Побачене й почуте. Метро Контрактова площа
Сьогодні вранці у справах їхала на Поділ.
Сигнал повітряної тривоги застав мене на виході зі станції Контрактова площа. Оскільки мій destination під час тривоги не функціонує, вирішила перечекати в метро.
В очікуванні відбою мала змогу пересвідчитися, що в укриттях а) таки спокійно, б) таки співають.
Разом із застряглими пасажирами тривогу в метро перечікували і юнаки й дівчата, як я потім з’ясувала, студенти театрального інституту разом з викладачами.
Виконавши музичну вправу для розспівування, вони перейшли до репетиції, щоб, як сказала мені одна з викладачок, не марнувати часу.
Запитую, чи часто їхні репетиції проходять в укритті.
- Останнім часом так, - відповідає жінка.
Музичні екзерсиси майбутніх зірок у метро присутня публіка сприймає доброзичливо: хтось, як я, записує на відео, поліцейські з автоматами, яких доволі багато, кидають погляд у їхній бік, посміхаються і йдуть собі далі, двоє патрульних підходять послухати ближче, про щось розмовляють з викладачами, разом з чогось сміються, а потім роблять фото на згадку.
Юні співаки, вочевидь, надихнули і старше покоління. Літній пан, який збирався вийти з метро разом із своєю супутницею, зупиняється на сходах і, дочекавшись паузи, теж починає співати українську народну пісню «Сини України».
- -Для вас співав Анатолій Юрченко! – проголошує він під бурхливі оплески.
Між нами, я знаю вокалістів на прізвище Юрченко, які співають значно краще, але теж щиро аплодую разом з усіма.
Після прощального «Слава Україні! – Героям слава!» літній виконавець бере під руку свою супутницю і залишає станцію.
- Ви не підкажете, як пройти до Житнього ринку? – звертається до мене жіночка старшого віку. – Я багато разів там була, але зараз чомусь розгубилася. Наліво, потім знову наліво і вгору?
Підтвердивши їй маршрут, я на всяк попереджаю, що ринок під час тривоги теж може не працювати.
-Та вже пройдусь, коли приїхала, - відповідає жінка, але йде не відразу.
- А ви чули, що сьогодні по всій країні будуть віялові відключення електрики? Години на чотири, майте на увазі. Я живу на дванадцятому поверсі, хоч би в ліфті не застрягнути! Миру вам і спокою! – бажає вона мені на прощання і йде у справах.
… Просто година в метро під час повітряної тривоги. Нічого особливого. Просто година зміцнення віри в НАШИХ людей.
Надія Юрченко