Від швейцарського Лугано до українських Лугин
Як Європа допомагає у відновленні України: кейс Естонії та Житомирщини
Ви можете показати на карті Лугини? А представники посольств двох десятків країн Європи – точно можуть. На гранітному кар’єрі біля цього селища на півночі України восени відбувся «Перший форум відновлення: Житомирщина».
Другий Форум відбудеться на початку грудня у Таллінні. Адже саме Естонія активно долучилася до відновлення зруйнованої інфраструктури Житомирської області.
Та давайте про все по порядку.
Росія підготувала свій сценарій розвитку подій на півночі України. Ще в лютому її війська захопили частину Народицької громади Житомирщини. На початку березня російська ракета зруйнувала міст через річку Ірша в Малині. Друга ракета «демілітарізувала» 25-й ліцей в Житомирі. Прикордонне місто Овруч знаходилося під постійними обстрілами.
По сценарію рф у кінці березня все повинно було завершитися. Триколорами на вулицях, референдумами про приєднання, поверненням «в рідну гавань»… Але ЗСУ, тероборона, місцева влада, прості мешканці – усі, хто як міг, дали відсіч ворогу.
Україна змогла вистояти, дати відсіч та перейти у контрнаступ. І коли Президент Володимир Зеленський закликав європейські країни долучитися до відновлення зруйнованої інфраструктури – Естонія відгукнулася першою. За принципом «країна відновлює регіон» Естонія взяла шефство над Житомирщиною.
І на момент, коли 4-5 липня відбулася велика Міжнародна конференція з питань відновлення України у швейцарському Лугано (URC 2022), естонці вже мали конкретні проєкти відбудови. Це, зокрема, вже згаданий міст у Малині, а також дитячий садок в Овручі, який будується за естонським проєктом та має свій існуючий прототип в цій країні.
Важливий не лише сам факт відновлення цих об’єктів. Всі ми знаємо мудрість: щоб нагодувати людину, краще не дати їй рибу, а навчити ловити. Естонія так і робить: дає дорожню карту для відновлення.
Ось як про це сказала міністерка економіки та інфраструктури Естонської Республіки Рііна Сіккут під час Форуму в Лугинах.
«Естонія розуміє, що не може самостійно відбудувати Україну. У нас недостатньо коштів, обладнання та можливостей. Але ми можемо показати іншим країнам, які мають ресурси, що реконструкція повинна розпочатись зараз. Як сказав Президент Зеленський, потрібно розпочинати зараз, ми не можемо чекати доки Україна переможе. І навіть найдрібніші кроки важливі».
І ця дорожня карта вже працює! Після Лугинського Форуму за сприяння Першої Леді України Олени Зеленської та Естонської Республіки до відновлення Житомирщини доєдналася Португалія. Ця країна бере шефство над відбудовою 25-го ліцею в Житомирі. Представники Португалії запрошені й на Форум у Таллінні.
Хочу підкреслити, що європейські країни вкладають кошти у відновлення України, не чекаючи кінця війни. У Лугинах представник посольства Данії чітко й предметно презентував програму відновлення Миколаєва, розрахованої на 10 років. Зауважу: на той момент звільнення Херсону було лише заповітною мрією, а в самому Миколаєві від російських обстрілів руйнувалися будинки та гинули люди прямо на трамвайних зупинках.
До речі, не варто думати, що Україна виступає таким собі «бідним родичем», який тільки й робить, що просить гроші.
По-перше, підтримка України – це інвестиція в безпеку Євросоюзу. І в офіційних, і в приватних розмовах європейські політики чітко кажуть: «Якщо ви не витримаєте, ми – наступні».
По-друге, європейський бізнес зацікавлений в інвестиціях в українські підприємства – так, під час війни! Зокрема, на Житомирщині вже є потенційний проєкт в галузі деревообробки, де очікуються естонські інвестиції в розмірі 20 млн євро. Це означає, що європейці вірять в перемогу України та в її безпековий потенціал.
Але й українська сторона має показати готовність до співпраці. Адже Європа – це про довготривалу стратегію, про системну роботу. Також нам потрібна комунікація на всіх етапах між усіма гілками влади – від Офісу Президента й Верховної Ради до дипломатичного корпусу й органів місцевого самоврядування.
Наприкінці скажу про нематеріальну, але дуже важливу річ. В маркетингу є поняття «впізнаваності бренду». Без неї неможливо подолати конкурентів й досягти комерційного успіху. За цим критерієм Україна за 30 років своєї незалежності пройшла шлях від «It’s somewhere close to Russia» до Форуму в Лугинах Житомирської області.
І ми можемо без перебільшень стверджувати: Україна – це Європа.