Освітня субвенція-2023 - з недостачею. Звідки доберуть кошти?

Найлегший спосіб подолати нестачу - звалити все на плечі вчителів

Те, що освітня субвенція 2023 буде недостатньою, знали всі ще після оприлюднення проєкту державного бюджету. Важливим було визначення «підстав», через які ця недостатність створюватиметься. Якщо підставами можна назвати позиції, які підганяються під вже прийняте рішення. А залежно від цих «підстав»  варто шукати компесаторні механізми. Тому максимально дивним є оприлюднення цих підстав максимально пізно, коли реагувати вже немає часу. Чому цю постанову не затвердили на початку грудня, якщо суми були відомі вже тоді? І це перше запитання.

Але повернемося до підстав. Першу обрали просто – помножити суму субвенції на 0,9 (коефіцієнт такий). І тут друге питання - А чому не на 0,7 чи 0,8 і тоді не потрібно шукати другу підставу? Це як дали тобі взуття 41-го розміру, коли тобі потрібно 42. Ще нічого, коли це сандалі (2023/2024 навчальний рік, коли можна буде передбачити якісь обмеження у видатках) і висітиме п’ята та стирчатимуть оббиті пальці, а що робити коли це зимові черевики (цей навчальний рік, де все вже визначено і запрограмовано до 1 вересня 2023)?

Другою підставою не внесли до субвенції додаткові години навчального плану на окремі предмети, факультативи та індивідуальні заняття. Тут на лице зміна правил під час гри. Бо, на відміну від фінансового року, навчальний рік розпочався у вересні і освітні програми як і навантаження вчительське під час навчального року змінювати не можна.

І що тепер робити? Правильних рішень не існує. Кожне з них вдарить по комусь.

1. Найлегший спосіб подолати недостачу – це звалити все на плечі вчителів. І, судячи з інформації з місць, таким шляхом пішли багато громад:

- максимально зменшити надбавку за престижність;

- відправляти у відпустку без збереження з/п (якщо під примусом, то це не законно);

- відправляти у простій на канікулах (не законно, бо простій оголошується у випадку відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, а не з метою економії коштів).

2. Або ж звалити на плечі освітян:

- оптимізувати мережу закладів і класів. Хтось планує це розпочати прямо серед навчального року, а хтось вже з наступного навчального. В окремих випадках такий крок може бути доцільним. Не бачу проблем в об’єднанні двох паралельних класів з наповненням 15 і 17 учнів. А такі є;

- скоротити ставки педагогічних працівників з нового навчального року, особливо тих, хто не забезпечує безпосередньо організацію освітнього процесу;

- прибрати з навчальних планів варіативну складову.

3. Чи на плечі громади:

- дофінансувати шкільну освіту з власних надходжень громади;

- передбачити на дофінпансування кошти інших субвенцій, що отримує громада від держави. Зрештою, вони надаються і для освіти;

- допустити заборгованість і вимагати від ОДА і КМУ коштів з резервного фонду на її погашення (також не законно і матиме побічні наслідки).

4. Спільно шукати шляхи, як заробити кошти, щоб через різні механізми дофінансувати освіту. Це хороший шлях, особливо за фінансової автономії, але потребує значної взаємодії, довіри, підтримки та активності, що одночасно зустрічається дуже рідко.

І ще важливими будуть поради від МОНу (в частині навчальних планів, ставок тощо), Мінфіну і нового міністерства, що опікується громадами та територіями (в частині використання інших субвенцій, використання резервного фонду, заборгованостей тощо).

Не все, що написав, є добрим. Точніше, мабуть, нічого не сподобається нікому, але рішення потрібно шукати. Шукати потрібно було ще позавчора. Перший крок – це чесно обговорити, а не ховати голову в пісок.