У Музеї Голодомору відкрили виставку фото 1933 року австрійського інженера Вінербергера

Уперше в Україні та світі у Залі пам’яті Національного музею Голодомору у Києві відвідувачі можуть побачити оригінальний альбом із фотографіями Харкова 1933 року та фотоапарат Leica ІІ, за допомогою якого ці знімки зробив австрійський інженер Александр Вінербергер.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу

Музейники називають ці предмети найціннішими експонатами з історії Голодомору, а світлини – доказами вчинення злочину і підтвердженням того, що незважаючи на зміну назви держави та її очільників, через 90 років після другого наймасштабнішого з трьох цілеспрямованих Голодоморів, наміри москви щодо України не змінилися. Непокараний злочин геноциду радянсько-російського режиму знайшов своє продовження у розпочатій рф 24 лютого повномасштабній сучасній війні: у 1932-1933 роках Харків помирав від голоду, а нині – злочинний режим путіна намагається знищити українців крилатими ракетами, дронами, бомбами і мінами.

На відкритті виставки "Leica, що бачила Голодомор", яка триватиме лише до 27 листопада, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко сказав: "Радянський режим нищив усе. Тому так важливо і символічно, що цей фотоапарат і світлини ми можемо побачити сьогодні. І дуже символічно, що ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору-геноциду під час цієї війни. Музей Голодомору – практично єдиний об’єкт, де продовжується будівництво другої черги. Тому що ті злочини, які вчиняли росіяни впродовж десятиліть та під час Голодомору, має знати світ. І, на жаль, зараз ми є свідками нових злочинів».

Александр Вінербергер народився у Відні. У роки Першої світової війни був мобілізований до лав австрійської армії, а у 1915-му потрапив у полон до росіян. Згодом освіта інженера-хіміка забезпечила йому роботу у москві. Загалом він півтора десятка років пропрацював на хімічних підприємствах СРСР. У вересні 1932-го перебрався у Харків, його призначили керівником модернізації фабрики з виробництва пластичних сумішей.

У 1932-1933 роках Вінербергеру вдалося зробити знімки заморених голодом українців, хоча це було небезпечно, потім ще й переправити їх за кордон. На тепер є відомими майже 100 таких світлин, які є фотодоказами Голодомору – нарівні з роботами американців Джеймса Еббе і Вайтінга Вільямса.

На виставці представлені візуальні матеріали з приватної колекції Самари Пірс, праправнучки Вінербергера, яка зберігає альбом з фотографіями Голодомору та фотокамеру, якою прапрадід фотографував жертв геноциду в Харкові. Самара поділилася на відкритті виставки власними розвідками про життя Александра з його письмових спогадів та слів його доньки. Вперше жінка почула про Голодомор в Україні у 2012 році і була шокована. Через рік знайшли фотокамеру Александра на горищі.

Після повернення в Австрію в 1934 році Вінербергер уклав альбом з назвою не без іронії – "Робітничий рай. СССР", де є знімки з москви і Криму, але більшість – з Харкова. За кольором обкладинки цю фотозбірку часто називають в Україні "Червоним".

Також інженер написав книгу спогадів "Росія, якою вона є насправді", де описав враження про життя в Союзі та вмістив кілька світлин Голодомору. Ще 25 фотографій Харкова 1933 року він упорядкував в альбом, який подарував Віденському архієпископу Теодору Інніцеру з підписом німецькою: "Трагедія Голоду в південній Росії, 1933". та власними коментарями до світлин. Цей альбом донині зберігається у бібліотеці Віденської дієцезії.

Уже наступного року, 1935-го, з фотографіями Голодомору Вінербергера, але без зазначення авторства – з міркувань безпеки – вийшла книга Евальда Амменде "Чи повинна голодувати Росія?". І треба розуміти, що для іноземців Україна тоді не існувала на мапі держав.

У 1939-у вийшов друком щоденник Александра "Доленосні часи. 15 років інженера у Радянському Союзі". У цій книзі є два окремі розділи, що описують події Голодомору в Україні, а також 52 світлини з СССР.

"Я переконаний, що нещасним українцям довелося дорого заплатити за прорахунок Кремля. Багато європейців споглядали жахливу трагедію голоду на півдні Росії у 1933-му, але лише деякі з них усвідомлюють, що це насправді було добре сплановане масове вбивство, за звірством і масштабом якому немає рівних у світовій історії", – писав Вінербергер.

Про деталі виявлення фотографій Голодомору, створених Вінербергером, та їхню роль у дослідженні історії радянського винищення українців і відтворенні правди про цей злочин 24 листопада говоритимуть історики під час дискусії «Як таємні фотографії Голодомору стали найціннішим експонатом?» у Національному музеї Голодомору-геноциду.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада закликала парламенти держав світу визнати Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.