Непереможні. Українці, які уособлюють націю
Укрінформ зібрав приклади звитяги, стійкості духу, жертовності і сподвижництва
Ми сподіваємося, що в України більше ніколи не буде такого року. З такою кількістю драм, злочинів, каліцтв, руйнувань. Але зачиняючи за ним “двері”, маємо визнати, що страждання, через які пройшло суспільство, дозволило нам по-новому пізнати самих себе. Ми вирішили зібрати вчинки, в яких вбачаємо символи українського суспільства під час війни. Ми не стверджуємо, що люди, про яких тут йдеться, - найкращі. Просто саме їм судилося стати відомими. Але згадуючи їх, ми віддаємо шану їм, їхнім побратимам і колегам, які щодня роблять наше життя взагалі можливим, а потім вже - кращим та безпечнішим.
ВОЇНИ в особі Дмитра Фінашина, який після бою дві доби самотужки добирався до свого підрозділу і втратив руку.
Герой публікації Укрінформу, згодом нагороджений званням Героя України, Дмитро Фінашин розповів історію, яка водночас є унікальною, але, на жаль, і дуже показовою. Страхи, марення, спогади, біль, злість - він описав її у стилі фільмів Тарантіно.
Український військовослужбовець, морпіх Сергій «Козак» / Фото: RFE/RT
***
ВОЛОНТЕРИ в особі Тараса Чмута. Очолюваний ним фонд "Повернись живим" за вісім років зібрав понад 4,5 млрд гривень для потреб армії та підготував 10 тисяч військових фахівців. Фонд став першою благодійною організацією, яка отримала ліцензію на закупівлю та імпорт товарів військового призначення.
Україну, війну, успіхи, нашу стійкість неможливо уявити без волонтерського руху. У країні є мільйони таких помічників. Волонтери купують супутники (безпрецедентна практика), ремонтують трофейну техніку, закуповують транспорт для військових частин, а також тепловізори та прилади нічного бачення. Волонтери возять на фронт «домашні смаколики», підстраховують з медициною та одягом, возять продукти на щойно звільнені території.
Волонтери чуйно та швидко реагують на кожну нову потребу фронту - чи то окопні свічки, буржуйки, чи біонічне протезування. Волонтерів у країні мільйони, їх (за останніми даними) у фінансуванні фронту підтримує коштами майже 60 відсотків населення. Усі волонтери демонструють світові новий профіль країни: щедрості, організованості та мобільності.
Олена Живко, керівниця ВГО «Об’єднання добровольців»
Ужгородський письменник Андрій Любка на зібрані гроші купляє і переганяє автомобілі для українських військових
***
МАТЕРІ в особі Іванки Димид, художниці, доньки відомого львівсього історика, дружини львівського священника.
Вона мама вбитого на Донбасі Арсенія Димида. А її остання колискова, яку вона заспівала перед труною дитини на заупокійній службі, облетіла весь світ.
Село Андріївка на півночі Київської області: Фото: Lynsey Addario/The New York Times
Олена Іванівна прощається зі своїм сином Романом Сорокіним на кладовищі в Бортничах
Фото: Mauricio Lima/The New York Times
Родина прощається з воїном Іваном Липським / Фото: The Washington Post
***
РЯТУВАЛЬНИКИ в особі Ігоря Івасиківа, 24-річного пожежника з Миколаєва
Нагороду "Легенда України" він сприймає як нагороду всій службі. Це рятувальники розбирають завали і витягують з-під них живих і мертвих, гасять пожежі, евакуйовують немічних, переводять людей зруйнованими мостами. Вони - ті, про кого після ракетних обстрілів сухо пишуть: «Відповідні служби виїхали на місце події».
Запоріжжя / Фото: Дмитро Смольєнко
***
ДРУЖИНИ в особі Наталії Зарицької, засновниці спільноти рідних військовополонених “Жінки зі сталі”, дружини одного з бійців Азова
Історія російсько-української війни стала історією вірності. Українські жінки здатні написати мільйон листів у всі можливі інстанції світу з вимогою та благаннями: знайдіть чоловіка. Ці історії оприявнюють і глибину людської натури, і межі людських можливостей.
Ми вирішили зробити обличчям цього жіноцтва засновницю спільноти “Жінки зі сталі” Наталку Зарицьку, яка розпочала рух за звільнення азовців з «Азовсталі» ще у квітні. Тоді з червоного серця, намальованого на плакаті, і одиночного пікету жінки з дитиною розпочався рух за спершу екстракцію, а потім звільнення азовців, прикордонників, військовослужбовців з «Азовсталі». Невідомо, чи зсуває таки кохання гори, але воно здатне змінити чи доповнити геополітичний порядок денний та змусити говорити про «Азовсталь» цілий світ.
Марина Кравцова - дружина командира загону «Ведмеді»
***
ЛІКАРІ - педіатр Ольга Свист і нейрохірург Андрій Свист
Подружжя зараз на війні, рятує українських бійців. У Київ вони за пів року вирвалися один раз, на вручення нагороди “Легенда України”. Зроблене ними на початку війни, коли вони опинилися в Бучі, і справді робить їх легендами. У Бучі, містечку, яке опинилося в епіцентрі боїв, українських дітей та дорослих продовжували лікувати за найвищим стандартом і педіатрії, і нейрохірургії. Навіть у підвалах та під бомбами поранені діти та дорослі отримували допомогу. Подружжя відмовилося від евакуації у разі, якщо не зможе забрати з собою маленьких пацієнтів. Вони виїхали тільки тоді, коли змогли знайти автобус та завантажити туди дітей. Супроводжували своїх пацієнтів спочатку до Києва, а потім до західного кордону.
Лікар, який боровся за життя 18-місячної дитини у Маріуполі / Фото: Юдина Ольга
***
УЧИТЕЛІ І ВИХОВАТЕЛІ в особі Наталії Песоцької, виховательки інтернату з Чернігова.
Вона відмовилася виїжджати з міста (навіть маючи власних дітей), і протягом кількох тижнів рятувала три десятки дітей-сиріт від снарядів у підвалі та в приміщенні місцевого храму. Вихователька рятувала дитячу психіку, співаючи та розповідаючи казки. Їй вдалося вивезти дітей із міста та відправити на Франківщину.
Анна Чернявська, Вільногірськ - активно вчителювала під час війни, стала номінанткою «30 Under 30» by «Forbs»
Вчителька-волонтер Юлія Кругла проводить руханку для дітей на одній зі станцій метро у Харкові / Фото: UNICEF/UN0618977/PASHKINA
***
ЕНЕРГЕТИКИ в особі Андрія Тоюнда, працівника компанії ДТЕК
Саме його бригада відновлює лінії електромереж після бомбардувань. Насправді війна неймовірно підняла престиж професій, без яких ми елементарно б не вижили: рятувальників, лікарів, енергетиків, пожежників, комунальників. І справді зробила їх героями. Бригада Андрія Тоюнди після одного з обстрілів ремонтувала столичні мережі близько двох діб без відпочинку.
Фото: Getty Images
***
ДІТИ в особі п’ятирічного Артема Кучера з Вінниці, який грає в шахи за донати для ЗСУ.
Насправді діти по всій країні так чи інакше допомагають ЗСУ. Вони печуть смаколики, грають за донати в різні ігри, співають, беруть участь у благодійних концертах. Ми вирішили зробити обличчям такого дитинства Артема, бо він - наймолодший із них.
10-річна Ксенія Сердюк організовує майстер-класи з бісероплетіння і передає гроші на ЗСУ / Фото: Маргарита Червона
***
ВЧЕНІ, НАУКОВЦІ в особі доктора наук Олега Сідлецького, який очолює відділ технології вирощування монокристалів у Інституті сцинтиляційних матеріалів у Харкові.
Його лабораторія виграла грант Єврокомісії TWISMA, що дається на підвищення наукової досконалості та інноваційного потенціалу. Цей грант надано згадуваному харківському Інституту сцинтиляційних матеріалів (ISMA) та його партнерам CERN (Європейській організації ядерних досліджень) й Інституту світла та матерії (Франція) – для розробки інноваційних калориметрів для фізики високих енергій (HEP). Це вкрай висока оцінка нашої фундаментальної науки, яка дасть можливість українським науковцям зберегти такі крихкі, але такі блискучі здобутки, і мати змогу ділитися ними зі світом.
Міжнародна група дослідників на чолі з українською астрофізикинею Ольгою Захожай, відкрила екзопланету, розташовану на відстані понад 300 світлових років від нас / Фото: УП
Життя триває, бо за нього вмирають.
Лана Самохвалова, Київ