб отримання інформації Україною – вже не голуб. Його можуть спіймати, вбити, він може полетіти за якоюсь голубкою… Інформацію про ворожу зброю треба доставити в Україну іншим чином. І щоб ворог ні про що не здогадався. Тоді розвідник купляє якусь «хохлому»  і хитро ховає в неї мікрофільм. Сувенір відправляє з росії до, наприкла, Фінляндії, на руській пошті всі радіють – така нагода своє «мистецтво» показати! – і не сильно перевіряють. А вже з Фінляндії посилка прямує до України. І ось у нас вже є інформація про види зброї та її розміщення. Заряджаємо HIMARSи  і…. ну, далі ви в курсі!

Бачите, між другим і третім типом вакцин відмінності не суттєві. Тип номер два більш складний та неочікуваний, потребує навченого голуба… (вибачте, безпечного вірусу!), але він не дуже вибагливий. Вакцину можна будь-яким чином переміщувати при температурі +4 - +8С.

Тип номер три вимагає особливих умов (пам’ятаєте – спочатку Фінляндія!). У випадку вакцини – це температура зберігання, вона повинна бути низькою, щоб жирова частинка не постраждала.

Але і ефективність такої вакцини набагато вище – цілих 95%!

Саме тому така полювання на «Пфайзер». Але якщо обирати між великим ризиком підхопити «корону», 0% ефективності та між 51-81% ефективності вакцин типу один і два – що краще?

Чи краще запустити загарбника в середину країни і вже потім чинити опір з автоматами у вуличних боях? Чи може краще захистити 51-81% території HIMARSами? Я обираю HIMARS! Тобто вакцинацію тим, що буде в наявності.

А згодом тиговоримо про те, чому вакцини втрачають ефективність і як змінюються віруси.